Рішення № 46097539, 18.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5351/15

Головуючий у 1 інстанції Васильків О.В.

Доповідач Кварталова А. М.

Категорія ЦП-27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого судді - Кварталової А.М.,

суддів - Гірняк Л.А., Заїкіна А.П.,

при секретарі - Томашевської К.В.,

за участю: представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Жукова Т.В., представник ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, представник ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2015 року,-

встановила:

21.05.2014р. Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Просили суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму боргу за Договором про надання споживчого кредиту № 307-217 ДОУ від 03.04.2006р. у розмірі 32 270,67 дол. США, що за курсом НБУ станом на 15.05.2014р. становить 379 648,98 грн. та стягнути судові витрати.

17.12.2014р. ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом доПублічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим.

Просив суд визнати договір поруки № 307-217 ДОУ 1 Н від 03.04.2006р., укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, припиненим з моменту зміни умов основного договору, а саме з 28.09.2012р.

При цьому позивач посилався на те, що банком без згоди позивача 28.09.2012р.було збільшено процентну ставку. У зв'язку із тим, що банк не визнає право ОСОБА_3 на припинення зобов'язання за договором поруки, позивач змушений звернутися до суду із позовом.

Ухвалою суду від 08.04.2015р. позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 позов підтримав та просив його задовольнити. При цьому пояснив, що ПАТ «УкрСиббанк» не надано доказів про повідомлення позивача про підвищення процентної ставки та про надання згоди позивача на її підвищення.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_3 визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2015р. зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Судом визнано поруку ОСОБА_3 по договору поруки № 307-217 ДОУ 1 Н, яка укладена 03.04.2006р. між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, такою, що припинена з 28.09.2012р.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2015р. скасувати, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому посилаються на те, ПАТ «УкрСиббанк» не підвищувало процентну ставку за кредитним договором від 03.04.2006р. з 9,5% до 19% річних. З ОСОБА_3 не було укладено додаткової угоди про підвищення процентної ставки. Також ОСОБА_3 не був письмово повідомлений про підвищення процентної ставки за кредитним договором, оскільки процентна ставка банком за вищевказаним кредитним договором не підвищувалась.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «УкрСиббанк» - Жуков Т.В. підтримав апеляційну скаргу , просив її задовольнити, посилаючись на те, що вони не були присутні у судовому засіданні, не мали можливості надати докази щодо правильності розрахунку заборгованості за кредитним договором, оскільки розрахунок який було надано банком при подачі позову є помилковим, не відповідає дійсності, тому що процентна ставка за кредитним договором нараховувалась банком у розмірі 10 % відповідно до умов кредитного договору, а не 9,5% як указано в розрахунку.

Представник ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, представник ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. При цьому посилались на те, що банком була підвищена процентна ставка за кредитним договором з 9,5% до 19 %, згідно розрахунку, який наданий банком при подачі позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та в межах заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції погодився із поясненнями представника ОСОБА_3, проте що банком не надано жодних доказів на підтвердження повідомлення ОСОБА_5 про збільшення процентної ставки за кредитним договором, немає належних доказів на підтвердження згоди та повідомлення ОСОБА_3 про збільшення процентної ставки з 9,5% до 19%річних. Банком в односторонньому порядку збільшено розмір процентної ставки за кредитним договором без належного повідомлення позичальника та поручителя, внаслідок чого збільшився розмір відповідальності поручителя з 9,5% до 19% річних, що було підтверджено розрахунком заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем, а тому необхідно визнати договір поруки, укладений 03.04.2006р. між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, таким, що є припинений з 28.09.2012р.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.04.2006р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 307-217 ДОУ 1 Н (а.с. 6-13).

Відповідно до умов кредитного договору, банк надав ОСОБА_5 кредит в іноземній валюті у розмірі 42 000 дол. США, а позичальник зобов'язався повернути наданий йому кредит у повному розмірі не пізніше 03.04.2027р. згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 10 % річних. Погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом усього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів згідно з п. 1.3.4. Кредитного договору відбувається з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за які були нараховані проценти.

На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008р., були внесені зміни у Статут АКІБ «УкрСиббанк» щодо зміни повного найменування на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (а.с. 56-59).

03.11.2008р. між банком та ОСОБА_5 було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання споживчого кредиту № 307-217 ДОУ 1 Н від 03.04.2006р., якою сторони домовилися, що погашення нарахованих процентів відбувається з 01 по 25 число кожного місяця, наступного за тим, за які були нараховані проценти (а.с. 21).

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за кредитом № від 03.04.2006р., було укладено Договір поруки № 307-217 ДОУ 1 від 03.04.2006р. між банком та ОСОБА_3. (а.с. 30-31). Згідно умов якого, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Пунктом 1.4 договору поруки передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору.

