Рішення № 46141027, 18.06.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/5407/14 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/783/2562/15 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 47

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів Тропак О.В. Федоришина А.В.

з участю секретаря Іванової О.О.,

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_8, ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до сільського голови с.Лішня Дрогобицького району Львівської області Стасіва Михайла Степановича, ОСОБА_8, про визнання протиправними дій, скасування державного акту про право власності на землю,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6, посилаючись на ст.ст. 81,116,126 ЗК України, звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії сільського голови с.Лішня Дрогобицького району Стасіва М.С., які полягають у підписанні державного Акту на право власності на земельну ділянку від 25 жовтня 2012 року; визнати зазначений державний акт незаконним та скасувати. В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням Лішнянської сільської ради від 3 квітня 2005 року №275 сторонам передано у спільну сумісну земельну ділянку площею 0,1184 га біля будинку АДРЕСА_1. Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 8 листопада 2005 року сторони є її співвласниками. На підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 1 березня 2010 року в користування співвласників відповідно до їх часток виділено земельні ділянки. Згідно з оспорюваним державним актом ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 0,0603 га. Державний акт виготовлений на підставі зазначеного вище рішення Апеляційного суду Львівської області. Апелянт вважає оспорюваний державний акт таким, що оформлений у спосіб не передбачений чинним законодавством України, його не повинен був підписувати сільський голова с.Лішня, який, підписавши акт, вчинив незаконну дію, а тому такий акт повинен бути визнаний незаконним і скасований. Просить позов задовольнити.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення оскаржив ОСОБА_6 В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному об'ємі. Вважає, що не було правових підстав для видачі відповідачеві Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0603га від 25 жовтня 2012року на підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 1 березня 2010 року. Є чинним і не скасований Державний акт на право власності на земельну ділянку від 8 листопада 2005 року. Зазначає, що дії сільського голови у зв'язку з підписанням оспорюваного державного акту є протиправними.

Відповідачі, їх представники, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просять відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити, оскільки суд першої інстанції зробив свої висновки без належних підстав, справу вирішено без достатньої перевірки обґрунтованості позовних вимог та наданих на їх обґрунтування доказів; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим на підставі повної і всебічної перевірки доказів, їх дослідження і правильної оцінки; тому з висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення цим вимогам не відповідає.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що ОСОБА_8 є власником квартири АДРЕСА_1, яка становить 51/100 ідеальних частин цього будинку. ОСОБА_6 є власником 49/100 ідеальних частин зазначеного будинку (а.с.26-27).

На підставі рішення Лішнянськоі сільської ради від 3 квітня 2005 року № 275 сторонам передано у власність земельну ділянку площею 0,1184га (кадастровий номер НОМЕР_3) для будівництва та обслуговування житлового будинку, про що 8 листопада 2005 року їм видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 (а.с.5).

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 1 березня 2010 року визначено порядок користування співвласників належною їм земельною ділянкою (а.с.57-60). В користування ОСОБА_8 виділено земельну ділянку площею 604 кв.м, у користування ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 289 кв.м. На підставі цього рішення ОСОБА_8 оформила Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0603 га серії НОМЕР_1 (кадастровий номер НОМЕР_2) від 25 жовтня 2012 року, який оспорюється позивачем (а.с.25). Зазначений державний акт підписаний сільським головою М.С.Стасівим.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень з підстав, передбачених ст.81 цього Кодексу.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено ст. 118 ЗК України. Рішення органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування щодо приватизації земельної ділянки приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідно до ч.1 ст. 126 зазначеного Кодексу у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Підстави набуття і припинення права власності на земельну ділянку визначені чинними ЦК і ЗК України.

Земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, що належить сторонам на праві власності, приватизована ними у 2005 році відповідно до чинного на той час земельного законодавства з видачею державного акта про право власності. Таке право власності сторін на земельну ділянку не припинене у встановлений законом спосіб. Оспорюваний державний акт є свідченням, що ОСОБА_8 повторно набула право власності на земельну ділянку, яка вже перебувала у власності сторін, що не передбачено законом. Рішення суду про визначення порядку користування земельною ділянкою між її співвласниками не породжує права власності на виділену земельні ділянку. На час ухвалення цього рішення суду земельна ділянка вже належала сторонам на праві власності. Співвласником не ставилося питання про поділ земельної ділянки з врахуванням його частки.

Відтак, оспорюваний державний акт виданий ОСОБА_8 за відсутності рішення відповідного органу місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки та надання її у власність, без проекту землеустрою з відводу земельної ділянки із встановленням її меж на місцевості. Даний державний акт видано на земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки, співвласниками якої є сторони.

Колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання незаконним і скасування оспорюваного державного акту.

Державний акт, який оспорює позивач, підписаний сільським головою після його виготовлення встановленим законом органом. Сільською радою такий не виготовлявся. Внаслідок визнання незаконним і скасування державного акту поновлюються права позивача. Вимога про визнання протиправними дій сільського голови до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.303, п.п.1, 2 ч.1 ст.307, ст. ст. 308, 309, 313, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 січня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування Державного акту на право власності на землю від 25 жовтня 2012 року, - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Визнати незаконним і скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку від 25 жовтня 2012 року серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_8.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскарженим у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: