Ухвала суду № 46128435, 29.01.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 444/2183/13 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я.М.

Провадження № 22-ц/783/219/15 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Богонюка М.Я., Шашкіної С.А.,

при секретарі: Жукровській Х.І.,

за участю: представник позивача ПАТ "УкрСиббанк" - Романової Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 січня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 28 січня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (проживаючого: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (р/р 29090000000113 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, код 09807750, місцезнаходження, м. Харків, пр. Московський,60) заборгованості по кредитному договору №11201449000 від 21.08.2007 року по процентам та кредиту у розмірі 858063,25 гривень та по пені у розмірі 1140 грн. 51 коп..

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на ливарний цех, загальною площею 1699,3 кв.м., розташований за адресою - АДРЕСА_2, ідентифікаційний код в ЄДР13823051, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальність "Ливарний завод", в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11201449000 від 21.08.2007 року, в розмірі 107351.84 дол.США, що за курсом НБУ еквівалентно 858063,25 грн. та по пені у розмірі 1140,51 грн. з яких:

- 103036 дол.США 50 цент. - заборгованість за кредитом, у тому числі 1554 дол. США

56 цент. прострочена заборгованість за кредитом;

- 4315 дол. США 34 цент. - прострочена заборгованість за процентами;

- 448 грн. 40 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом,

розрахована за період з 23.12.2012 по 19.06.2013 року;

- 692 грн. 11 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, розрахована за період з 23.12.2012 по 19.06.2013 року, встановивши спосіб реалізації такого нерухомого майна шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 (проживає АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарний завод" (ідентифікаційний код в ЄДР 13823051, місцезнаходження: 80362, Львівська область, Жовківський р-н, вул. Шевченка,65) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" сплачений судовий збір в розмірі 3441,00 грн. (три тисячі чотириста сорок одна гривень 00 копійок).

Одночасно роз'яснено відповідачам по справі, що відповідно до ст.42 Закону України "Про іпотеку" , що у разі виконання основного зобов'язання до моменту реалізації предмета іпотеки Боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що судом не враховано положень Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю. Надання та одержання кредиту в іноземній валюті та її використання як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарювання імперативних вимог законодавства щодо одержання індивідуальної ліцензії. Вважає, що умови кредитного договору порушують принцип справедливості та створюють дисбаланс прав і обов'язків учасників договірних відносин. На думку апелянта, несправедливою є умова кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що є способом зловживання правом, оскільки всі ризики покладаються на позичальника. Звертає увагу на те, що суд не врахував положень Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якого право вимагати дострокового повернення кредиту та стягнення на предмет іпотеки банк має право лише за певних умов, зокрема - затримки сплати кредиту або/та відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпечений іпотекою, щонайменше три календарні місяці, що не було дотримано позивачем при поданні позову.

В судове засідання відповідачі: апелянт ОСОБА_3 та представник ТзОВ "Ливарний завод" не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку (а.с. 49-51), що дає апеляційному суду право, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 Цивільного процесуального кодексу(далі-ЦПК) України, розглянути справу у їх відсутності. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - Романової Ю.Л. на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам закону, є справедливим і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК Українивикористання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями ст.1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до параграфу 6 глави 49 ЦК Українита ст. 33 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця (ч.1 ст. 575). В силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставного майна (ст.572).

Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у встановленому законом порядку на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.526 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 ЦК Українивстановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи та судом встановлено, що 21.08.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11201449000 (надалі Кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. кредитного договору, позивач зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_3 кредитні кошти в іноземній валюті у сумі 127000 дол.США, а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань з ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 21.08.2007 року з майновим поручителем Товариством з обмеженою відповідальністю "Ливарний завод" та передано в іпотеку банку нерухоме майно ливарний цех, загальною площею 1699,3 кв.м., ринковою вартістю 1287220 грн., розташований за адресою АДРЕСА_2 (п.1.1. договору іпотеки).

Відповідно до п. 1.2. договору іпотеки, іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя, які виникають з кредитного договору № 11201449000 від 21.08.2007 року. У випадку невиконання позичальником положень кредитного договору іпотекодержателя має право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі включаючи основну суму боргу, відсотки за користування кредитом, пеню, а також видатки по зверненню стягнення на предмет іпотеки. ( п.4.1, 4.2 договору іпотеки).

Позивач ПАТ "УкрСиббанк" свої зобов'язання виконав повністю - надав ОСОБА_3 кредит в сумі 127000 дол.США шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника № 26205141291000, а ОСОБА_3, всупереч умов Кредитного договору, не здійснював своєчасних платежів у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість по процентам і кредиту у розмірі 107351,84 дол.США та по пені у розмірі 1140.51 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позичальник порушив умови кредитного договору щодо повернення кредиту відповідно до умов договору, договором передбачено право банку вимоги дострокового повернення кредиту при порушенні строків платежів за договором, в зв'язку з чим підставною є вимога позичальника про стягнення заборгованості по кредиту, стягнення штрафних санкцій та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст.39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, суд задовольнив позов, вказавши спосіб реалізації предмета іпотеки - проведення публічних торгів.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої ст. 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатися: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Відповідно до цих вимог суд вказав, що слід звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації даного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, встановив початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомого майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Безпідставним є покликання апелянта щодо відсутності у позивача права на здійснення операції з надання кредитів в іноземній валюті, оскільки останній у встановленому законом порядку отримав генеральну ліцензією на здійснення валютних операцій та має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо неправомірності вираження зобов'язання у Кредитному договорі в іноземній валюті, оскільки згідно зі статтею 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Покликання апелянта щодо обов'язкового отримання Банком індивідуальної ліцензій Національного банку України для здійснення валютних операцій є також безпідставним, із врахуванням наступного.

Згідно роз'яснень п.11 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України, а тому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК Україниапеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: М.Я.Богонюк

С.А.Шашкіна