Постанова № 46064412, 02.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2015 року № 826/6975/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А., суддів: Гарника К.Ю., Скочок Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1до Національного банку Українипро визнання протиправними та такими, що становить дискримінацію, дій, визнання протиправною та скасування постанови від 05.02.2015 №83, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України, в якому просив:

- визнати протиправним та таким, що становить дискримінацію, дії Національного банку України щодо встановлення обмежень в реалізації ОСОБА_1 фізичною особою та громадянином України права на здійснення банківських операцій та отримання валюти в ПАТ «КБ «Надра»;

- визнати протиправною та скасувати Постанову Правління Національного банку України від 05.02.2015 року №83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних» в цілому.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У зв'язку з неявкою належним чином повідомленого позивача у судові засідання позивача, від якого надходили клопотання, в тому числі і щодо розгляду справи без його участі, у судовому засіданні 23 червня 2015 року після заслуховування пояснень представника відповідача судом на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України ухвалено про закінчення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2015 року за результатами розгляду заяв позивача «про збільшення позовних вимог» і «про збільшення позовних вимог» і «про залучення до справи відповідача 2», що надійшли до суду 25 червня 2015 року повернуто позивачу у зв'язку з недотриманням останнім порядку, визначеному у статті 137 КАС України щодо зміни предмету або підстав позову.

Таким чином, предметом дослідження у даній справі є вимоги позивача, що викладені у позовній заяві в редакції від 20 квітня 2015 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що НБУ не наділений повноваженнями ухвалювати рішення, які обмежували б право громадян України на отримання та повернення власних коштів з банківських установ, користування банківським рахунком, здійснення платежів, тощо; Позивач стверджує, що оскаржуваною постановою для нього, як для громадянина України, встановлені правила, які призвели до обмеження прав позивача, і такі обмеження є дискримінаційними, оскільки обмежують право позивача на зняття його власних коштів. Вказана постанова не проходила антидискримінаційну експертизу. Наслідки у вигляді зупинення операцій та закриття банківських рахунків взагалі становлять порушення права власності.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували та надали суду письмово викладені доводи по суті заявлених до відповідача вимог. Позиція відповідача зводиться до того, що Національний банк України при прийнятті оскаржуваної постанови діяв в межах своїх повноважень, закріплених законодавцем. Оскаржувана постанова є актом персоніфікованого характеру (актом індивідуальної дії), дія яких вичерпується одноразовим застосуванням та які не можуть бути застосовані до інших осіб, у зв'язку з чим та враховуючи положення п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та Інструкції про порядок видання нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженою постановою Правління НБУ від 22.03.2010 за №141, - не підлягає антидискримінаційній експертизі. Також представник відповідача наголошує, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови стали обставини, які вказували на те, що діяльність Банку не відповідає вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів Національного банку, є ризиковою і такою, що створює загрозу інтересам вкладників і кредиторів Банку, а також стабільності банківської системи. Постанова №83 регулює відносини виключно між Національним банком і Банком і не впливає на право власності позивача щодо володіння, користування і розпорядження коштами, що знаходяться на його рахунку у банку.

Розгляд даної справи відповідно до ухвали суду проводився у закритому судовому засіданні з попередженням учасників процесу про відповідальність за розголошення відомостей, що становлять банківську таємницю.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами позивача, заслухавши пояснення представника відповідача по суті заявлених до нього вимог, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 07 серпня 2014 року №469/БТ Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «НАДРА» віднесено до категорії проблемних.

Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 за №2121-III (далі по тексту - Закон № 2121-III в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно зі статтею 66 Закону №2121-III однією з форм регулювання банківської діяльності є нагляд Національного банку України за діяльністю банків.

Відповідно до статті 67 Закону №2121-III метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. У разі якщо Національний банк України при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов'язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків.

Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, встановленими статтею 73 цього Закону. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

У разі відкликання у банку банківської ліцензії Національний банк України повідомляє про це відповідні органи банківського нагляду інших держав, в яких банк мав філії або кореспондентські та інші рахунки.

Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.

Як передбачено статтею 73 Закону №2121-III у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, зокрема віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Статтею 75 Закону №2121-III визначено порядок віднесення банку до категорії проблемних.

Так, Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:

1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків:

- щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п'ять і більше разів та/або

- значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів;

2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані у строк з вини банку;

3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються:

- за щоденними розрахунками - п'ять і більше разів;

- щодекади - два і більше разів;

41) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України;

5) систематичне незабезпечення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

На підставі результатів безвиїзного банківського нагляду, які засвідчили не приведення ПАТ «КБ «НАДРА» своєї діяльності до вимог законодавства України, 05 лютого 2015 року постановою Правління Національного банку України №83 ПАТ «КБ «НАДРА» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (ч.5 ст.75 Закону №2121-III).

Процедура віднесення банку до категорії неплатоспроможних міститься в статті 76 Закону № 2121-III, відповідно до вимог якої Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі, зокрема невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку.

Національний банк України поновлює банківський нагляд за банком у день отримання рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення повноважень куратора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку з приведенням діяльності банку у відповідність із вимогами банківського законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та ліквідності.

Відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку передбачені статтею 77 Закону №2121-III, згідно із якою банк може бути ліквідований у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини з урахуванням норм законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, суд зазначає, що у разі виконання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб вимог ст.34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI щодо запровадження тимчасової адміністрації та здійснення процедури виведення банку з ринку, рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможним є виконаним, а відтак визнання його протиправним та скасування не зможе відновити права та інтереси позивача, які він вважає порушеними і за захистом яких звернувся до суду із даним позовом.

Що стосується доводів позивача про порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваної постанови з огляду на не проведення антидискримінаційної експертизи, колегія суддів визнає такі доводи безпідставними, оскільки такі твердження не ґрунтуються на нормах законодавства.

Так, у розумінні Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 за № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів», нормативно-правовий акт - це офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Постанова Правління НБУ від 05.02.2015 за №83 не відповідає наведеному визначенню, а також за своїм характером і сферою дії відноситься до актів індивідуальної дії.

Згідно із визначенням, наведеним у пункті 1 частині першій статті 1 Закону України від 06.09.2012 за №5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» антидискримінаційна експертиза - це аналіз проектів нормативно-правових актів, за результатами якого надається висновок щодо їх відповідності принципу недискримінації.

З огляду на те, що оскаржувана позивачем постанова НБУ від 05.02.2015 за №83 не віднесена до нормативно-правових актів, вона не підлягала аналізу на відповідність принципу недискримінації.

Суд також погоджується з доводами відповідача щодо безпідставність тверджень позивача про порушення даною постановою НБУ на можливість реалізації ним свого права на володіння коштами в банківській установі, оскільки, як вже було зазначено вище, оскаржувана постанова є Індивідуальним (персоніфікованим) актом, яким врегульовані відносини між Національним банком і ПАТ «КБ «НАДРА», а відтак спрямована впливати на правовідносини, що виникли між Банком і вкладниками.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (ч.1 ст.161 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій і рішення. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог.

З огляду на встановлені у справі обставини та положення законодавства в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи відсутність інших доводів позивача на обґрунтування даних позовних вимог, суд вважає вимоги позивача недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями ст.ст.69-71, 94, ч. 6ст.128, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправними та такими, що становить дискримінацію, дій, визнання протиправною та скасування постанови від 05.02.2015 №83 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Н.А. Добрівська

Судді: К.Ю. Гарник

Т.О. Скочок