Постанова № 4610778, 30.06.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-2641/09/1270

Категорія №2.15

 ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 червня 2009 року.

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Смішливій І.М.,

в присутності сторін:

від позивача: Задорін В.Г., довіреність від 09.04.09;

від відповідача: Севостьянова О.Л., довіреність №34-03/1009 від 05.03.09, Нечипорук В.М., довіреність№34-03/1166 від 17.03.09;

від третьої особи: не прибув.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Попаснянської виробничої дільниці Луганської дирекції залізничних перевезень ДП «Донецька залізниця» до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області, третя особа-Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця» про визнання недійсним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2008 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося Державне підприємство «Донецька залізниця» в особі Попаснянської виробничої дільниці Луганської дирекції залізничних перевезень ДП «Донецька залізниця» з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання недійсним рішення.

Ухвалою суду від 26 січня 2009 року до участі по справі було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державну адміністрацію залізничного транспорту України «Укрзалізниця».

Ухвалою суду від 05 березня 2009 року за клопотанням позивача провадження по справі було зупинено до 02 червня 2009 року, ухвалою суду від 02 червня 2009 року провадження по справі поновлено.

У позовній заяві позивач просив суд визнати нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області №184 від 15.10.2007 року у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області проведено перевірку додержання порядку встановлення та застосування тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов'язані з ним послуги, що надаються Державним підприємством «Донецька залізниця». За результатами перевірки станція Попасна, яка входить до складу Попаснянської виробничої дільниці Луганської дирекції залізничних перевезень, складено акт №0636 від 05.09.2007 року, в якому зазначено, що ДП «Донецька залізниця» в період з 04.05.2007 року по 14.05.2007 року було застосовано завищені тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України за рахунок порушення термінів набуття чинності нормативно-правових актів та необґрунтовано одержано додаткової виручки у розмірі 5041,00 грн.

15 жовтня 2007 року на підставі вказаного акту Інспекцією прийнято рішення №184 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін про стягнення з ДП «Донецька залізниці» в доход бюджету безпідставно отриманої виручки в розмірі 5041,00 грн., а також штрафу у двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки 10082,00 грн., всього на загальну суму 15123,00 грн.

Позивач вважає, що це донарахування здійснено з помилками і порушеннями норм матеріального права, у зв'язку з чим порушені його права та інтереси.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував і просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що позивач не надав в обґрунтування своїх позовних вимог жодних фактів, які б свідчили про відсутність порушення державної дисципліни цін. Позивач передчасно застосував коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.04.2007 року №356, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.05.2007 року за номером №458/13725.

Третя особа у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач - суб'єкт господарювання Державне підприємство «Донецька залізниця», юридична адреса: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, в особі Попаснянської виробничої дільниці Луганської дирекції залізничних перевезень ДП «Донецька залізниця» створено на підставі чинного законодавства України, ідентифікаційний код 01074957, юридична адреса: 93300, Луганська область, м. Попасна, вул. Першотравнева, 43.

Попаснянська виробнича дільниця Луганської дирекції залізничних перевезень є виробничим відокремленим структурним підрозділом ДП «Донецька залізниця» і здійснює оперативно-господарське використання майна залізниці, забезпечує організацію перевезень пасажирів, вантажу, взаємодію і координацію виробничого процесу з іншими господарськими одиницями.

Згідно посвідчення №06369 від 17.07.2007 року вбачається, що Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області доручила головному держінспектору з контролю за цінами Тримасову В.Г. перевірити дотримання державної дисципліни цін при застосуванні тарифів на послуги з перевезення пасажирів, багажу у приміському сполученні, та перевезення вантажів згідно вимоги Попаснянської транспортної прокуратури від 20.06.2006 року №42-784-вих-07 від 27.07.2007 року та від 27.07.2007 року №42-090-вих-07 на залізничному вокзалі ст. Попасна Донецької залізниці

В період з 06 серпня 2007 року 05 вересня 2007 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області на підставі направлення від 17.07.2007 року №06369 була проведена перевірка залізничної станції Попасна Донецької залізниці, за результатами якої був складений акт №06369 від 05.09.2007 року.

