Рішення № 46096061, 30.06.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/7390/13-ц 30.06.2015 30.06.2015 30.06.2015

Провадження №22-ц/784/1491/15

Провадження № 22ц/784/1491/15 Головуючий у 1-ї інстанції Боброва І.В.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Самчишина Н.В.

Рішення

Іменем України

30 червня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Свіщуком О.В.,

за участю:

- представника позивача Дядюренка М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»

(далі - ПАТ «ПУМБ» або банк)

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2015 року за його позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, від імені якого діє ОСОБА_4, третя особа, без самостійних вимог - орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про звернення стягнення на іпотечне майно, виселення та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У серпні 2013 року ПАТ «ПУМБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на іпотечне майно та виселення.

Ухвалами Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2013 року до участі у справі залучено в якості співвідповідачів ОСОБА_5, малолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, законним представником якої є ОСОБА_4, а також як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради.

Позивач зазначав, що 07 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 5905974, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 35 000 доларів США під 11, 50 % річних терміном до 07 грудня 2027 року.

У цей же день, на забезпечення виконання зобов'язань за вищенаведеним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_4 укладений іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку банку передана придбана за кредит банку квартира за адресою: АДРЕСА_1.

З липня 2010 року ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 25 липня 2013 року утворилася заборгованість у сумі 52 266, 67 дол. США, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 33 940, 12 дол. США., заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 12 291, 32 дол. США, пені (за період з 25 серпня 2012 року по 25 липня 2013 року) у сумі 6 035, 23 дол. США.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили, у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_5 визнано право власності на ? частку вищевказаної квартири.

-2-

Посилаючись на викладене, уточнюючи позовні вимоги, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, виселити відповідачів з квартири та зобов'язати Державну міграційну службу Заводського району УМВС України в Миколаївській області зняти їх з реєстраційного обліку.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2015 року в задоволенні позову ПАТ «ПУМБ» відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким його вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №5905974, відповідно до якого позичальник отримав кредит у сумі 35 000 доларів США під 11, 50 % річних терміном до 07 грудня 2027 року (а.с.52-61).

Для забезпечення виконання зобов'язань за вищенаведеним кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 у цей же день був укладений іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку банку передана придбана за кредитні кошти квартира АДРЕСА_1, загальною площею 35, 6 кв. м. (а.с.62-71).

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили 05 листопада 2013 року, у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_5 визнано право власності на ? частку вищевказаної квартири.

Разом з тим, при переході права власності на вказану частину предмета іпотеки від іпотекодавця до його дружини іпотека є дійсною для набувача ОСОБА_5 відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку».

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору станом на 25 липня 2013 року виникла заборгованість у сумі 52 266, 67 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 33 940, 12 дол. США., заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 12 291, 32 дол. США, пені за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (за період з 25 серпня 2012 року по 25 липня 2013 року) у сумі 6 035, 23 дол. США.

Розмір нарахованої банком заборгованості ОСОБА_5 хоча в суді оспорювала, проте не спростувала належними та допустимими доказами.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 13 лютого 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Морозова Є.В. від 07 червня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3437 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 суд апеляційної інстанції виходив з того, що боржник не отримував письмових вимог банку про усунення порушень та повернення боргу, та дійшов висновку, що нотаріус не мав будь-яких об'єктивних даних про

-3-безспірний характер зобов'язань позичальника, а також відомостей про дотримання строків, встановлених пунктом 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ 22 лютого 2012 року № 296/5, які мають передувати вчиненню виконавчого напису.

Між тим, невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (ч. 3 ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України (п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5).

За таких обставин та з урахуванням положень статей 1050, 1054 ЦК України, статей 12, 23, 33, 39 Закону України «Про іпотеку», суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що є підстави для звернення стягнення на іпотечне майно - належну відповідачам на праві власності (в рівних частках) квартиру.

Між тим, відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» позичальник отримав кредит в іноземній валюті, квартира, яка передана ним в іпотеку, є єдиним житлом позичальника, її площа становить менше 140 кв. м, іншого житла на праві власності він не має.

Водночас, як зазначив суд, це не позбавляє права банку звернутися з позовом про стягнення боргу або вирішити спірне питання після закінчення дії вказаного вище Закону.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом установлено, що спірна квартира, яка придбана за кредит банку в іноземній валюті, не перевищує 140 кв. м. та використовується відповідачами як місце постійного їх проживання. За даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 36260534 від 14 квітня 2015 року та № 35042449 від 17 березня 2015 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 іншого нерухомого майна не мають.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

З огляду на ст. 3 вказаного Закону він носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок

-4-

погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

За своїм змістом Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права.

Указаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-57цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення районного суду необхідно скасувати на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, як ухвалене внаслідок невірного застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, зазначений в позовній заяві.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що за наявності загальних правових підстав для примусового стягнення на належне відповідачам майно таке стягнення підлягає зупиненню в порядку, визначеному ст. 217 ЦПК України, на час дії вказаного Закону.

Позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» про виселення відповідачів з квартири, що є предметом іпотеки, та покладання обов'язку на Державну міграційну службу Заводського району УМВС України в Миколаївській області зняти відповідачів з реєстраційного обліку не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Так, у частинах 2 і 3 ст. 40 Закону «Про іпотеку» встановлено порядок дій позивача лише після ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, де всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Якщо мешканці не звільнять житлове приміщення у встановлений строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому приміщенні, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Крім того, вимоги банку про зобов'язання зняти відповідачів з реєстраційного обліку пред'явлені до Державної міграційної служби Заводського району УМВС України в Миколаївській області, яка не залучена до участі у справі як відповідач.

На підставі викладено та відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача підлягають стягненню по 2 634 грн. судового збору, сплачені позивачем в судах першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 217, 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити частково.

-5-

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Для погашення заборгованості за кредитним договором № 5905974 від 07 грудня 2007 року, укладеним між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», та ОСОБА_4, в сумі 52 266, 67 (п'ятдесят дві тисячі двісті шістдесят шість ) дол. США 67 центів , з яких:

- 33 940, 12 дол. США. заборгованості за кредитом,

- 12 291, 32 дол. США заборгованості за процентами за користування кредитом;

- 6 035, 23 дол. США пені за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (за період з 25 серпня 2012 року по 25 липня 2013 року);

звернути стягнення, відповідно до договору іпотеки № 5911293 від 07 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Денисовою О.О. реєстровий номер 6327, на належну на праві власності в рівних частках ОСОБА_4 та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Примусове стягнення на належне ОСОБА_4 та ОСОБА_5 майно відстрочити на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» по 2 634 (дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн. судового збору, сплачені позивачем в судах першої та апеляційної інстанції, з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді: