Рішення № 46064595, 25.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2015Справа №910/11172/15

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про стягнення 133 272, 91 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Білинова А.В.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі-відповідач) про стягнення 133 272, 91 грн., з яких:

- за додатком № 1620-4 від 26.03.2014 р. до договору банківського вкладу «Класичний» № 1620 від 28.08.2013 р. 50 000,00 грн. - основного боргу, 7 076, 71 грн. - пені, 476, 71 грн. - 3 % річних, 10 144, 62 грн. - інфляційних втрат;

- за додатком № 1620-5 від 02.04.2014 р. до договору банківського вкладу «Класичний» № 1620 від 28.08.2013 р. 50 345,21 грн. - основного боргу; 6 430, 39 грн. - пені, 405, 52 грн. - 3 % річних, 8 393, 75 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського вкладу «Класичний» № 1620 від 28.08.2013 р. та додатків до договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.04.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.06.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - банк) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - клієнт) укладено договір банківського вкладу «Класичний» № 1620, умовами якого передбачено, що клієнт надає банку суму грошових коштів, у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї.

Відповідно до п. 1.2 договору, вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом згідно з умовами даного договору, вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених даним договором та додатками, укладеними в рамках даного договору і які є невід'ємною частиною.

Даний договір діє до 27.08.2014 р. Внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії даного договору.

Згідно п. 3.1 договору, при закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, що вказаний в розділі 8 даного договору. Повернення вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок клієнта, що вказаний в листі клієнта про повернення коштів.

Умовами п. 4.2. договору передбачено, що після закінчення строків надання вкладних траншів, що обумовлюються сторонами в додатках та є невід'ємною частиною даного договору, банк зобов'язаний повернути суму вкладних траншів на умовах, зазначених у даному договорі та у додатках до даного договору.

Пунктом 6.2. договору визначено, що у разі порушення банком строків повернення вкладного траншу або його частини або вкладу, встановлених даним договором та нарахованих на нього процентів за умовами даного договору та/або відповідними додатками до даного договору, банк сплачує клієнту пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла за період, за який нараховувалась пеня, за кожен день прострочення від загальної суми, яка була прострочена.

26.03.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» укладено додаток № 1620-4 до договору банківського вкладу «Класичний» № 1620 від 28.08.2013 р., яким сторони домовились про наступне:

Для розміщення вкладного траншу у банку, клієнт не пізніше 26.03.2014 р. здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок № 29092041435015 в філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», на вкладний рахунок банку № 26519041435018 у розмірі 50 000, 00 грн. (п. 1 договору).

Сума грошових коштів, вказаних в п.1 даного додатку, надана клієнтом банку на строк до 26.06.2014 р. (п. 2 договору).

На суму грошових коштів, вказаних в п.1 даного договору, банком нараховуються проценти виходячи з процентної ставки у розмірі 18 %.

26.06.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» укладено додаток № 1620-4/1 до договору банківського вкладу «Класичний» № 1620 від 28.08.2013 р., яким сторони домовились про таке:

Сума грошових коштів, вказаних в п. 1 даного договору, надана клієнтом банку на строк до 26.09.2014 р.

На суму грошових коштів, вказаних в п.1 даного договору, банком нараховуються проценти виходячи з процентної ставки у розмірі 18 %.

Сторони дійшли згоди про те, що п. 1.4. договору змінити та викласти у наступній редакції:

1.4. Даний договір діє до 26.09.2014 р. Внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії даного договору.

26.09.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» укладено додаток № 1620-4/2 до договору банківського вкладу «Класичний» № 1620 від 28.08.2013 р., яким сторони дійшли згоди п. 2 додатку № 1620-4 від 26.03.2014 р. до договору змінити та викласти в наступній редакції:

Сума грошових коштів, вказаних в п. 1 даного договору, надання клієнтом банку на строк до 26.12.2014 р.

Сторони дійшли згоди про те, що п. 1.4. договору змінити та викласти у наступній редакції:

1.4. Даний договір діє до 26.12.2014 р. Внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії даного договору.

Як стверджує позивач, станом на 29.12.2014 р., відповідач всупереч умовам договору та додаткам до нього не повернув позивачу суму вкладного траншу у розмірі 50 000, 00 грн.

Крім того, 02.04.2015 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» укладено додаток № 1620-5 до договору банківського вкладу «Класичний» № 1620 від 28.08.2013 р., яким сторони домовились про наступне:

Для розміщення вкладного траншу у банку, клієнт не пізніше 02.04.2014 р. здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок № 29092041435015 у філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», на вкладний рахунок банку № 26518041435019 у розмірі 50 000, 00 грн. (п. 1 договору).

Сума грошових коштів, вказаних у п.1 даного додатку, надана клієнтом банку на строк до 02.07.2014 р. (п. 2 договору).

На суму грошових коштів, вказаних в п.1 даного договору, банком нараховуються проценти виходячи з процентної ставки у розмірі 18 %.

02.07.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» укладено додаток № 1620-5/1 до договору банківського вкладу «Класичний» № 1620 від 28.08.2013 р., яким сторони домовились про таке:

Сума грошових коштів, вказаних в п. 1 даного договору, надана клієнтом банку на строк до 02.10.2014 р.

На суму грошових коштів, вказаних в п.1 даного договору, банком нараховуються проценти виходячи з процентної ставки у розмірі 18 %.

Сторони дійшли згоди про те, що п. 1.4. договору змінити та викласти у наступній редакції:

1.4. Даний договір діє до 02.10.2014 р. Внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії даного договору.

02.10.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» укладено додаток № 1620-5/2 до договору банківського вкладу «Класичний» № 1620 від 28.08.2013 р., яким сторони дійшли згоди п. 2 додатку № 1620-5 від 02.04.2014 р. до договору змінити та викласти в наступній редакції:

Сума грошових коштів, вказаних в п. 1 даного договору, надання клієнтом банку на строк до 15.01.2015 р.

Сторони дійшли згоди про те, що п. 1.4. договору змінити та викласти у наступній редакції:

1.4. Даний договір діє до 15.01.2015 р. Внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії даного договору.

Отже, станом на 16.01.2015 р. відповідач передбачені договором суму вкладу у розмірі 50 000, 00 грн. та проценти за користуванням коштами у розмірі 345, 21 р. не повернув.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення вкладного траншу та процентів за користуванням коштами, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 100 345, 21 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 076, 71 грн. - пені, 476, 71 грн. - 3 % річних та 10 144, 62 грн. - інфляції за додатком № 1620-4 від 26.03.2014 р. до договору банківського вкладу «Класичний» № 1620 від 28.08.2013 р. та 6 430, 39 грн. - пені, 405, 52 грн. - 3 % річних, 8 393, 75 грн. - інфляції за додатком № 1620-5 від 02.04.2014 р. до договору банківського вкладу «Класичний» № 1620 від 28.08.2013 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору банківського вкладу «Класичний» № 1620 від 28.08.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором банківського вкладу.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За приписами ст. 1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Так, відповідно до умов договору, внесений позивачем вкладений транш є строковим.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення умов договору не повернув позивачу вкладний транш разом із процентами за користуванням коштами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо повернення вкладного траншу та процентів за користування коштами у передбачені законодавством України строки, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору банківського вкладу «Класичний» № 1620 від 28.08.2013 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача вкладного траншу та процентів за користуванням коштами у розмірі 100 345, 21 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 076, 71 грн. - пені, 476, 71 грн. - 3 % річних та 10 144, 62 грн. - інфляції за додатком № 1620-4 від 26.03.2014 р. до договору банківського вкладу «Класичний» № 1620 від 28.08.2013 р. та 6 430, 39 грн. - пені, 405, 52 грн. - 3 % річних, 8 393, 75 грн. - інфляції за додатком № 1620-5 від 02.04.2014 р. до договору банківського вкладу «Класичний» № 1620 від 28.08.2013 р.

Так, згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляції і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором банківського вкладу «Класичний» № 1620 від 28.08.2013 р. з нього підлягають стягненню 7 076, 71 грн. - пені, 476, 71 грн. - 3 % річних та 10 144, 62 грн. - інфляції за додатком № 1620-4 від 26.03.2014 р. до договору банківського вкладу «Класичний» № 1620 від 28.08.2013 р. та 6 430, 39 грн. - пені, 405, 52 грн. - 3 % річних, 8 393, 75 грн. - інфляції за додатком № 1620-5 від 02.04.2014 р. до договору банківського вкладу «Класичний» № 1620 від 28.08.2013 р.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04054, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, ідентифікаційний код - 09807856) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, 26, ідентифікаційний код - 32382598) 100 345 (сто тисяч триста сорок п'ять) грн. 21 коп. - заборгованості, 13 507 (тринадцять тисяч п'ятсот сім) грн. 10 коп. - пені, 882 (вісімсот вісімдесят дві) грн. 23 коп. - 3 % річних, 18 538 (вісімнадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн. 37 коп. - інфляційних втрат та 2 665 (дві тисячі шістсот шістдесят п'ять) грн. 46 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 02.07.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.