Постанова № 4609841, 28.08.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.08.09Справа №2а-6349/09/9/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Цикуренко А.С. ,

при секретарі Павленко Н.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у смт. Кіровське АР Крим

про спонукання до виконання певних дій

за участю представників:

позивача не зявився;

відповідача незявився,

Обставини справи: Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, у якому просить зобовязати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в смт. Кировське АР Крим прийняти до відшкодування та відшкодувати суму не відшкодованих затрат Управлінню ПФУ в Нижньогірському районі АР Крим на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання на ОСОБА_1 в сумі 9948,43 грн.

Позивач у судове засідання не зявився, але надіслав клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Відповідач у судове засідання не зявився, але надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Економічний механізм та організаційна структура загальнообовязковогодержавного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначені в Законі України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105 від 23.09.1999 р. (далі Закон № 1105).

Механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування або професійного захворювання повязаних з виконанням ними трудових обовязків визначений Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. № 5-4/4, зареєстрований Міністерством юстиції України 16.05.2003 р. за № 376/7697 (далі Порядок).

Судом встановлено, що позивачем були понесені витрати на виплату та доставку пенсій 26 за особам січень, березень, квітень, червень, липень, жовтень, листопад, грудень 2004 р., січень червень 2005 р., вересень, листопад 2005 р.- лютий 2006 р. квітень-серпень 2006 р., листопад, грудень 2006 р., липень 2007 р., квітень 2008 р., 27 особам за лютий 2004 р., вересень 2004 р., 25 особам за травень 2004 р., серпень 2004 р., серпень 2005 р., жовтень 2005 р., березень 2006 р., вересень 2006 р., лютий-квітень 2007 р., червень 2007 р., серпень 2007 р., жовтень 2007 р., січень 2008 р., 24 особам за липень 2005 р., жовтень 2005 р., січень 2007 р., травень 2007 р., вересень 2007 р., листопад-грудень 2007 р., лютий 2008 р., серпень 2008 р., 23 особам за травень 2008 р., липень 2008 р., вересень 2008 р., січень-лютий 2009 р., 22 особам за березень 2008 р., листопад 2008 р., грудень 2008 р., 21 особі за червень 2008 р., жовтень 2008 р., березень 2009 р. Окрім основного розміру пенсії, позивачем у січні 2004 р. березні 2009 р. понесені витрати з виплати та доставці державної адресної допомоги, що підтверджується актами щомісячної звірки між позивачем та відповідачем за січень 2004 р. березень 2009 р.,

Однак, відповідач відмовляється підписати акти звірки на суму державної адресної допомоги за січень 2004 р.- березень 2009 р. та прийняти суми до заліку у звязку з відсутністю підстав для їх прийняття, оскільки цей від розходів не передбачений п. 4 Порядку, у якому встановлені суми, які належать до відшкодування відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яки спричинили втрату працездатності». Крім того, відшкодування державної адресної допомоги не передбачено Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Стаття 21 вказаного Закону містить повний перелік страхових виплат, відшкодування яких здійснюється тільки за рахунок коштів бюджету Фонду. Також відповідач просить застосувати строки позовної давності у звязку з тим, що позивач просить прийняти до відшкодування витрати на виплату пенсій за період з 01.01.2004 р. по 31.03.2009 р. Позовну заяву подано 13.05.2009 р. Акт звірки за березень 2008 р. був підписаний 15 квітня 2008 р. Таким чином, позивач пропустив строк подачі позовної заяви за період з 01.01.2004 р. по 31.03.2008 р.

Судом встановлено, що відповідачем не прийнята до відшкодування щомісячна адресна допомога за 2004-2009 р. по ОСОБА_1 в сумі 9948,43 грн. (а. с. 4).

Відповідно до розпорядження від 01.01.1992 року, ОСОБА_1. призначена пенсія по інвалідності, яку він отримує внаслідок трудового каліцтва з 30.03.1972 р., розмір пенсії складає 394,00 гривень.

