Рішення № 46086069, 22.09.2011, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 2-67/11

Рішення

Іменем України

22.09.2011 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді Потапової Т.М., з участю секретаря Ситяшенка І.В., позивачів, їх представника ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, -

встановив:

ОСОБА_3О та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому зазначили, що 17.10.2007 року відповідач взяв в них в борг 10000 доларів США, зобовязався повернути до 20.12.2007 року, про що склав розписку, однак борг не повернув. Просять стягнути борг в зазначеній сумі, інфляційні 21404 грн., 3% річних в сумі 2879 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн. та судові витрати. Після збільшення і уточнення позовних вимог позивачі просять стягнути з ОСОБА_5 на їх користь борг в сумі 79730 грн., що еквівалентно 10000 доларам США по курсу НБУ станом на 24.06.2011 року, інфляційні кошти в сумі 38828,11 грн., 3% річних 8570,98 грн., проценти від суми позики в розмірі облікової ставки НБУ в сумі 7907,48 грн., а всього 135036,57 грн., розмір моральної шкоди залишили без змін.

В судовому засіданні позивачі позов підтримали з зазначених підстав, суду пояснили, що ОСОБА_5 знають багато років, підтримували з ним дружні стосунки, в 2007 році він звернувся з проханням позичити 10000 доларів, сума була велика, після вагань, вирішили позичити ці кошти, 17.10.2007 року в присутності сестри позивачки дали гроші ОСОБА_5, а він написав розписку про повернення грошей через два місяці. В строк гроші не повернув, неодноразово приїздив і просив зачекати, потім не виходив на контакт, зрозуміли, що гроші він не віддасть.

Відповідач в судове засідання не зявився, в справі приймає участь його представник.

У попередніх судових засіданнях відповідач проти позову заперечив, мотивуючи тим, що грошей у позивачів не позичав, в 2005 році ОСОБА_3 запропонувала придбати в неї магазин по вул.Свердлова в м.Бердичеві, 30.08.2005 року оформили договір купівлі-продажу у нотаріуса, який він не читав, але підписав, грошей в нього не було, вона порадила взяти кредит, 29.11.2006 року він взяв кредит в Банку під заставу магазину в сумі 65-77 тис. грн., передав ОСОБА_3, потім брав ще кредити, розраховувався з нею, коли залишилось 10000 доларів, написав розписку на цю суму. В присутності ОСОБА_7 28.02.2008 року повністю розрахувався з ОСОБА_3, але розписку не забрав.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачами надано суду розписку, від 17.10.2007 року, згідно з якою ОСОБА_5 отримав в борг від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 10000 доларів США та зобовязався повернути до 20.12.2007 року, про що власноручно склав розписку.(а.с.9)

Факт та обставини отримання позики ОСОБА_5 ствердила свідок ОСОБА_8, яка суду пояснила, що 17.10.2007 року в її присутності ОСОБА_5 позичив у її сестри та чоловіка 10000 доларів, ОСОБА_4 був проти, наполіг щоб взяти розписку, ОСОБА_5 написав розписку, зобовязався повернути гроші через два місяці, але в строк гроші не повернув.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що в жовтні-листопаді 2008 року він з братом двічі-тричі їздили в магазин до ОСОБА_5, той обіцяв продати бус і розрахуватись з боргом.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що 29.04.2009 року біля „Індексбанку зустріла ОСОБА_3, до неї підійшов чоловік, який сказав їй, що зателефонує і розрахується, ОСОБА_3 просила віддати гроші до 12 травня.

Також ОСОБА_3 просила ОСОБА_5 повернути гроші в присутності свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13, про що вони пояснили в судовому засіданні.

Відповідач не заперечив проти показів свідків про те, що ОСОБА_3 в їх присутності дійсно вимагала у нього повернути гроші і він обіцяв їх повернути, але стверджує, що вона вимагала відсотки.

