Постанова № 4609821, 23.06.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2009 р.                                                                       № 2а - 1614/09/1470

м.Миколаїв

18:35

Миколаївський оружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Вандар Н..А.,

за участю представників:

позивача: Никитенко Т.В. –дов. №2505/07 від 11.02.2009,

відповідача: Куца М.І. –директор, Ходирєвої О.Ю. –дов. від 12.06.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомУправління ПФУ в Баштанському районі Миколаївської області, вул. Ювілейна, 84,Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56100 доСТОВ "Інгульське", вул. Спортивна, 1,Інгулка,Баштанський район, Миколаївська область,56170 простягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплатута доставку пенсій призначених на пільгових умовах в сумі 4071,13 грн. за квітень 2009 р,            в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах в сумі 4071,13 грн. за квітень 2009 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Управлінням ПФУ в Арбузинському районі виплачуються пільгові пенсії колишнім працівникам Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інгульське». Але підприємство, в порушення приписів п.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»та п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»витрати по виплаті та доставці пенсій за квітень не відшкодувало, що стало підставою звернення позивача до суду.

Відповідач проти позову заперечує, вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі з тих підстав, що абзац 5 підпункту 1 п.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 №1058- IV в редакції Закону України №2613- IV від 31.05.2005 передбачає, що виплата пільгових пенсій особам, пенсії яким призначено у відповідності з п.п. «в»- «ж»ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 №1788-ХІІ здійснюються до 01.01.2005 за рахунок ПФУ, а з 01.01.2005 має здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення ними пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону (арк.спр.62-63).

          Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

          Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 23.06.2009 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Інгульське» є юридичною особою, зареєстрованою в Управлінні Пенсійного фонду України в Баштанському районі як платник збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів 22.02.2000 за №1409100038 (а.с. 14, 15).

          Шістьом колишнім працівникам відповідача, була призначена пенсія за віком на пільгових умовах на підставі п. «в»ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується довідками відповідача, копіями трудових книжок Семиліт В.О., Михальчук П.І., Пінзюри О.М., Грушківського М.Л., Іщенко М.П., Галько В.І., довідками позивача про знаходження зазначених осіб на обліку в ПФУ та отримання ними пенсії за віком, згідно п. «в»(а.с. 16-58).

          Згідно з роз’ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №7 «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах та інших підприємствах сільського господарства»правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються трактористи-машиністи, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах та інших підприємствах сільського господарства. До них належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами та постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Довідки, які видані відповідачем Семиліт В.О., Михальчук П.І., Пінзюри О.М., Грушківського М.Л., Іщенко М.П., Галько В.І. (а.с. 21, 22, 28, 35, 39, 40, 46, 56, 57), свідчать про те, що вони працювали в якості трактористів-машиністів, які були безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду, що дає право на пільгове забезпечення згідно п. «в»ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до підп.7 п.5 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 №121/2001 та ч.3 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 №1058 (далі –Закон №1058-IV) передбачено право органу ПФУ на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідач є платником збору на загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі –Закон №400/97-ВР).

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач доказів того, що він є платником фіксованого сільськогосподарського податку не надав.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону №400/97-ВР встановлено ставку на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Зазначений порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв’язку з набранням чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 №1058- IV.

          Відповідно до п.2 розділу ХV «Прикінцевих положень»Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, пенсії призначаються за нормами Закону №1058 в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788, при цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно підп.6.8 п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі - Інструкція), підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

          Згідно підп.6.4 п.6 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень»Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

На підставі Інструкції позивач надсилав відповідачеві до відома розрахунок на оплату витрат за квітень 2009 року на загальну суму 4071,13 грн.(арк.спр.10-11).

Заборгованість підтверджується також розрахунком позивача (а.с.12), який відповідачем не оспорено.

Відповідно до ст.11, ч.1 ст.71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Заперечення відповідача стосовно того, що на підставі абз.5 підп.1 п.2 розділу ХV «Прикінцевих положень»Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»виплата пільгових пенсій особам, пенсії яким призначено у відповідності з п.п. «в»ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»з 01.01.2005 повинна бути здійснена за рахунок коштів Державного бюджету України відхиляються судом, виходячи з наступного.

Зміни до абз.5 підп.1 п.2 розділу ХV «Прикінцевих положень»Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на які посилається відповідач були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питання пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств –платників фіксованого сільськогосподарського податку»від 31.05.2005 №2613-ІV, тобто направлені на унормування питань пенсійного забезпечення працівників лише сільськогосподарських підприємств –платників фіксованого сільськогосподарського податку і не стосуються спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.11, 71, 86, 94, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інгульське», вул.Спортивна, 1, с.Інгулка, Баштанський район, Миколаївська область, 56170 (р/р 26003301433580 в МЦВ ПІБ, МФО 326438, код ЄДРПОУ 03764956) на користь Управління пенсійного фонду України в Баштанському районі, вул.Ювілейна, 84, м.Баштанка, Миколаївська область, 56100 (р/р 256043016127 в ОПЕРО ВАТ «Ощадбанк», МФО 326461, код ЄДРПОУ 20916681) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах в сумі 4071,13 грн. за квітень 2009 року.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           М.В. Мавродієва