Пенсія по інвалідності призначена йому на підставі заяви про призначення пенсії по інвалідності від 30.03.1972 року, акту про нещасний випадок на виробництві від 13.01.1972 р., згідно з яким ОСОБА_1. отримав трудове каліцтво в наслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 11.10.2001 р. у СМЧ-6 «Кримканалбуд» Нижньогірського району (а. с. 5).

Витягом із акту огляду від 10.03.1972 року ОСОБА_1. являється інвалідом 3 групи в наслідок трудового каліцтва. (а. с. 11).

Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК від 21.04.1994 р. ОСОБА_1. являється інвалідом 2 групи внаслідок трудового каліцтва. Інвалідність встановлена до 01.05.1995 р. (а. с. 20).

Витягом із акту огляду у МСЕК від 18.10.1995 р. ОСОБА_1. являється інвалідом 3 групи внаслідок трудового каліцтва. Інвалідність встановлена безстроково (а. с. 21).

Відповідач відмовляється прийняти до відшкодування виплат та доставку пенсій за 2004-2009 р. в сумі 9948,43 грн. та відшкодувати ці затрати. Свою відмову він мотивує тим, що на підставі ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги робітникам (членам їх сімей), які постраждали на виробництві до 01.04.2001 р., з того часу, коли відповідні підприємства передали у встановленому порядку до Фонду документи, які підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або якщо це право встановлено в судовому порядку.

Постраждалі, документи, яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені постраждалому страховиком, зараховуються Фондом за рахунок його страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками по іншим видам страхування та Фондом в подальшому здійснюються відповідні розрахунки. В подальшому, тобто коли у фонду будуть підстави для здійснення таких взаєморозрахунків - передача підприємством справи постраждалого до Фонду.

Таким чином, судом встановлено, що загалом відповідачем не прийняті до відшкодування витрати на виплату та доставку пенсії у 2004-2009 роках на ОСОБА_1. в розмірі 9948,43 грн. , у тому числі адресної допомоги в сумі 3880,80 грн.

Позовні вимоги не підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків, відповідно до статті 46 Закону № 1105 провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:

внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені з страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням. До коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.

Крім того, статтею 20 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Закон України N 16/98-ВР від 14.01.1998 року) передбачено, що основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, судом встановлено, що будь-які страхові виплати, що здійснюються Фондом складаються на підставі страхових внесків роботодавців, як страхувальників, які і є основним джерелом надходжень до фонду і мають використовуватися виключно за їх цільовим призначенням.

Страховими виплатами, відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Суд зазначає, що відповідно до статті 25 Закону № 1105 року усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Таким чином, зазначеним Законом визначені як обєкти, які підлягають виплаті застрахованим особам Фондом, так і обєкти, які підлягають відшкодуванню Фондом у разі виплати таких сум іншими страховиками. До зазначених витрат не належать будь-які додаткові види соціальної допомоги, які не включені до статей 21, 22, 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Стосовно діяльності органів Пенсійного фонду, то їх повноваження стосуються призначення та виплати пенсій, які є гарантією з боку Держави на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум.

Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення” N 1788-XII від 05.11.1991 року здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Зазначена гарантія щодо пенсійного забезпечення непрацездатних громадян закріплена також у статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якою встановлений мінімальний розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

В доповнення зазначених статей Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року Кабінетом Міністрів України приймається постанова № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" регулюється питання надання додаткових державних гарантій певному колу осіб у вигляді щомісячної державної адресної допомоги у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму.

Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" у п. 2 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Але відповідно до ч. 3 статті 30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” N 1058-IV від 09.07.2003 року пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

При цьому до страхових виплат, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 не включається.

Отже суд приходить до висновку, що дія Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який визначає обовязки саме органів Пенсійного фонду України.

Суд не бере до уваги доводи позивача що оспорювана державна цільова допомога у даному випадку по суті є пенсією по інвалідності, включається до її основного розміру і повинна відшкодовуватися відповідачем на загальних підставах, оскільки з викладених вище норм чітко вбачається додатковий характер зазначених виплат.

За пунктом 3 Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року N 1094.

Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:

сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Даний перелік є вичерпним, до нього не внесено "державну адресну допомогу до пенсії", яка призначена і виплачена позивачем згідно Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", вона відсутня й у переліку сум, що підлягають виплаті за статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Суд зазначає, що адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.

Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265.

Таким чином, судом встановлено, що відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги.

Форма акту щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджена Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5 не містить рядка про включення до актів сум виплаченої щомісячної державної адресної допомоги.

Суд також вважає необґрунтованим посилання позивача на п. 4 Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", як на підставу задоволення позову, за якою виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, оскільки зміст цієї норми не є новим у законодавстві, такий саме порядок для відшкодування витрат був встановлений і до введення в дію даної постанови.

В силу викладеного, суд дійшов висновку про відсутність обовязку у Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в смт. Кіровське АРК відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Кримвитрати в розмірі 3880,80 грн., що понесені ним у звязку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", та поштових розходів на виплату та доставку зазначених сум, тому позовні вимоги в цієї частині задоволенню не підлягають.

Перевіряючи наявність підстав для стягнення на користь Управління ПФУ в Нижньогірському районі АР Кримвитрат на виплату ОСОБА_1. індексації основного розміру пенсії та витрат на її доставку в сумі 218,11 гривень судом встановлено наступне.

Згідно з п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ N 1078 від 17.07.2003 року (далі Порядок проведення індексації) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (абз. 3 п. 4 Порядку проведення індексації).

Пунктом 10 Порядку проведення індексації безпосередньо передбачено випадок виплати індексації коли потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання виплачується пенсія, у такому разі Індексація пенсій провадиться органами Пенсійного фонду на підставі довідок відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, в яких зазначається сума призначеної страхової виплати, проіндексована її сума і сума індексації.

Оскільки позивачем проведено індексацію пенсії ОСОБА_1. на підставі норм діючого законодавства, у відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в смт. Кіровське АРК відсутній обовязок відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду в Нижньогірському районі АР Крим суму індексації основного розміру пенсії в розмірі 218,11 грн.

До того ж, Пунктом 4 Порядку не передбачено обовязку відповідача з відшкодування індексації пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають

Крім того, суд зазначає, що доводи представника відповідача стосовно пропуску позивачем строків звернення з позовом до суду знайшли своє часткове підтвердження у судовому засіданні. Перевіряючи зазначені факти, судом встановлено наступне.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У запереченнях проти позову відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду стосовно позовних вимог позивача з 01.01.2004 року по 31.03.2008 року.

В позовній заяві позивач не просив відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, не надав поважних причин пропуску строку для звернення.

Судом встановлено, що адміністративний позов УПФУ в Нижньогірському районі АРК подано 14.05.2009 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції, а позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача сум за період з 01.01.2004 року по 31.03.2009 року, тому суд приходить до висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду за період з 01.01.2004 року по 14.05.2008 року.

Тому, враховуючи, що вимоги позивача за період з 01.01.2004 року по 31.03.2009 року є обґрунтованими, але позивачем без поважних причин пропущений встановлений статтею 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду за захистом зазначеного порушеного права, в свою чергу, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків, встановлених частиною 1 статті 100 КАС України, суд вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд виходячи за межі позовних вимог частково задовольняє позовні вимоги та стягує з відповідача суму витрат, понесених УПФУ в Нижньогірському районі АРК на виплату та доставку основного розміру пенсії за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання ОСОБА_1. за період з 14.05.2008 року по 31.03.2009 року в сумі 1009,80 гривень.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділення виконавчоїдирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у смт. Кіровське АРК (97300, АРК, смт. Кіровське, вул. Фрунзе, 54; р/р 37170040200109 у Відділенні держказначейства в Кіровському районі, МФО 824026, ОКПО 24406020) на користь Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим (97100, АРК, смт. Ніжньогірський, вул. Лесна, 5; р/р 25602010046601 к КРУ ВІТ «Державний Ощадний банк України», МФО 324805, ОКПО 22300369) суми не відшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_1 в розмірі 1009,80 гривень.

3. У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення уразі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Цикуренко А.С.