У акті зокрема зазначено, що у перевіряє мий період на підприємстві розрахунок плати за перевезення вантажів визначається згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України - Тарифне керівництво №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 року №551, коефіцієнтами, що застосовуються до тарифів «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27.12.2002 року №934 «Про затвердження коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2002 року за номером №1015/7303, затверджених наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 28.04.2007 року №356 «Про затвердження розмірів знижок до тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.05.2007 року №459/13728, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 15.05.2007 року №402 «Про затвердження розмірів знижок до тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у власних залізничних вагонах та коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року №543/13810.

Коефіцієнти до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України змінювалися таким чином: з 01.05.2007 року, з 05.06.2007 року, з 01.08.2007 року.

При розрахунку плати за перевезення вантажів враховувалася маса вантажу у вагоні, але не менше максимальної норми маси встановленої для відповідних вантажів, а також тарифна відстань перевезення вантажів, яка визначається з Тарифного керівництва №4 залізниці України.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1995 року №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів місцевих рад щодо регулювання цін (тарифів) із змінами Мінтрансзв'язку України за погодженням Мінекономіки України, Мінфіном України встановлює тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги.

При перевірці застосування тарифів станцією Попасна на перевезення вантажів з 1 травня 2007 року встановлено наступне:

- при розрахунку плати на перевезення вантажів підприємство керувалося наказом Мінтрансу України від 28.04.2007 року та телеграмою №ЦЗТ-М/414 від 28.04.2007 року.

В порушення ст. 57 Конституції України, п.1 та п.3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 28.12.1992 року №493/92 із змінами та п.1, 2.4.15. постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» зі змінами, розрахунки за платні вантажі перевезення за тарифами Збірника тарифів із застосуванням коефіцієнтів відповідно до наказу Мінтрансзв'язку України №356 від 28.04.2008 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 04.05.2007 року, застосовувалися з 01.05.2007 року, тоді як чинності вони набирали з 15.05.2007 року.

Тому, підприємством необґрунтовано була отримана додаткова виручка за рахунок завищення тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом з 04.05.2007 року по 14.05.2007 року у загальній сумі 5327 грн.

Порушень державної дисципліни цін при застосуванні тарифів на послуги з перевезення пасажирів, багажу у приміському сполученні не встановлено.

Згідно доповнення до акту перевірки від 05.09.2007 року №06396, станція Попасна в порушення наказу Міністерства транспорту України від 27.12.2002 року №394 «Про затвердження Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2002 року за №1015/7303 зі змінами, внесеними наказом від 16.12.2003 року №980, розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року №455-р «Про тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом та пов'язані з цим послуги» зі змінами, внесеними розпорядженням від 01.07.2005 року №233-р, додаткова виручка, необґрунтовано отримана ст. Попасна Донецької залізниці за рахунок завищення тарифів на перевезення вантажів вагонними поставками за період з 04.05.2007 року по 14.05.2007 року склала 5107,00 грн.

15 жовтня 2007 року за матеріалами акту №06369 від 05.09.2007 року начальником Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області прийнято рішення №184 від 14.10.2007 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін до залізничної станції Попасна ДП «Донецька залізниця».

Дослідивши у судовому засіданні наявні у справі докази суд погоджується з позивачем, що при прийнятті спірного рішення про застосування економічних санкцій відповідачем не були у повному обсязі прийняті до уваги всі обставини, які мають значення для їх законного прийняття.

Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв'язку з цим, завданням суду, як одного з різновидів державної влади в системі розподілу влад є вирішення спору про право, поновлення порушених суб'єктивних прав громадян і організацій, зміцнення законності в державі.

Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що відповідно до п.3 Положення «Про Державну інспекцію з контролю за цінами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року №1819 (надалі - Положення №1819) основними завданнями Держінспекції по контролю за цінами є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Пунктом 4 цього ж Положення передбачено, що здійснення контрольно-наглядових функцій щодо формування, встановлення і застосування цін і тарифівможливе лише в межах їхньої компетенції.

Таким чином, Положення «Про Державну інспекцію з контролю за цінами» не передбачає повноважень відповідача проводити перевірку застосування залізницями України Тарифного керівництва №1, оскільки воно затверджено наказом Мінтарнсу №551 від 15.11.1999 року, погоджено з Мінекономіки України та зареєстьровано в Мінюсті 01.12.1999 року за номером №828/4121, зі змінами та доповненнями, внесеними іншими наказами Мінтрансзв'язку України та розпорядженням Кабінету Міністрів України, бо онсновне завдання Державної інспекції з контролю за цінами - це додержання підприємствами вимог щодо формування, встановлення і застосування цін і тарифів як єдиного нероздільного процесу.

Згідно п.9 Загальних положень Тарифного керівництва №1 встановлено, що тарифи Тарифного керівництва №1 є базовими, для забезпечення конкурентноспроможності й рентабельності залізничного транспорту.

Згідно ст.7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товари та послуги, за виключенням тих, по яким здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Тарифи, збори і штрафи, наведені у Тарифному керівництві №1 є стандартом, встановленим державою, оскільки є системою цінових ставок та правил їх застосування, за якими проводяться розрахунки за перевезення (у відповіднгості з п.п. 15,16 ст.6 Статуту залізниць України».

Згідно ст.9 Закону України «Про залізничний транспорт» тарифи на перевезення пасажирів і багажу у приміському сполученні встановлюються відповідними залізницями за погодженням з місцевими органами виконавчої влади .

Таким чином залізницями формуються встановлюються та застосовуються тільки тарифи на перевезення пасажирів і багажу у приміському сполученні.

Тому, з огляду на приписи норм чинного законодавства вбачається, що відповідач мав повноваження перевіряти ст. Попасну саме з питань дотримання державної дисципліни цін при застосуванні тарифів на послуги з перевезення пасажирів, багажу у приміському сполученні, оскільки з норм чинного законодавства вбачається, що Донецька залізниця не формує, не встановлює тарифи та зміни до них при нарахуванні плати за вантажні перевезення.

Відповідно до абзацу 2 п.п. 3.1. п.3 Інструкції «Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами», затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 року №298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 року за номером №1047/6238 (надалі - Інструкція №298) встановлено, що підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій за порушення державної дисципліни цін Державними інспекціями з контролю за цінами є акти перевірок, які складаються посадовими особами державного контролю за цінами, в яких зокрема зазначаються:

- нормативні акти, які порушені суб'єктом господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення;

- детально відображається механізм скоєння правопорушення;

- визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з поданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з яким вони здійснюються.

Копії документів первинного бухгалтерського обліку, які можуть додаватись до акту, завіряються підписом посадової особи субєкта господарювання та його печаткою.

Акти перевірок підписуються посадовими особами органів державного державного контролю за цінами, що здійснюють перевірки, керівниками, головними (старшими) бухгалтерами субєктів господарювання, що перевіряються.

Суд установив, що у акті перевірки від 05.09.2007 року №06369 фахівцем Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області зроблені висновки про порушення станцією Попасна ст.57 Конституції України, Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92 та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та неправомірності застосування наказу Мінтрансу від 28.04.2007 року №356 оскільки він не набрав законної сили.

Суд вважає, що висновок Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про те, що станція Попасна є винною в порушенні ст.57 Конституції України, Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92 та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731, неправомірний, оскільки станція Попасна не є юридичною особою особою, не є юридичною особою, на неї не покладені функції доведення до населення через ЗМІ законів та інших нормативно-правових актів, що зачіпляють права та обовязки громадян.

