Постанова № 46124318, 15.06.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5344/13-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Сербіної Н. Г.,

при секретарі - Гончарук Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи уточнила. Відповідно до заяви від 02.06.2015 року просила визнати неправомірними та протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва, а саме: відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 починаючи з 01.02.2012 року в розмірі згідно ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв»язку із зміною заробітної плати судді на відповідній посаді. Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва здійснити перерахунок нарахованого розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01.10.2012 року на підставі довідок № 53/13 від 12.04.2013 року, № 54/13 від 12.04.2013 року, 55/13 від 12.04.2013 року, 56/13 від 12.04.2013 року, № 269/13 від 24.12.2013 року, № 270/13 від 24.12.2013 року, виданих Апеляційним судом м.Києва, та виплачувати ОСОБА_1 на підставі ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» починаючи з 01.10.2012 року 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, що складається з посадового окладу та надбавки за вислугу років, без обмежень граничним розміром з 03.06.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Постановою Верховної Ради України від 11.04.1995 року № 132/95-ВР «Про припинення повноважень судді Верховного Суду України», судді обласних, Київського та Севастопольського міських судів» її повноваження як судді Київського міського суду ( нині Апеляційного суду м.Києва) були припинені у зв»язку з поданям письмової заяви про відставку.

Оскільки її стаж становить 29 років, то відповідно до статті 43 Закону України «Про статус суддів» їй було призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % заробітку судді.

Вона є суддею у відставці, а тому у відповідності до вимог ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має право на проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці при зміні розміру суддівської винагороди працюючого судді.

У квітні та грудні 2013 року позивачка зверталась до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва з проханням зробити перерахунок довічного грошового утримання з 01.10.12р. на підставі довідок від 12.04.13р. № 53/13, № 54/13, № 55/13, № 56/13, № 269/13 та 270/13 від 24.12.2013 року, виданих Апеляційним судом м. Києва, однак, їй було відмовлено у здійсненні такого перерахунку.

Вважає, що відмова відповідача в проведенні перерахунку пенсії та виплаті різниці в пенсії за минулий час є незаконною та необґрунтованою, такою, що грубо порушує її права, законні інтереси та норми Конституції України.

У судовому засіданні представник позивачки підтримала позовні вимоги з тих же підстав, просила позов задовольнити.

Представник управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва в судовому засіданні 04.06.2015 року позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просив відмовити. В подальшому у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, тому суд вважав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 з 11.04.1995 року є суддею у відставці, відповідно до Постанови Верховної Ради України № 132/95-ВР (а.с. 3-4) та у відповідності до вимог ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (втратив чинність) їй було призначено довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітку судді.

З 2007 року позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Оболонському районі м. Києва.

15.04.13р. та 25 грудня 2013 року позивачка звернулася до Управління Пенсійного фонду у Оболонському районі м. Києва із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, додавши до заяви довідки Апеляційного суду м. Києва від 12.04.13р. № 53/13, № 54/13, № 55/13, № 56/13 (а.с. 8) та довідки Апеляційного суду м.Києва від 24.12.2013 року № 269/13 та 270/13.

У перерахунку щомісячного грошового утримання позивачу було відмовлено.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 47 Закону № 2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина шоста статті 47).

За правилами частини 4 статті 43 Закону № 2862-XII (в редакції, чинної на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, сплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Наведене правило було закріплене і у статті 138 Закону № 2453-VІ, згідно з частиною 3 якої (у редакції, чинній до 1 жовтня 2011 року) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Частиною 3 статті 138 Закону № 2453-VІ (у редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (набрав чинності з 1 жовтня 2011 року; далі - Закон № 3668-VI), чинною на час виникнення спірних відносин), передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

У частині 5 вказаної норми Закону визначено, що виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами ПФУ за рахунок коштів Державного бюджету України.

Конституційний Суд України Рішенням від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 3668-VI визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що Законом № 3668-VI змінено визначений Законом № 2453-VI порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668-VI звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, які полягають у тому, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

За таких обставин, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина 3 статті 138 Закону № 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом № 3668-VI, згідно з приписами якої, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з тим, у період з дня набрання чинності Законом № 3668-VI, тобто з 1 жовтня 2011 року і до моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 застосуванню підлягала частина 3 статті 138 Закону № 2453-VI в редакції зі змінами, внесеними Законом № 3668-VI, яка передбачала виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір суддівської винагороди працюючого судді було змінено, що підтверджується довідками № 53/13,54/13,55/13,56/13 від 12.04.2013 року, отже, позивачка мала право на перерахунок довічного грошового утримання з 01.10.2012 року, однак в розмірі, передбаченому частиною 3 статті 138 Закону України статті 138 Закону № 2453-VI в редакції зі змінами, внесеними Законом № 3668-VI, яка передбачала виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді який було передбачено Законом № 3668-VI.

Оскільки з 03.06.2013 року правове регулювання спірних правовідносин здійснювалося відповідно до частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»» в редакції до змін внесених законом України від 08 липня 2011 року № 3668-УІ, тому довічне грошове утримання позивача, як судді у відставці, повинно виплачуватись у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді та не обмежується граничним розміром.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачці є протиправними, а позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст. 19, 22, 152 Конституції України, ст. 129, ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 1 ст. 37 і ст. 37-1 Закону України «Про державну службу», керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 17, 159-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва щодо відмови в здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 починаючи з 01.10.12р. в розмірі згідно ст.. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв»язку зі зміною заробітної плати судді на відповідній посаді.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок нарахованого розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01.10.12 р. на підставі довідок від 12.04.13р. № 53/13, № 54/13, № 55/13, № 56/13, та № 269/13, № 270/13 від 24.12.2013 року, виданих Апеляційним судом м. Києва та виплачувати ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» починаючи з 01.10.12р. 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, що складається з посадового окладу та надбавки за вислугу років, без обмежень граничним розміром з 03.06.2013 року, з урахуванням проведених виплат.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Подільський районний суд м. Києва в порядку та строки, встановлені законом. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н. Г. Сербіна