На заперечення проти позову ОСОБА_5 надав суду копію договору купівлі-продажу від 30.08.2005 року, за змістом якого він придбав у ОСОБА_3 нежиле приміщення, магазин по вул..Свердлова, 65 в м.Бердичеві за 94021 грн.; витяг з реєстру правочинів про державну реєстрацію цього договору; витяг з реєстру прав власності про реєстрацію магазина за ОСОБА_5 16.11.2006 року; копію додаткової угоди від 28.02.2008 року до договору купівлі-продажу від 30.08.2005 року про затвердження факту повного розрахунку за нежиле приміщення, магазин(а.с.86,87,105), а також копії кредитних договорів від 29.11.2006 року на суму 73950 доларів США; копію договору іпотеки від 29.11.2006 року, згідно з яким іпотечним майном є нежиле приміщення, магазин, вартість якого за домовленістю сторін становить 495539 грн.; копію кредитного договору від 22.06.2007 року про отримання ОСОБА_5 кредиту в сумі 66000 доларів США на споживчі цілі під заставу свого житлового будинку, копію кредитного договору від 28.02.2008 року на суму 480000 грн.(а.с.93-95,96-98,101-103,106)

Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що в травні 2008 року в магазині „Люкс ОСОБА_3 І ОСОБА_5 сварились за гроші, говорили про відсотки.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що в лютому 2008 року ОСОБА_5 просив позичити 5000 доларів щоб отримати кредит в банку, погасити борг перед жінкою, 28.02.2008 року біля офісу нотаріуса Ситяшенко ОСОБА_5 передав жінці пакет з грошима і сказав, що лишився борг 10тис. доларів.

Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 суду пояснили, що їх брат купив магазин у ОСОБА_3 за 115 тис.доларів , в 2007-2008 роках він неодноразово позичав в них гроші в сумі 3,5,7 тис. доларів та брав кредити в банку щоб розрахуватись з нею за магазин, він повністю розрахувався, але не забрав розписку, ОСОБА_3 почала вимагати відсотки. Про це їм відомо від брата.

Покази зазначених свідків не є конкретними, суперечать письмовим доказам, інформація отримана ними від ОСОБА_5. Вартість магазину в договорі купівлі-продажу визначена в сумі 94021 грн., договір не оспорений і є чинним, розрахунки між сторонами за цим договором стверджуються додатковою угодою, кредити в банку відповідач отримував на споживчі цілі, відповідач не довів, що ці кошти використані ним для розрахунку за магазин і в якій саме сумі. Розписок про отримання цих коштів немає.

Письмовими доказами, які надані суду відповідачем (договір купівлі-продажу, кредитні договори), не спростований факт отримання ним позики від позивачів. Позивачка ОСОБА_3 заперечує проти того, що 10000 доларів це залишок розрахунку за магазин, стверджує, що магазин продала ОСОБА_5 в 2005 році, він з нею розрахувався в сумі 94-96 тис. доларів, за домовленістю орендувала в нього приміщення магазину, в кінці 2006 року звільнила магазин, їй відомо, що відповідач брав кредити в банку, оскільки є підприємцем.

Відповідач ствердив, що отримавши кредит 29.11.2006 року він передав ОСОБА_3 50000 доларів і вона вклала їх на депозит у банку „Фінанси та кредит. Його пояснення спростовуються довідкою банку „Фінанси та Кредит від 29.10.2010 року про те, що ОСОБА_3 в листопаді-грудні 2010 року депозитні рахунки не відкривались.

Постановою судді Бердичівського міськрайсуду від 10.03.2010 року скасовано постанову слідчого про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ст..15,ч.2 ст.190 КК України, відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками цих статей за відсутністю події злочину по зверненню ОСОБА_5М.(а.с.110-11)

На підставі досліджених доказів суд вважає доведеним факт отримання позики в сумі 10000 доларів США відповідачем. Між сторонами виникли договірні правовідносини у вигляді договору позики.

За змістом ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і якості.

Відповідач в обумовлений строк позику не повернув, що свідчить про невиконання ним умов договору. Сума позики 10000 доларів США, що по курсу НБУ становить 79730 грн.(а.с.188) підлягає стягненню з нього на користь позивачів.