Пунктом 2.1. договору поруки передбачено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору з позичальником, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Відповідно до абз. 2 п. 9.2. кредитного договору, про встановлення іншого розміру процентної ставки Банк повідомляє позичальника шляхом направлення поштою рекомендованого листа (а.с. 11).

Як вбачається з матеріалів справи, банком направлена вимога ОСОБА_5, № 30-11/10051 від 03.03.2014р. (а.с. 50-51) та вимога , адресована, ОСОБА_3, № 30-11/10052 від 03.03.2014р. (а.с. 52-53), щодо погашення простроченого зобов'язання протягом 31 календарного дня з дня одержання повідомлення. У випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання вимоги, та у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення вимоги, Банк змушений вимагати виконання зобов'язань, звернувшись до суду.

Матеріали справи не містять доказів того, що ПАТ «УкрСиббанк» було направлено ОСОБА_5, ОСОБА_3 вимоги - повідомлення про збільшення розміру ПАТ «УкрСиббанк» процентної ставки за кредитним договором від 03.04.2006р. з 10 % до 19% річних.

Під час розгляду справи суд першої інстанції, у порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з'ясуванню обставин справи, не здійснив перевірку доводів ОСОБА_3 щодо підвищення процентної ставки з 9,5 % до 19 % річних.

22.12.2014р. судом постановлена ухвала про витребування з ПАТ «УкрСиббанк» доказів щодо розрахунку заборгованості та процентам, також витребування відомостей щодо підвищення процентної ставки за вищевказаним кредитним договором, але вказана ухвала судом не виконана(а.с.117-118). Відомостей про те, що ПАТ «УкрСиббанк» отримав вказану ухвалу матеріали справи не містять(а.с.119).

Розглядаючи справу, суд першої інстанції взяв до уваги розрахунок, який наданий ПАТ «УкрСиббанк» станом на 15.05.2014р., за яким заборгованість за кредитним договором ОСОБА_5 склала 32 270,67 дол. США, що за курсом НБУ станом на 15.05.2014р. становить 379648,98 грн. (а.с. 32-43). Згідно вказаної довідки-розрахунку, 28.09.2012р. процентна ставка за кредитним договором збільшена з 9,5% до 19 % річних з 28.09.2012р.(а.с.39).

Вказаний розрахунок заборгованості не було перевірено судом першої інстанції під час розгляду справи, незважаючи на те, що судом була постановлена ухвала про витребування з ПАТ «УкрСиббанк» доказів щодо підвищення процентної ставки.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «УкрСиббанк» посилався на те, що вказаний розрахунок є помилковим, оскільки в розрахунку зазначена помилково процентна ставка 9,5 %, яка суперечить кредитному договору, в якому зазначено процентна ставка у розмірі 10%, а тому колегія суддів вважає, що вказаний розрахунок не відповідає умовам кредитного договору та є помилковий.

Розрахунок заборгованості наданий банком в суді апеляційної інстанції відповідає умовам кредитного договору, в якому зазначено розмір процентної ставки за кредитним договором 10% річних, який не змінювався.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 12.03.2015р. під час розгляду справи надано до суду зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим. Вказаний зустрічний позов зареєстрований в суді першої інстанції 17.12.2014р., однак не розглядався судом тривалий час, не був приєднаний до вказаної справи, що є порушенням норм процесуального права (ст.157 ЦПК України) щодо строку розгляду справ, які знаходяться у провадженні суду першої інстанції(а.с.127-130).

Вказаний зустрічний позов поданий до зазначеної справи 12 березня 2015р. та об'єднаний з первинним позовом ПАТ «УкрСиббанк» у судовому засіданні 12 березня 2015р. Зустрічний позов не був надісланий ПАТ «УкрСиббанк» для відома, матеріали справи не містять відомостей про те, що зустрічний позов був отриманий ПАТ «УкрСиббанк» (а.с.131). Справа була розглянута у відсутність представника ПАТ «УкрСиббанк».

Враховуючи те, що справа була розглянута у відсутність представника ПАТ «УкрСиббанк», колегією суддів для перевірки доводів апеляційної скарги витребувано розрахунок заборгованості та відомості щодо підвищення процентної ставки з 10%, як вказано у кредитному договору до 19 % річних, на які посилається ОСОБА_3

Згідно довідки - розрахунку заборгованості за кредитним договором від 03 квітня 2006р. станом на 31 березня 2015р., заборгованість складає 30668,67 дол. США, заборгованість по процентами за користування кредитом складає 6052,81 дол. США. При цьому у розрахунку заборгованості зазначено, що процентна ставка за вказаним кредитним договором нарахована, виходячи із 10% річних, передбачених кредитним договором з 11 грудня 2006р. по 31 березня 2015р. (а.с.207-213).

