Рішення № 46152898, 02.07.2015, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/2632/15-ц

Провадження № 2/361/1496/15

02.07.2015

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої-судді ОСОБА_1,при секретарі ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в :

У квітні 2015 року ПАТ «ВТБ Банк» звернулося до суду з даним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 27.07.2012 року у розмірі 99299,03 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 992,10 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 27.07.2012 року між ним та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № R53100306801В, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 40000 грн. 00 коп. на споживчі потреби під 34,5 % річних за користування кредитними коштами строком до 27.07.2015 року.

Свої зобовязання за кредитним договором банк виконав у повному обсязі, надавши вказані кредитні кошти.

Згідно із п. 3.9 кредитного договору кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів № 26251001097475.

Умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобовязаний повертати кредит та сплачувати відсотки щомісячно, відповідно до Графіка повернення кредиту і сплати процентів за розрахунок вартості супутніх послуг, рівними частинами, 28 числа кожного місяця.

Пунктом 7.1. кредитного договору зазначено, у разі прострочення позичальником зобовязань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами договору позичальник зобовязаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобовязань за кожен день порушення виконання зобовязань, включаючи день погашення.

Далі зазначає, що взяті на себе зобовязання щодо надання кредитних коштів банк виконав у повному обсязі. Щодо відповідача, то остання належним чином умови договору не виконує. Станом на 15.10.2015 року загальна сума заборгованості ОСОБА_3 становить 99299,03 грн., що складається з суми боргу за кредитом з урахування індексу та 3 % річних, нарахованих у звязку із порушенням зобовязань щодо повернення кредиту 40394,80 грн., суми боргу за процентами з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, нарахованих у звязку із порушенням зобовязань щодо сплати процентів та комісії 20110,67 грн.; суми пені, нарахованої у звязку із несвоєчасною сплатою процентів та кредиту у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу 38793,56 грн. З підстав стягнення заборгованості банк змушений звернутися до суду.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не зявилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує, просить суд задовольнити його. Проти ухвалення заочного рішення суду на підставі наявних у справі доказів не заперечує.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не зявилася, про день і час розгляду даної справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд даної справи у її відсутності до суду не направила.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути спір за відсутності відповідача відповідно до ст.ст. 224-227 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається, що 08.05.2012 року між сторонами по даній справі укладено кредитний договір № R53100306801B.

Відповідно до п. п. 1.1., 3.1., 3.2., 3.3, 3.5 цього договору банк зобовязується надати позичальникові грошові кошти у користування в сумі 40000 грн. строком до 27.07.2015 року, зі сплатою 34,5 % річних за користування кредитом. Дата списання банком платежів 28 число кожного місяця.

Згідно із п. 3.9 кредитного договору кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, операції, за якими можуть здійснюватися із використанням спеціальних платіжних засобів № 26251001097475.

Взяті на себе зобовязання щодо надання кредитних коштів банк виконав у повному обсязі, надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 40000 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 27.07.2012 року.

Відповідач у порушення умов договору своїх зобовязань не виконує, кредит не погашає.

Згідно із пунктами 4.1, 4.2 та 4.6 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом відповідач сплачує відсотки у розмірі вказаному у договорі. Проценти за користування кредитом за поточний місяць нараховуються двічі на місяць: 27 числа та в останній робочий день кожного місяця, період за який сплачуються відсотки з 28 числа попереднього місяця по 27 число поточного місяця. Повернення кредиту та процентів за кредитом здійснюється щомісячно згідно із Графіком.

Сума щомісячного платежу розраховується так, що протягом строку кредитування вказаного у п. 3.2 кредитного договору сума кредиту відповідно до п. 3.1 кредитного договору та нараховані відсотки повертаються у повному обсязі.

Пунктом 7.1. кредитного договору зазначено, у разі прострочення позичальником зобовязань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами договору позичальник зобовязаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобовязань за кожен день порушення виконання зобовязань, включаючи день погашення.