Проте, не підлягають задоволенню вимоги позивачів про стягнення процентів за користування позикою, інфляційних коштів та моральної шкоди з наступних підстав.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів він встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України.

Договір позики між сторонами укладений у виді розписки, в який не передбачений обовязок позичальника сплачувати проценти за користування позиченими коштами. Позивачі суду пояснили, що гроші відповідачу позичали як другу, не мали на меті отримання будь-якого прибутку.

Пунктом 5 розділу Y111 прикінцевих положень Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг передбачено, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п.6 ст. 4 Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою.

Фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти.(п.5 ч.1ст.1 Закону)

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами-субєктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

Таким чином, проценти за користування позикою не підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст..625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд не вважає можливим стягнення проіндексованої суми позики як вимагають позивачі.

Позика була надана в іноземній валюті, а саме: в доларах США. Відповідно до законодавства України індексації підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом позики, індексації не підлягає. Індекс інфляції це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Ціни в Україні встановлюються в національній валюті, тому норма ст.625 ч.2 ЦК України в частині стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, може бути застосована лише у випадку прострочення грошового зобовязання у гривні.

Позивачі просять стягнути 3% річних з простроченої суми позики в сумі 8570,98 грн. за період з 2008 року по 01.07.2011 року.

В розрахунку з 01.01.2011 по 01.07.2011 року допущено помилку, сума порахована за 7 міс. замість 6-ти., таким чином: за 2008 рік: 79730 грн. х 3% = 2391,90 грн.; 2009 рік: 79730 грн. х 3% = 2391,90 грн.; 2010 рік: 79730 грн. х 3% = 2391,90 грн.; з 01.01.2011 по 01.07.2011 р.:79730 грн.х3%: 12 міс х 6 міс.=1195,95 грн., загальна сума 8371,65 грн.

Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Щодо відшкодування моральної шкоди ці вимоги не можуть бути задоволені.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі на відшкодування збитків та моральної шкоди. Тому, якщо сторони при укладенні договору передбачили таку відповідальність за порушення зобовязань, то вимога про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню з урахуванням положень ст..23 ЦК України.

Моральну шкоду позивачі визначили в сумі 10000 грн. і повязують її з наслідками неповернення коштів відповідачем.

Якщо умовами договору не визначено моральну шкоду як вид відповідальності, вона підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. Ст..611 ЦК не відсилає до ст.16 цього Кодексу( яка є загальною нормою) або ст.1167 ЦК, що регулює деліктну відповідальність. Тому посилання позивачів в позові на ці норми закону безпідставне.

Суд вважає на необхідне стягнути з відповідача судові витрати та витрати на юридичну допомогу, що підтверджуються документально.

Підлягають стягненню витрати позивачів на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та витрати на ІТЗ. Позивачами сплачено за послуги адвоката згідно квитанції № 37 від 29.06.2011 року 5000 грн., ця сума може бути стягнута з відповідача в повному обсязі, оскільки не перевищує граничні розміри компенсації витрат, встановлені постановою КМУ від 27.04.2006 року. Також з відповідача слід стягнути витрати на ІТЗ в сумі 90 грн. (120 грн. - 30грн.) на користь УДК м.Бердичева. Не підлягають відшкодуванню на користь позивачів витрати за послуги нотконтори в сумі 300 грн., які не є судовими витратами, повязані з участю у справі представника за довіреністю.

Керуючись ст.ст.10,11,60,209,212-215,223,88 ЦПК України, - суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рахунок повернення суми боргу - 79730 грн., що еквівалентно 10000 доларів США згідно офіційного курсу НБУ станом на 24.06.2011 року, 3% річних - в сумі 8371,95 грн., а всього 88101,95 грн. В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 881,02 грн., витрати на ІТЗ в сумі 30 грн., витрати на юридичну допомогу в сумі 5000 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь УДК м.Бердичева витрати на ІТЗ в сумі 90 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: