УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2009 року Справа №14/134/5013
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суді - Добродняк І.Ю. (доповідач )
суддів - Бишевська Н. А., Коршун А. О.
при секретарі - Красота А. О.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, дов. № 323/2 від 19.11.08р.
ОСОБА_2 протокол від 19.06.06р.
відповідача - не з'явився
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції
на постанову господарського суду Кіровоградської області від 09.06.2008р.
у справі № 14/134
за позовом ОСОБА_3 у формі товариства з обмеженою відповідальністю
до Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції
про про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_3 у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Кіровоградської МДПІ від 16.11.07 №0000922300/0, від 28.03.08 №0000922300/1, від 31.03.08 №0000922300/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 67500,00 грн, в тому числі 45000,00 грн. основного платежу, та 22500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем необґрунтовано зроблено висновок про завищення підприємством податкового кредиту. Податковий кредит позивачем сформовано з сум, які ним сплачено як вартість послуг, що отриманні для використання у власній господарській діяльності і сплата цих послуг підтверджена відповідними податковими накладними.
Постановою господарського суду Кіровоградської області від 09 червня 2008 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
При обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом при ухваленні рішення не враховано положення наказу Державної податкової адміністрації від 30.05.97 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення». В порушення вимог п.12 вказаного наказу в податковій накладній, яку видано ОСОБА_4, невірно зазначено дату виникнення податкового зобов'язання, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право на включення сум податкового кредиту. Крім цього, позивачем не надано доказів того, що отримані від ОСОБА_4 послуги, він використовував у власній господарській діяльності, що позбавляє позивача права відносити вказані витрати до валових витрат виробництва і відповідно формувати із сум сплачених податків податковий кредит.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами. Від відповідача надійшла письмова заява, в якій він просить розгляд справи відкласти, посилаючись на участь в іншому судовому засіданні, призначеному на той же час.
Колегія суддів, виходячи з положень ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що неявка представника відповідача за викладених обставин, які не визнаються колегією суддів в якості поважних причин, не перешкоджає судовому розгляду справи, тим більше докази в підтвердження викладених відповідачем в письмовій заяві обставин відповідачем не подано.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, в поданих письмових запереченнях та додаткових запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача, відсутні, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, матеріалами справи підтверджено, відповідачем - Кіровоградською МДПІ проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06 по 30.06.07, за результатами якої складений акт №65/23-00/30697215 від 01.11.07.
Під час перевірки відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем пп..7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2006 року на 45000,00 грн.
Вказаних висновків податковий орган дійшов, виходячи з того, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в складі вартості інформаційно-консультаційних послуг, які отримано від ОСОБА_4, в розмірі 45000,00грн., оскільки податкова накладна ОСОБА_4 від 31.12.06 НОМЕР_1 не відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», крім того, не підтверджено взаємозв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.
На підставі акту перевірки №65/23-00/30697215 від 01.11.07 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.11.07 №0000922300/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 67500,00 грн., (45000,00 грн. - основний платіж, 22500,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За результатами розгляду скарги позивача залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін.
28.03.08 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000922300/1, 31.03.08 - податкове повідомлення-рішення №0000922300/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 67500,00 грн., в тому числі 45000,00 грн. основного платежу, 22500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем фактично отримані інформаційно-консультаційні послуги від ОСОБА_4, які пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва позивача, у зв'язку з чим пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» надає позивачу право на формування податкового кредиту.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ОСОБА_4 укладений договір №02/10-6 від 02.10.06, згідно умов якого ОСОБА_4 зобов'язалося надати позивачу інформаційно-консультаційні послуги в обсязі та на умовах, передбачених договором.
Порядок здачі-приймання робіт за договором визначений п.3 договору №02/10-6 від 02.10.06, а саме: по закінченню робіт виконавець (ОСОБА_4) та позивач підписують акт прийому-здачі робіт, послуг, яким сторони за договором засвідчують виконання своїх договірних обов'язків.
На виконання умов договору ОСОБА_4 та позивачем складений акт приймання-передачі виконаних робіт від 31.12.06, яким сторони підтвердили надання позивачу інформаційно-консультаційних послуг в повному обсязі з належним їх оформленням на загальну суму 270000,00 грн, в тому числі ПДВ - 45000,00грн.
Окрім акту виконаних робіт факт виконання ОСОБА_4 підтверджений також звітом виконавця - ОСОБА_4 про проведення дослідження «Шляхів розширення ринків збуту скрапленого газу», який досліджувався судом першої інстанції, проти чого відповідач не заперечує.
ОСОБА_4 виписано податкову накладну НОМЕР_1 від 31.12.06 на суму 270000,00грн., в тому числі ПДВ 45000,00 грн., на підставі якої позивачем суму податку на додану вартість 45000,00 грн. віднесено до складу податкового кредиту відповідного податкового (звітного) періоду.
Платіжним дорученням №638 від 30.01.07 позивач перерахував ОСОБА_4 суму 270000,00 грн. за наданні інформаційно-консультативні послуги згідно договору №02/10-6 від 02.10.06.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції на момент здійснення спірних операцій, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в межах договору №02/10-6 від 02.10.06 позивачем отримані послуги, які пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва, а відтак позивач мав право формувати податковий кредит із сум податків, які сплачено у зв'язку з отримання інформаційно-консультаційних послуг від ОСОБА_4.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Заперечуючи проти доводів позвиача, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, який отримав послуги від ОСОБА_4, не мав наміру використовувати ці послуги у власній господарській діяльності.
Колегія суддів вважає обґрунтованими і висновки суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень відповідача про неправомірність дій позивача по формуванню податкового кредиту на підставі податкової накладної НОМЕР_1 від 31.12.06, яку виписано ОСОБА_4.
Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку - продавцем, визначено підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким податкова накладна має містити зазначені окремими рядками - порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягає сплаті з урахуванням податку.
Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, яким передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (пункт 6); усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (пункт 18).
Зі змісту податкової накладної НОМЕР_1 від 31.12.06 вбачається, що усі реквізити, передбачені нормами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону, викладено вірно.
Помилка, допущена при оформлені податкової накладної щодо зазначення дати виникнення податкового зобов'язання у продавця, не може бути підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту, оскільки дата виникнення податкового зобов'язання та дата виникнення права на податковий кредит врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість», а відтак зазначена у податковій накладній дата виникнення податкового зобов'язання, не робить цю податкову накладну недійсною та не впливає на право позивача віднести зазначену в ній суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165, визначає лише один випадок, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Спірна податкова накладна, в установленому порядку недійсною не визнана.
Інші підстави для не включення суми податку на додану вартість, зазначеної в податковій накладній НОМЕР_1 від 31.12.06 , відповідач не визначає, із матеріалів справи не вбачаються.
Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про необхідність задоволення заявлених у даній адміністративній справі позовних вимог, у зв'язку з чим передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачаються.
К еруючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Кіровоградської області від 09.06.2008р. - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.
Ухвалу виготовлено в повному обсязі
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Судді: Н. А. Бишевська
А. О. Коршун
Судове рішення № 4606641, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд було прийнято 30.06.2009. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 14/134/5013. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: