Рішення № 46135567, 05.06.2015, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3198/14-ц

Провадження № 2/307/109/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2015 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особіголовуючого судді Мельник В.І., при секретарі Гайдукова Н.А з участю позивача ОСОБА_1М розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства КБ Надра про визнання кредитного договору недійсним.

В С Т А Н О В И В:

Позивач предявив позов в суд до відповідача про визнання кредитного договору недійсним.

Позовні вимоги мотивує тим що 19 вересня 2006 рому між ним та ПАТ КБ Надра було укладено кредитний договір № 671/09-2006 . 7 серпня 2013 року ПАТ КБ Надра предявило позов в суд про стягнення з нього суми боргу в сумі 68601 гривню 98 копійок. При ознайомленні з матеріалами цивільної справи ним було виявлено, що до позовної заяви було надано кредитний договір, про надання споживчого кредиту на придбання легкового автомобіля в сумі 16043 долари США, який він не підписував та умови договору були йому не відомі. Наведене стверджується примірником кредитного договору доданого до позовної заяви , з підписом від його імені та з копією його паспорта громадянина України. Рішенням Тячівського районного суду від 15 травня 2014 року відмовлено в позові про стягнення з нього заборгованості по кредитному договору, та відповідно до висновку почеркознавчої експертизи вбачається що підпис на кредитному договорі виконано не ним.

Фіктивність договору в деякій мірі свідчить і його редакція в якому відсутні деякі положення зокрема в пн..4.2.4 наявне посилання на пн.. 3.3.3 який зовсім відсутній в кредитному договорі.

Просить суд визнати недійсним кредитний договір № 671/09-2006 від 16 вересня 2006 року та стягнути судові витрати з відповідача.

ОСОБА_1М позовні вимоги не визнав та пояснив в судовому засіданні. У вересні 2006 року між ним та ПАТ КБ Надра був укладений кредитний договір відповідно до якого він отримав кредитні кошти в розмірі 16043 долари США на придбання легкового автомобіля. З яких він сплатив 12 тисяч доларів США. Після підписання ним кредитного договору відповідач не надав йому кредитний договір або копію кредитного договору. Він сплачував обумовлений кредитним договором щомісячний платіж в сумі 342 долари США., Він звернувся в банк про надання йому копії кредитного договору , графік погашення платежів та розрахунок заборгованості банк відмовився надати таку інформацію.

В 2013 році позивач предявив позов в суд про стягнення заборгованості та до позовних матеріалів надав копію кредитного договору. При ознайомленні з кредитним договором він виявив що у кредитному договорі зовсім інші умови ніж той який він підписував. Була призначена почеркознавча експертиза та відповідно до висновку категорично зазначена що підпис на кредитному договорі зроблений не ним, а іншою особою.

При укладенні кредитного договору не було умов про плату за управління кредитом в розмірі 0,4% від суми кредиту, не було зазначено сплата штрафних санкцій , сплата пені і штрафу в розмірі 1% та 10 % , не було вимог про дострокове повернення кредиту у випадку неявки позичальника для укладення чергової додаткової угоди щодо визначення процентів ставки, або сторони не зможуть дійти згоди щодо розміру процентної ставки.

Відбулась фактична відміна укладеного ним кредитного договору на інший кредитний договір. Він не заперечує про отримання ним кредитних коштів на придбання автомобіля, але повністю заперечує умови на яких укладався кредитний договір.

Просить суд визнати кредитний договір недійсним.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, а надіслав в суд заперечення проти позову в якому зазначив що позивачем не наведено жодних належних та допустимих доказів яким можна спростувати дійсність оспорюваного кредитного договору чи наявність іншого ніж оспорюваний кредитний договір. Ксерокопії документів на які посилається позивач відповідачем не визнаються. Розрахунком суми заборгованості та квитанціями про погашення кредиту стверджується що ОСОБА_1В тривалий час, з 19 жовтня 2006 року по 25 грудня 2012 року виконував кредитні зобовязання перед банком чим погоджується їх дійсність і погодження умов кредитного договору. . Жодних претензій до умов кредитного договору ОСОБА_1В не ставив. Отримані кредитні кошти ОСОБА_1В були спрямовані на придбання автомобіля Опель-Астра що стверджується договором застави, проти якого позичальник не заперечує. З моменту виникнення спірних відносин минуло 8 років , тобто ОСОБА_1В пропустив строк позовної давності, строк звернення до суду . Просить суд застосувати позовну давність та відмовити в позові

Заслухавши позивача дослідивши матеріали справи суд вважає що позов слід задовольнити

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право, в порядку встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При цьому згідно з ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна особа довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

В судовому засіданні встановлено, що 19 вересня 2006 року ОСОБА_1В укладено кредитний договір № 671/09-2006 з ПАТ КБ Надра відповідно до умов кредитного договору предметом договору виступали кредитні кошти, 16043 долари США на придбання транспортного засобу Опель-Астра . Сторони не заперечують що кредитний договір укладався. Позивачем не оспорюється факт отримання в банку 16043 доларів США .