Таким чином, як станція попасна так і Донецька залізниця не є субєктами порушення, про яке йдеться в спірному рішенні Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області, оскільки вони не наділені правом запроваджувати нові тарифи, узгоджувати їх з Міністерством юстиції України та доводити їх до громадян.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини Донецька залізниця та станція Попасна при застосуванні тарифів лише виконували розпорядження вищестоящого органу управління, тому їхня вина, як підстава для відповідальності, відсутня.

В рішенні Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області №184 вказується на порушення ДП «Донецька залізниця» вимог наказу Мінтрансу України від 27.12.2002 року №934 «Про затвердження Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України» із змінами, внесеними наказом від 16.12.2003 року №980, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року №455-р, від 01.04.2005 року №91-р.

Підставою для прийняття даного спірного рішення став акт №06369 від 05.09.2007 року, згідно якому перевірка проведена з 06 серпня 2007 року по 05 вересня 2007 року на підставі посвідчення №06369, виданого 17.07.2007 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області. Термін дії посвідчення з 06 по 16 серпня 2007 року. Оскільки перевірка є позаплановою, то термін її дії не може перевищувати 10 робочих днів.

Суд установив, що фактично перевірка проводилася 22 робочих дні та акт складено поза терміном, обумовленого посвідченням на перевірку.

З огляду на встановлені судом обставини головний держінспетор з контролю за цінами Тримасов В.Г. перевищив свої повноваження, зробивши перевірку в період, на який його не було уповноважено.

Відповідно до п.1 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» №817/98 від 23.07.1998 року передбачено, що органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (далі - контролюючі органи), проводять планові та позапланові виїзні перевірки.

Відповідно до абзацу 3 п.2 цього ж Указу право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення.

Статтею 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що Держінспекція має права, виконує обовязки і несе відповідальність, передбачену Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до ст.11-1 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» позапланова виїзна перевірки може здійснюватися лише на підставі рішення суду або на підставі виникнення обставин, передбачених цією статтею.

Тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 10 робочих днів.

Відповідно до ст.11-2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи контролюючого органу вправі приступити до проведення планової або позаплавнової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначається дата його видачі, назва органу, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб, які проводимуть перевірку. Копія наказу керівника про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

При дослідженні у судовому засіданні посвідчення №06369 від 05.09.2007 року встановлено, що умови, передбачені ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідачем порушені.

Також, Акт перевірки №06369 керівнику та головному бухгалтеру ДП «Донецька залізниця» для підписання, як це вимага Інструкція №298, не надавався, про свідчить відсутність їх підписів. Начальник станції Попасна не є керівником субєкта господарування, що перевірявся і тому не є уповноваженою особою, що має право підпису акту перевірки.

Таким чином, з акту перевірки вбачається, що відповідач здійсним перевірку не у позивача - ДП «Донецька залізниція», як єдиного субєкта господарювання, а перевірив виробничо-технічний підрозділ з порушенням проведення перевірки та фіксації її результатів, що дає підстави суду для визнання нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області №184 від 15.10.2007 року у повному обсязі.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про залізничний транспорт» управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 року №262, Укрзалізниця здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученні та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць у сфері організації цього процесу.

Відповідно п.4 цього Положення Укрзалізниця здійснює реформування та реалізацію єдиної тарифної політики на залізничному транспорті. Укрзалізниця є уповноваженим органом щодо регулювання питань формування та реалізації державної політики цін у сфері діяльності залізничного транспорту. Повноваження Мінтрансзв'язку встановлювати тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом та знижки до них з урахуванням собівартості перевезень і питомої ваги транспортної складової в ціні продукції, що перевозиться, встановлені Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року №220-р.

Відповідно ст.5 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання, до яких відпостіться ДП «Донецька залізниця», на підставі ст.306 ГК України, та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

У зв'язку з цим, суд погоджується з позивачем, що ДП «Донецька залізниця» в питаннях додержання державної дисципліни цін при встановленні та застосування тарифів на перевезення вантажів діяла відповідно та в межах порядку, затвердженого вищезазначеними нормативними актами.

Згідно ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності, у тому числі і застосування адміністративно-господарських санкцій, яким є економічні санкції Інспекції, учасника господарських відносин є скоєне ним правопорушення у сфері господарювання. Господарське правопорушення - це винне, протиправне діяння, яке спричинило шкоду правам та законним інтересам суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин.

Вина ДП «Донецька залізниця» в застосування збільшених тарифів відсутня, оскільки виконуючи вказівку органу управління залізничним транспортом, ДП «Донецька залізниця» діяла правомірно.

Відповідно п.5 «Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами» №1819 від 13.12.2000 року Держінспекція має право приймати рішення про вилучення до відповідних бюджетів сум всієї необгрунтовано одержаної підприємством виручки та штрафу.

Пунктом 2.1. Інструкції про застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами №298/519 від 03.12.2001 року передбачено, що необгрунтовано одержана підприємством виручка - це різниця між фактичною виручкою від реалізації послуг та її вартістю за тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства.

Пунктом 3.2. цієї ж Інструкції передбачено, що в актах перевірок зокрема визначається сума необгрунтовано одержаної виручки з доданням розрахунків, на яких грунтується обчислення зазначеної суми з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються.

Суд погоджується з позивачем, що приведений в акті перевірки №06369 від 05.09.2007 року розрахунок необгрунтовано отриманої виручки не грунтується на дослідженні первинних документів, які свідчать про надходження на рахунки залізниці коштів.

Матеріали справи свідчать, що на станціях не визначається остаточна сума, що підлягає оплаті одержувачем послуг. Дані суми перевіряються Технологічним центром з обробки перевізних документів, відповідно до ст.62 Статуту залізниць України та Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованих Мінюстом України 24.11.2000 року за номером №864/5085

Також, матеріали справи свідчать, що відповідач не ознайомився з остаточними документами обліку, які знаходяться не на залізничній станції Попасна, а безпосередньо у субєкта господарювання ДП «Донецька залізниця».

Таким чином, позивач надав докази, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області №184 від 15.10.2007 року, прийняте за актом перевірки від 05.09.2007 року №06369 про вилучення у ДП «Донецька залізниця» в доход державного бюджету безпідставно отриманої виручки в розмірі 5041,00 грн., а також штрафу у двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки 10082,00 грн., всього на загальну суму 15123,00 грн. - є неправомірним, не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує його права та інтереси.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Це означає, що акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятним у формі та порядку, визначеному законом.

Враховуючи встановлені судом обставини та аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку щодо рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області №184 від 15.10.2007 року, прийняте на підставі акту перевірки від 05.09.2007 року №06369 підлягає скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області №184 від 15.10.2007 року, прийнятого за актом перевірки від 05.09.2007 року №06369 про вилучення у ДП «Донецька залізниця» в доход державного бюджету безпідставно отриманої виручки в розмірі 5041,00 грн., а також штрафу у двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки 10082,00 грн., всього на загальну суму 15123,00 грн. відповідають чинному законодавству України, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно платіжному дорученню №12005 від 29.02.2008 року Державне підприємство «Донецька залізниця» сплатило державне мито за надання адміністративного позову до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області в сумі 3 грн. 40 коп. С удове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 21, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Попаснянської виробничої дільниці Луганської дирекції залізничних перевезень ДП «Донецька залізниця» до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області, третя особа-Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця», про визнання недійсним рішення, задовольнити у повному обсязі.

Визнати нечинним у повному обсязі рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області №184 від 15.10.2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька залізниця», ідентифікаційний код 01074957державне мито у сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст..160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 05 липня 2009 року.

СУДДЯ