Ухвала суду № 46100733, 30.06.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Демянчук С.В.

суддів: Гордійчук С.О, ОСОБА_1,

секретаря судового засідання: Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 Абдулаєвича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 квітня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 Абдулаєвича, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитною лінією № 012-17008-071212 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_2 Абдулаєвича про визнання кредитної угоди недійсною.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 квітня 2015 року позовнівимоги ПАТ «ДельтаБанк»доОСОБА_2, ОСОБА_3простягненнязаборгованостізакредитноюлінією №012-17008-071212задоволено частково.

Стягнуто зОСОБА_2 накористьПАТ «ДельтаБанк» заборгованістьзакредитноюлінієюназагальнусуму36230, 06 грн., якаскладаєтьсяз:тілокредиту- 19246, 13 грн.,прострочене тілокредиту-5720, 17 грн., заборгованістюзавідсотками 11263, 76 грн..

ВзадоволенніпозовнихПАТ «ДельтаБанк»доОСОБА_3про стягненнязаборгованості - відмовлено.

В задоволенніпозовнихвимогзазустрічнимпозовом ОСОБА_3доПАТ «ДельтаБанк», ОСОБА_2 про визнаннякредитноїугодинедійсною-відмовлено.

СтягнутозОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовийзбірвсумі362, 30 грн.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що рішення суду

__________________

Провадження № 22ц-787/1175/2015Головуючий у суді 1 інстанції: ОСОБА_4

Доповідач : Демянчук С.В.

першої інстанції є необґрунтованим та таким, що порушує норми чинного законодавства.

Зазначає, що предметом доказування по даній справі є розмір загальної суми заборгованості відповідача (скаржника). Тому розрахунок заборгованості є неналежним доказом, оскільки в ньому не коректно проведено розрахунки загального розміру заборгованості відповідача (скаржника) перед ПАТ «Дельта банк». Однак, суд першої інстанції не врахував дану обставину та виніс рішення по справі, взявши до уваги неналежний доказ (розрахунок), чим порушено процесуальні норми.

Вказує, що загальна сума заборгованості за кредитним договором може бути підтверджена лише розрахунком, який проведено коректно, а саме із висвітлення в ньому всіх проведених платежів та відповідно до умов Договору. Наданий розрахунок є неналежним доказом, тому фактично належним чином не було підтверджено розмір вимог ПАТ «Дельта банк».

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Дельта банк» у задоволенні позовних вимог.

В поданих на апеляційну скаргу запереченнях представник позивача вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, зазначивши доводи в спростування . Просить справу розглянути в відсутності представника.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2, його представник, ОСОБА_3 не зявилися. Повідомлялися судом належним чином. Заяв про відкладення не надходило.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З апеляційної скарги вбачається, що обргрунтування її зводиться до неправильності визначеного судом розміру загальної заборгованості за спірним договором кредиту, який не підтверджено належними доказами.

Відповідно дост. 308 ЦПК Україниапеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що судпершої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно дост. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1ст. 1050 ЦК Українизазначає, що у випадку, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно дост. 625 ЦК України.

Відповідно дост. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом, заборгованість за відсотками та користування кредитом в розмірі 36230, 06 грн., якаскладаєтьсяз:тілокредиту- 19246, 13 грн.,прострочене тілокредиту- 5720, 17 грн., заборгованістюзавідсотками 11263, 76 грн.., судові витрати.

Відмовляючи в задоволенніпозовнихвимогзазустрічнимпозовом ОСОБА_3доПАТ «ДельтаБанк», ОСОБА_2 про визнаннякредитноїугодинедійсною, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що при укладанні договору кредиту № 012-17008-071212 від 07 грудня 2012 року з ОСОБА_5, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано вимоги щодо змісту та форми його укладення, тому, відсутні підстави для визнання даного договору недійсним.

Доводами апеляційної скарги висновок суду про відмову в позові ОСОБА_3 не спростовується, однак апелянт просить рішення скасувати в повному обсязі. Таким чином предметом перевірки суду є і рішення в цій частині.

Щодо даних висновків, суд першої інстанції навів відповідні мотиви та доводи з якими погоджується і колегія суддів, поскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 07 грудня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» (правонаступник ТзОВ «Комерційний Банк «Дельта») та ОСОБА_2, шляхом акцептування банком, пропозиції клієнта, уклали кредитну угоду відповідно до умов заяви № 012-17008-071212.

Згідно з п.п. 2.1; 2.2; 2.5 частини 1 договору, банк відкрив ОСОБА_2 картковий рахунок № 26258907372081 в національній валюті України - гривні та на підставі п. 2.3 ч.3 договору, банк встановив ліміт кредитної лінії у розмірі: 24966,30 грн. (а.с. 3-6)

У відповідності до п. 2.5. ч. 3 договору, ОСОБА_2 до підписання пропозиції був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування рахунку (у формі встановлення Кредитної лінії) та орієнтовну сукупну вартість кредиту, відповідно до законодавства України, що підтверджується підписом останнього в заяві № 012-17008-071212 (а.с. 3)

Банк виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі.

Свої зобов'язання, щодо своєчасного повернення кредиту та плати за користуванням кредиту ОСОБА_2 не виконує, у зв'язку з чим, станом на 22 липня 2014 року за ним по укладеному з ПАТ "Дельта Банк" договором № 012-17008-071212 від 07 грудня 2012 року рахується заборгованість на загальну суму 36230,06 грн..

Згідно зіст. 509 ЦК Українизобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихст. 11 цього Кодексу.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно розрахунку загальна сума заборгованості відповідача на 22 липня 2014 року по договору становить 36230 грн. 06 коп. і складається з наступного: тіло кредиту - 19246,13 грн.; прострочене тіло кредиту - 5720,17 грн.; заборгованість за відсотками - 11263,76 грн.. Такий розрахунок є неспростованим, тому судом він обгрунтовано взятий як доказ в підтвердження суми заборгованості за кредитним договором.

Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства /ст. 11ЦПК України/суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до нормЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обов'язок доказування і подання доказів процесуальним Законом /ст. 60ЦПК/покладено на сторони.

Згідно зі ст.ст.57,58 ЦПК Українидоказами вважаються будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказі, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4ст. 60 ЦПК України).

Відповідно дост. 212 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки вони є неконкретизовані та не спростовують висновків суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем. Відповідачем указаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу не надано, а тому колегією суддів він приймається як достовірний.

Встановлено, що інформація, зазначена в виписці по рахунку, є відображеною в бухгалтерському обліку банку і є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує стан і рух коштів по рахунку відповідача ОСОБА_2 за № 26258907372081. Дана виписка долучена до заперечень та повністю узгоджується з долученими в справі розрахунками заборгованості /а.с. 9-10/.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанціїбули правильно, всебічно і повновстановленіобставини справи,характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішенняпідлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Абдулаєвича відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 квітня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий суддя:С.В. Демянчук

Судді : С.О. Гордійчук

ОСОБА_1