Ухвала суду № 46092792, 25.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3597/14 Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С. Провадження № 22-ц/780/3224/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1.Категорія 46 25.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

25 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Коцюрби О.П., Суханової Є.М.,

при секретарі Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до головного управління Держземагенства в Київській області, управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, ОСОБА_3, реєстраційної служби Києво-Святошинського управляння юстиції Київської області, третя особа: садове товариство «Сонячний» про визнання недійсним наказів, скасування реєстрації, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що на підставі отриманого в 1998 році державного акту на право власності на земельну ділянку він є власником земельної ділянки №11, площею 0,12га в СТ «Сонячний» Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Відповідач по справі є власником сусідньої земельної ділянки №15. До їх земельних ділянок примикає земельна ділянка площею 0,0354га. Починаючи з 1999 року він власними силами та за власний кошт привів спірну земельну ділянку в придатний для використання стан, привіз чорнозем, засадив земельну ділянку фруктовими деревами, квітами, встановив паркан. Відповідач наприкінці 2013 року знищив встановлений паркан та йому стало відомо про передачу даної земельної ділянки відповідачу ОСОБА_3 При цьому останній приховав наявну суперечку між ними щодо користування спірною земельною ділянкою в СТ «Сонячний» при отриманні згоди на відведення земельної ділянки. Вказав, що ОСОБА_3 у порушення вимог закону не погоджував межу з ним, а також були порушені інші вимоги закону та його права.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Київській області від 10 вересня 2013 року №КИ/3222480800:08:002/00005284 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3; визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Київській області від 18 вересня 2013 року №КИ/3222480800:08:002/00006127 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 0,0354га у власність ОСОБА_3 (кадастровий номер 3222480800:08:002:5069); скасувати реєстрацію в базі даних державного земельного кадастру на імя ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0354 га для індивідуального садівництва з кадастровим номером 3222480800:08:002:5069; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480800:08:002:5069 площею 0,0354га, що розташована на території Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобовязання ОСОБА_3 не чинити перешкоди в користуванні земельної ділянкою.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.04.2015 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства в Київській області від 10 вересня 2013 року №КИ/3222480800:08:002/00005284 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства в Київській області від 18 вересня 2013 року №КИ/3222480800:08:002/00006127 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 0,0354га у власність ОСОБА_3 (кадастровий номер 3222480800:08:002:5069).

Скасовано реєстрацію в базі даних державного земельного кадастру на імя ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0354 га для індивідуального садівництва з кадастровим номером 3222480800:08:002:5069.

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480800:08:002:5069 площею 0,0354га, що розташована на території Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вважає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку №047491 ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,1200га на території Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, СТ «Сонячний», з цільовим призначенням для ведення садівництва.

06 вересня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Головного Управління Держземагенства у Київській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Наказом Головного Управління Держземагенства у Київській області №КИ/3222480800:08:002/00005284 від 10 вересня 2013 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовним розміром 0,0354га з цільовим призначенням для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Наказом Головного Управління Держземагенства у Київській області №КИ/3222480800:08:002/00006127 від 18 вересня 2013 року затверджений проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки у власність розміром 0,0354га з цільовим призначенням для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (кадастровий номер 3222480800:08:002:5069).

27 вересня 2013 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на вищевказану земельну ділянку та зареєстрував право власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності №10089811 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №10090328.

Між ДП «Київський інститут землеустрою» та ОСОБА_2 укладено договір на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

При проведенні землевпорядних робіт щодо винесення в натурі меж земельних ділянок та встановлення межових знаків згідно державного акту ОСОБА_2 спеціалістами встановлено, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222480800:08:002:5069 накладаються на земельну ділянку ОСОБА_2, право власності якого посвідчене державним актом, площа накладення становить 0,0013га, що підтверджується листом ДП «Київський інститут землеустрою» від 08 жовтня 2014 року, схемою розташування земельних ділянок.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст. 155 ЗК України у разі видання державним органом акта, яким порушуються права щодо володіння, користування чи розпорядження належною особі земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Також, відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні землевпорядних робіт щодо винесення в натурі меж земельних ділянок та встановлення межових знаків згідно державного акту ОСОБА_2 спеціалістами встановлено, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222480800:08:002:5069, яка згідно оскаржуваного наказу належить ОСОБА_3, накладаються на земельну ділянку ОСОБА_2, право власності якого посвідчене державним актом, а площа накладення становить 0,0013га, що підтверджується листом ДП «Київський інститут землеустрою» від 08 жовтня 2014 року та схемою розташування земельних ділянок.

Враховуючи положення зазначених вище норм та дослідивши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані накази, свідоцтво на право власності на земельну ділянку, видане відповідачу та розроблена технічна документація через допущені помилки суперечать вимогам закону та порушують права позивача.

У звязку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним оспорюваних наказів, їх скасування та скасування відповідно реєстрації права власності на дану земельну ділянку.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, то вони не містять жодних доказів які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції судового рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315, ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2015 року залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Волохов Л.А.

Судді Коцюрба О.П.

ОСОБА_5