Пунктом 9.4. кредитного договору встановлено, що сторони домовились, що будь-яке порушення позичальником умов цього договору повинно розглядатись як істотне порушення цього договору, яке надає право банку в порядку, передбаченому цим договором та/або чинним законодавством України, незалежно від встановлених цим договором строків виконання зобовязань, вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за цим договором.

10.11.2014 року банк направляв ОСОБА_3 вимогу про погашення заборгованості, що станом на 15.10.2014 року складає 98304,33грн.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 15.10.2014 року внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором № R53100306801В остання має перед банком заборгованість за цим договором на загальну суму 99299,03 грн. що складається з суми боргу за кредитом з урахування індексу та 3 % річних, нарахованих у звязку із порушенням зобовязань щодо повернення кредиту 40394,80 грн., суми боргу за процентами з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, нарахованих у звязку із порушенням зобовязань щодо сплати процентів та комісії 20110,67 грн.; суми пені, нарахованої у звязку із несвоєчасною сплатою процентів та кредиту у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу 38793,56 грн.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлення в кредитному договорі обов'язку сплачувати проценти за користування кредитними коштами, наявність обов'язку у позичальника сплачувати банку неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у зв'язку з порушенням строку повернення кредиту не виключає сплату сум трьох процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Вирішуючи питання про стягнення пені, суд приходить до наступного висновку.

З аналізу розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 15.10.2014 загальна сума пені складає 38793,56 грн.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання)

Частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. (правова позиція висловлена у справі № 6-100 цс 14).

Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, якщо кредитор не вжив заходів щодо їх зменшення.

При цьому, питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи порушення позичальником зобовязання мало місце із серпня 2012 року, саме з цього часу за кредитним договором почала нараховуватися пеня, про що свідчить розрахунок пені.

У той же час із позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся лише у квітні 2015 року. Таке затягування звернення до суду з позовом, надало позивачу право заявляти вимогу про стягнення пені у розмірі 38793,56 грн. .

Конституційний Суд України, у пункті 3 Рішення № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Оскільки у матеріалах справи не міститься доказів того, що кредитор вживав заходів щодо зменшення розміру неустойки, зволікав зі зверненням до суду з позовом, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 20 %, заявленої суми, а саме 7758,70 грн. Вказаний розмір пені суд вважає таким, що відповідає загальними засадам цивільного судочинства.

Враховуючи наведені обставини, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню. Так, стягненню із відповідача підлягає сума боргу за кредитом з урахування індексу та 3 % річних, нарахованих у звязку із порушенням зобовязань щодо повернення кредиту 40394,80 грн., сума боргу за процентами з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, нарахованих у звязку із порушенням зобовязань щодо сплати процентів та комісії 20110,67 грн.; сума пені, нарахованої у звязку із несвоєчасною сплатою процентів та кредиту у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу 7758,70 грн., всього 68264,17 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стягненню із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі пропорційному до задоволеної частини вимог, тобто 682,26 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 88, 212 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» код 14359319 заборгованість за кредитним договором № R53100306801В від 27 липня 2012 року в розмірі 68264 (шістдесят вісім тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 17 коп., що складається із суми боргу за кредитом з урахування індексу та 3 % річних, нарахованих у звязку із порушенням зобовязань щодо повернення кредиту 40394 (сорок тисяч триста девяносто чотири) грн.. 80 коп., суми боргу за процентами з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, нарахованих у звязку із порушенням зобовязань щодо сплати процентів та комісії 20110 (двадцять тисяч сто десять) грн. 67 коп.; суми пені, нарахованої у звязку із несвоєчасною сплатою процентів та кредиту у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу 7758 (сім тисяч сімсот пятдесят вісім) грн. 70 коп., та судові витрати в розмірі 682 (шістсот вісімдесят дві) грн. 26 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: Н. П. Маценко