ОСОБА_1В заперечується факт укладання кредитного договору на таких умовах які зазначені в кредитному договорі.

Як вбачається з висновку почеркознавчої експертизи № 997 від 22 квітня 2014 року підписи від імені ОСОБА_1В які містяться на наданому на дослідження примірнику кредитного договору № 671/09-2006 від 19 вересня 2006 року укладеного між ВАТ КБ Надра в особі начальника філії Ужгородського РУ та ОСОБА_1 виконані іншою особою. Дані підписи виконані не ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 215 ЦК України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст. 216 ЦК України: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування; якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Дослідивши умови кредитного договору № 671/09-2006 від 19 вересня 2006 року, наданого ПАТ Надра суд приходить до висновку, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, встановлених законодавством для даного виду договорів, окремі умови договору є нечіткими та неоднозначними, а тому не можливо визначити однозначно, яким чином цей договір повинен був виконуватись сторонами,

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору У разі прострочення позичальником строку сплати мінімального необхідного платежу по погашенню кредиту визначеного в пн..3.3.3 , кредитного договору а також у випадку прострочення строку дострокового виконання зобовязань позичальника щодо повернення кредиту , сплаті всіх нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій , у строк визначений пн.. 4.2.3 цього договору . Позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, хоча пн.. 3.3.3. відсутній в кредитному договорі.

Сторонами не надано підписаних ними, при укладені кредитного договору, графіків погашення кредиту, які повинні бути оформлені як додаток до кредитного договору, і обовязковість складення яких визначена сторонами безпосередньо в кредитному договорі. Факт неподання сторонами таких графіків погашення кредиту на думку суду свідчить про що вони взагалі не складались, а тому суд погоджується з твердженням позивача ОСОБА_1В, що він укладав кредитний договір але не на таких умовах які зазначені в договорі який надав відповідач.

Суд також погоджується з твердженням ОСОБА_1В, що сторонами при укладанні договору не було погоджено порядок погашення кредитної заборгованості, а банком було допущено зловживання повноваженнями, які він йому надав.

Пунктом 3.7. кредитного договору визначено: З метою виконання умов передбачених п. 3.6 цього договору Банк при наявності несвоєчасного чи не в повному обсязі виконання своїх обовязків позичальником щодо сплати мінімального необхідного платежу та інших платежів передбачених цим Договором самостійно розподіляє грошові кошти внесені позичальником на розподільчий рахунок згідно черговості передбаченої п..3.6 цього договору , або іншої черговості встановленої на розсуд суду. Тобто Позичальник доручає Кредитору самостійно визначати порядок погашення кредитної заборгованості (кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафів та пені).

В інших пунктах кредитного договору відсутні положення щодо обсягу наданих йому повноважень. Оскільки зазначений пункт кредитного договору містить оговорку, що позичальник дає доручення банку на визначення ним самостійно порядку погашення кредитної заборгованості у відповідності з чинним законодавством, то суд приходить до висновку, що при виконанні цього пункту кредитного договору банк повинен був керуватись правовими нормами законодавства, яке регулює правовідносини, що виникають на підставі договору доручення. До визначення обсягу таких повноважень позичальником, та належного їх оформлення, в т.ч. наданням відповідних довіреностей працівникам банку, банк був не вправі самостійно визначати цей порядок, оскільки при цьому порушується рівність сторін договору.

В своєму письмовому клопотанні надісланому в суд представник банку просить суд застосувати загальну позовну давність, та відмовити у позові.

Суд вважає що клопотання про застосування позовної давності не підлягає до задоволення. Як ствердив в судовому засіданні позивач, у 2013 році при зверненні відповідача до суду про стягнення кредитної заборгованості , при ознайомленні з матеріалами цивільної справи йому стало відомо що кредитний договір який надав відповідач він не підписував.

Відповідно до ст.. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня коли особа дізналась, або могла довідатись про порушення свого права. Тому в заявленому клопотанні слід відмовити.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 212-215, 218, 261 ЦПК України, ст. 215, 216 , 525, 526, 1056-1 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити..

Визнати недійсним кредитний договір № 671/09-2006 від 19 вересня 2006 року укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Надра..

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра 243 гривні 60 копійок судового збору на користь спеціального фонду держаного бюджету України, та 350 гривень судових витрат на користь ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів, з дня його проголошення, а стороні яка брала участь в розгляді справи але не була присутня під час проголошення рішення у той самий строк з моменту отримання копії рішення. .

Суддя Тячівського районного суду В.І.Мельник