Вказані розрахунки підтверджено, випискою по рахунку НОМЕР_1, відкритого для обліку операцій щодо сплати позичальником процентів нарахованих на суму кредиту на підставі кредитного договору від 03квітня 2006р.

Також підтверджено випискою по рахунку НОМЕР_2, відкритого для обліку операцій щодо сплати позичальником кредиту отриманого ним на підставі кредитного договору від 03квітня 2006р.(а.с. 225-227).

За своєю правовою природою порука є зобов'язанням, у зв'язку з чим до вказаних правовідносин застосовуються загальні правила про припинення зобов'язання, визначені у Гл. 50 розд. 1 кн. 5 ЦК, а саме: в результаті виконання поручителем договору поруки; за домовленістю сторін тощо. Крім того, ЦК у ст. 559 передбачає спеціальні підстави припинення поруки. Так, порука припиняється:

з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно зі ст. 559 ЦК порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Підставою для припинення поруки в порядку ч. 1 ст. 559 ЦК є сукупність двох умов - внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін (постанова Верховного Суду України від 5 лютого 2014 р. у справі № 6-160цс13).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК підставою для припинення поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну є не будь-яка зміна умов основного зобов'язання, а лише така, внаслідок якої обсяг відповідальності поручителя збільшується.

На що, звертає увагу постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 р. у справі № 6-69цс11 зазначено, що збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. А відповідно до ст. 654 ЦК зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи вищезазначене, а також вимоги ст. 547 ЦК щодо вчинення правочину про забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі, згода поручителя має надаватись в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України (постанова від 5 червня 2013 р. у справі № 6-43цс13) згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною й наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами не укладались додаткові угоди до кредитного договору щодо підвищення процентної ставки з 10% до 19% річних. Вимога про збільшення процентної ставки банком сторонам не направлялась.

Таким чином, ані позивач, ані відповідач не надали доказів того, що процентна ставка за кредитним договором була збільшена з 10% до 19% річних, доказів наявності повідомлення про зміну в сторону збільшення процентної ставки за кредитним договором, як це передбачено в п.9.2 кредитного договору та доказів направлення банком та отримання позичальником такого повідомлення до суду не надано.

Розрахунки заборгованості, які надані банком вказують на те, що заборгованість за кредитним договором нарахована банком виходячи із процентної ставки, яка передбачена умовами кредитного договору у розмірі 10%.

Таким чином, рівень відповідальності ОСОБА_3, як поручителя залишився незмінним як у кредитному договорі, отже, обсяг відповідальності поручителя за договором поруки не збільшився, відсутні правові підстави вважати про настання наслідків визначених вимогами ст.559 ЦК України, зокрема у вигляді припинення поруки, а тому висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Посилання позивача та його представника на те, що банком надано лист « про прогноз заборгованості», в якому зазначено, що процентна ставка банком збільшена 26.09.2012р. з 9,5% до 19 % річних до уваги не приймається, оскільки вказаний лист «про прогноз заборгованості» не підписано уповноваженою особою банку та не завірений печаткою банку(а.с.233- 234).

Посилання представника ОСОБА_3 на те, що додатковою угодою від 03 листопада 2008р. зазначено, що проценти повинні сплачуватися на рахунок №2238900005 у ПАТ «УкрСиббанк», який не надано банком до суду до уваги не приймається, оскільки в додатковій угоді зазначено про сплату процентів за кредитним договором на відповідний рахунок, а не про підвищення процентної ставки. Розрахунок заборгованості за кредитним договором, який надано до апеляційного суду підтверджує рух коштів, які були сплачені у погашення заборгованості за кредитним договором, виходячи із процентної ставки у розмірі 10% за умовами договору.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до банку, в якому просив визнати договір поруки від 03 квітня 2006р., укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 припиненим, з моменту умов основного договору, а саме з 28 вересня 2012р.(а.с.127-130).

Проте слід мати на увазі, що способом судового захисту є не вимога про припинення договору поруки, а вимога про визнання поруки припиненою, оскільки порука припиняється не з моменту ухвалення судом рішення про це, а з моменту настання підстав, з якими законом пов'язане припинення поруки.

Право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК (постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 р. у справі № 6-69цс11).

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції викладені обставини з'ясовано неповно, висновок суду не відповідає встановленим обставинам, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 209,303,307 п.2 ч.1,309,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2015 року - скасувати, постановити нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим - відмовити.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.М.Кварталова

Л.А. Гірняк

А.П. Заїкін