Постанова № 46063609, 24.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа№ 910/6391/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Шевченка Е.О.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача-1 - Горевалова С.С., дов. № 220/391/д від 02.06.2015 року;

від відповідача-2 - Ященко В.В., дов. № 1695 від 25.05.2015 року.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Приватного підприємства «Антіма»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 05.08.2014 року

у справі № 910/6391/14 (суддя Котков О.В.)

за позовом Приватного підприємства «Антіма»

до 1. Міністерства оборони України

2. Військової частини А-1361

про визнання зовнішньоекономічного контракту недійсним, проведення по

недійсній угоді двосторонньої реституції, стягнення шкоди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 року по справі № 910/6391/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство «Антіма» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 року по справі № 910/6391/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2014 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «Антіма» було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Новіков М.М., судді: Зубець Л.П., Мартюк А.І. та призначено до розгляду.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Новікова М.М. на лікарняному, 17.02.2015 року відповідно до розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 року було проведено повторний автоматичний розподіл справ між суддями, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді: Авдеєв П.В., Яковлев М.Л.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Куксова В.В. у відпустці, 05.05.2015 року було проведено повторний автоматичний розподіл справ між суддями, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного суду від 06.05.2015 року, у зв'язку з перебуванням суддів Зеленіна В.О. та Шевченка Е.О. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Рудченко С.Г., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 року справу № 910/6391/14 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.05.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного суду від 20.05.2015 року, у зв'язку з виходом суддів Зеленіна В.О. та Шевченка Е.О. з відпустки, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року справу № 910/6391/14 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

20.05.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Антіма» надійшло клопотання про витребування у Міністерства оборони України доказів включення до ЄДРПОУ Військового складу № 3077 із ознакою «юридична особа».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року зобов'язано Міністерство оборони України надати докази включення до ЄДРПОУ Військового складу № 3077 із ознакою «юридична особа» та відкладено розгляд справи на 10.06.2015 року.

10.06.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Міністерства оборони України надано відповідь та пояснення стосовно включення до ЄДРПОУ Військового складу № 3077 із ознакою «юридична особа».

10.06.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року розгляд справи № 910/6391/14 призначено на 24.06.2015 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Приватного підприємства «Антіма» у поясненнях, наданих у судовому засіданні 20.05.2015 року, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 року по справі № 910/6391/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник Міністерства оборони України у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Військової частини А-1361 у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, 24.06.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Антіма» надійшло клопотання про витребування у Міністерства оборони України доказів включення до ЄДРПОУ Військового складу № 3077 із ознакою «юридична особа».

Представники відповідачів заперечили проти задоволення вказаного клопотання, зазначивши, що ними надано всі документи, які вони могли надати.

Колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на те, що судом неодноразово витребовувалися зазначені в клопотанні докази, а відповідачами надавалися листи з поясненнями неможливості надання витребуваних доказів з огляду на їх відсутність у відповідних органах Міністерства оборони України та Збройних Сил України.

При цьому, заслухавши пояснення сторін, колегія дійшла висновку, що витребувані документи не вплинуть на остаточне рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

17.05.1998 року між Приватним підприємством «Антіма» (далі - Продавець, Позивач, ПП «Антіма») та Військовим складом № 3077, правонаступником якого є Військова частина А-1361 (далі - Покупець, Відповідач-2) було укладено контракт № 18/05 (далі - Контракт).

За умовами Контракту Продавець продає, а Покупець купує сардинеллу свіжоморожену у кількості 161 тонни.

Продавцем за Контрактом Військовому складу № 3077 було поставлено 160 020 кг свіжомороженої риби вартістю 740 доларів США за 1 тонну, всього на суму 118 414,80 доларів США по інвойсу № 2146650.

Позивач, звертаючись з даним позовом, посилається на те, що даний Контракт є недійсним, оскільки під час укладання спірного зовнішньоекономічного контракту Військовий склад № 3077 не був зареєстрований в МЗЕЗТ України, як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності та не був внесений до ЄДРПОУ.

Згідно з довідкою Міноборони України від 23.06.1998 року № 368 Військовий склад № 3077 під час укладання спірного зовнішньоекономічного контракту не був зареєстрований в МЗЕЗТ України, як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності.

Оригінали належних доказів стосовно включення Військового складу № 3077 до ЄДРПОУ, як юридичної особи, у матеріалах справи відсутні та суду на огляд не надавалися.

Статтею 568 ЦК УРСР (в редакції чинній на час підписання спірної угоди) форма угоди, що укладається за кордоном, підпорядковується законові місця її укладення. Проте угода не може бути визнана недійсною внаслідок недодержання форми, якщо додержано вимог законодавства Союзу РСР і цього Кодексу. Форма зовнішньоторговельних угод, які укладаються радянськими організаціями, і порядок їх підписання, незалежно від місця укладення цих угод, визначаються законодавством Союзу РСР. Форма угод з приводу будівель, які знаходяться в Українській РСР, підпорядковується законодавству Союзу РСР і Української РСР.

Згідно приписів статті 45 ЦК УРСР (в редакції чинній на час підписання спірної угоди) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі. Недодержання форми зовнішньоторговельних угод і порядку їх підписання (стаття 568 цього Кодексу) тягне за собою недійсність угоди.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції чинній на час підписання спірної угоди) зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається у письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором Української РСР. У разі, якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) підписується фізичною особою, потрібен тільки підпис цієї особи. Від імені суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір (контракт) підписують дві особи: особа, яка мас таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособово, якщо установчі документи не передбачають інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції чинній на час підписання спірної угоди) зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам законів Української РСР або міжнародних договорів Української РСР.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.11.1998 року № 16-рп/98 (справа № 1-17/98) у справі за конституційним зверненням Відкритого акціонерного товариства «Лубнифарм» щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 6 Закону Української РСР «Про зовнішньоекономічну діяльності» і статті 154 ЦК УРСР (справа про порядок підписання зовнішньоекономічних договорів), роз'яснено, що встановлений ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) за яким від імені суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір (контракт) підписують дві особи, є обов'язковим для будь-якого зовнішньоекономічного договору (контракту), що укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, крім випадків, коли таким суб'єктом є фізична особа. Цей порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) має бути дотриманий незалежно від того, укладається договір шляхом складення одного документа чи кількох документів, можливість чого передбачена ч. 2 ст. 154 ЦК УРСР. Від імені суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, що є юридичними, особами, зовнішньоекономічний договір (контракт) підписує особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів даного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, та особа, яку уповноважено на це довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособове чи в іншому порядку, передбаченому установчими документами, або особа, яку уповноважено на це установчими документами безпосередньо.

Як свідчать матеріали справи, з боку Покупця Контракт був підписаний начальником Військового складу № 3077 Граня А.А.

Згідно листа Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу ЗСУ від 02.06.2015 року № 322/1/5523, Військовий склад № 3077 в дійсності був Продовольчим складом № 3077, але у нормативно-правових актах, дія яких на сьогоднішній день припинена, існувало положення, що для приховування дійсних найменувань (а саме їх спеціалізації - озброєння, речових, продовольчих тощо) військових частин, які не мали умовних найменувань (в/ч 00000 або в/ч А0000), у переписці за межами ЗСУ використовувалися такі умовні найменування як «Військовий склад №…». При цьому зазначено, що довідки з ЄДРПОУ військових частин (установ) зберігаються у військовій частині (установі, закладі).

У матеріалах справи містяться ще декілька аналогічних листів Головного управління оборонного планування з іншими датами.

З листів Головного управління оборонного планування, зокрема від 14.07.2008 року № 322/1/4889, вбачається, що відповідно до директиви Міністерства оборони України від 17.07.1999 року № Д-115/1/0260 станом на 01.12.1999 року Продовольчий склад № 3077 (код ЄДРПОУ 07811701) переформовано у 218 центральний продовольчий склад (код ЄДРПОУ 07811701, умовне найменування військова частина А1361).

Згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 23.05.2015 року № 341/11/4296 ані довідка № 309 від 12.05.1994 року, ані ліквідаційний акт на зберігання не надходили, у зв'язку з чим відсутня можливість надати будь-які відомості стосовно даних документів.

Колегії суддів звертає увагу, що сплата коштів Військовим складом № 3077 відбувалася із зазначенням коду ЄДРПОУ 07811701, який згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (usr.minjust.gov.ua) та пояснень відповідачів належить військовій частині А1361 (як правонаступнику) у зв'язку з переформуванням Військового складу № 3077.

Необхідно зазначити, що відсутність належних доказів того, що Військовий склад № 3077 на момент вчинення правочину був юридичною особою може бути підставою для визнання його недійсним.

При цьому, досліджені вище докази, які наявні у матеріалах справи, не можуть належним чином підтвердити або спростувати те, що Військовий склад № 3077 на момент вчинення правочину був юридичною особою.

Слід звернути увагу, що Позивач міг дізнатися про будь-які порушення свого права, шляхом дослідження документів контрагента за Контрактом - Військового складу № 3077, зокрема про статус та повноваження особи, з якою укладався Контракт, а також прав іншої сторони Контракту займатися зовнішньоекономічною діяльністю.

Зважаючи на обставини наступного виконання умов Контракту його сторонами, що свідчить про схвалення правочину з боку Продавця та Покупця з настанням відповідних правових наслідків у правовідносинах за Контрактом, посилання на недійсність Контракту за викладених позивачем підстав є необґрунтованими.

Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Арбітражного суду Харківської області від 19.11.1998 року у справі № 10237/3-05 встановлено факт перерахування Відповідачем-2 позивачу суми коштів, еквівалентної 63 405,10 доларів США, та визначено залишок заборгованості за поставлений товар в сумі 188 624,89 грн.

Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 19.11.2003 року у справі № 40/342-03 за позовом ПП «Антіма» до УДК в Харківській області та Військової частини № А-1361 про стягнення коштів позовні вимоги задоволено частково.

Цим рішенням встановлено факт того, що Військова частина № А-1361 є правонаступником Військового складу № 3077. Окрім того, в рішенні досліджено обставини поставки позивачем на умовах Контракту на користь Військового складу № 3077 - 160 020 кг свіжомороженої риби вартістю 740 доларів США за 1 тонну, всього на суму 118 414,80 доларів США.

Зазначеним рішенням, а також рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2002 року у справі № 16003/5-29 було встановлено, що Військовий склад № 3077 погасив суму основної заборгованості визначену рішенням Арбітражного суду Харківської області від 19.11.1998 року у справі № 10237/3-05.

Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Господарського суду Харківської області від 22.02.2011 року у справі № 08/151-10, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року за позовом ПП «Антіма» до Військової частини А-1361 та Управління державного казначейства Харківської області за участю військового прокурора Харківського гарнізону за позовом про визнання недійсним Контракту та застосування реституції та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ЗАТ «Атлантік фіш Інтернешнл» про визнання недійсним Контракту, застосування реституції та відшкодування шкоди відмовлено ПП «Антіма» та ЗАТ «Атлантік фіш Інтернешнл» у задоволенні клопотань про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 01.01.2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

За правилами ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

У відповідності до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Позивач, будучи стороною Контракту, повинен був дізнатися про порушення своїх прав в момент його підписання/укладення.

Позивач, укладаючи Контракт, мав реальну змогу або можливість дізнатися про будь-які порушення свого права, дослідити документи контрагента за Договором - Військового складу № 3077 на відповідність їх вимогам чинного законодавства, в тому числі, щодо статусу та повноважень особи, з якою укладався Контракт, а також щодо права займатися зовнішньоекономічною діяльністю. При цьому, суд вважає за необхідне вказати про те, що Позивачем не доведено про наявність будь-яких об'єктивних перешкод, які б перешкоджали отриманню певної інформації про порушення його права. Окрім того, суд приймає до уваги обставини виконання з боку Продавця умов про поставку товару за укладеним з Покупцем Контрактом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме в момент укладення спірного контракту, враховуючи загальновідомі та опубліковані положення Закону Української РСР «Про зовнішньоекономічну діяльності», ЦК УРСР та інших нормативно-правові акти, Позивач мав реальну змогу дізнатися про порушення свого права при укладенні Контракту.

Крім того, обізнаність Позивача підтверджується також обставинами дослідженими у рішенні Господарського суду Харківської області від 22.02.2011 року у справі № 08/151-10, з якого вбачається, що ПП «Антіма» у справі № 08/151-10 посилалась на рішення арбітражного суду АР Крим від 06.09.1999 року за позовом ПП «Антіма» про визнання недійсним іншого Контракту, який аналогічний спірному у даній справі. За таких обставин, доводи позивача про те, що він дізнався про порушення його права лише у 2003 році не приймаються судом.

При цьому, Позивачем не доведено, що на вимоги ПП «Антіма» не поширюється загальний строк позовної давності в аспекті ст. 83 ЦК УРСР.

Згідно ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Останнє положення дублюється і у ст. 267 Цивільного кодексу України.

Позивач до матеріалів позовної заяви долучив клопотання про поновлення строків позовної давності в якому визнав факт пропуску строку позовної давності та просив його поновити з поважних причин, а також зауважив на обставинах переривання такого строку.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач неодноразово звертався до суду з вимогою про визнання недійсним Контракту. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.02.2011 року у справі № 08/151-10, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року було відмовлено у задоволенні вказаної вимоги з огляду на пропущення позовної давності.

Колегія суддів, враховуючи, що законодавство не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у разі пред'явлення відповідної заяви, вивчивши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушене право ПП «Антіма» не підлягає захисту, так як наведені позивачем причини не свідчать про неможливість своєчасного пред'явлення позову, Позивачем не надано переконливих доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку, встановленого ч. 1 ст. 71 ЦК УРСР, а викладені заявником факти щодо переривання строку позовної давності не спростовують викладені вище обставини.

Оскільки проведення двосторонньої реституції є наслідком визнання недійсним правочину, враховуючи що Контракт не підлягає визнанню недійсним, то в задоволенні вимоги про реституцію слід відмовити.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 року по справі № 910/6391/14, прийнято з повним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства «Антіма» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Приватне підприємство «Антіма» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Антіма» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 року по справі № 910/6391/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/6391/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

Е.О. Шевченко

Повний текст рішення складено 24.06.2015 року.