Ухвала суду № 46063456, 02.07.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

02.07.2015 Справа № 904/8639/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Пархоменко Н.В.,

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність №б/н від 06.05.2015 року,

від відповідача-1: представник ОСОБА_2, довіреність №245 від 12.03.2015 року,

від відповідача-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014 року у справі № 904/8639/14

за позовом Приватного підприємства "Ферія", м. Дніпропетровськ

до

відповідача-1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Миколаїв

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікан Дніпро", м. Дніпропетровськ

про стягнення солідарно боргу у сумі 232 200, 16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ферія" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікан Дніпро" про стягнення солідарно з останніх на свою користь основного боргу за поставлений товар у сумі 232 200, 16 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014 року у справі № 904/8639/14 (суддя Татарчук В.О.) позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства "Ферія" 232 200, 16 грн. основного боргу, 4 644, 00 грн. витрат по сплаті судового збору; відмовлено в задоволенні позову щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікан Дніпро".

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем-1 зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем-1 договором поставки № 05/421 від 21.05.2012 року щодо оплати у встановлений договором строк вартості поставленого позивачем відповідачу-1 товару за актом прийому-передачі від 02.10.2013 року, наявності боргу відповідача-1 за поставлений товар за вказаним актом у сумі 232 200, 16 грн. Місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позову щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікан Дніпро" поручителя за договором поруки від 30.01.2014 року, укладеного між позивачем та відповідачем-2, за яким відповідач-2 зобов'язався відповідати перед позивачем солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання відповідачем-1 усіх зобовязань останнього за договором поставки № 05/421 від 21.05.2012 року, з тих підстав, що договір поруки припинив свою дію 30.07.2014 року, а вимога позивача до відповідача-2 про погашення заборгованості була предявлена після припинення дії договору поруки.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, наведених у рішенні суду, обставинам справи, порушення при прийнятті рішення норм матеріального права, відповідач-1 просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-1, зокрема, зазначає про невідповідність висновків місцевого господарського суду фактичним обставинам справи, яка полягає у тому, що взаємовідносини сторін за договором поставки, характер поставок товару та розрахунків за нього свідчать про укладення позивачем та відповідачем-1 іншого за своєю правовою природою договору ніж договір поставки, а саме про фактичне укладення та виконання договору комісії. В обґрунтування наведеного твердження відповідач-1 посилається на ті обставини, що позивач передавав відповідачу-1 товар для його наступної роздрібної або дрібно оптової реалізації (продажу) в приміщенні належного відповідачу-1 магазину від імені відповідача-1, але за рахунок позивача; усі одержані від продажу товару кошти перераховувались на рахунок позивача; в якості комісійної винагороди за надані послуги з продажу товару відповідач-1 одержувала за свою роботу лише обумовлену з позивачем заробітну плату. Відповідач-1 не погоджується з тим, що акт приймання-передачі від 02.10.2013 року є доказом поставки позивачем та прийняття відповідачем-1 товару згідно наведеного в акті переліку та кількості на загальну суму 232 200, 16 грн., вважає цей документ, виходячи з його форми та змісту, оборотною відомістю по складу в розрізі кожного із видів товару, якою зафіксовано рух товару, а також виведено залишки товару станом на 02.11.2013 року, і таку оборотну відомість відповідач-1 складала на виконання зобовязань за фактично укладеним договором комісії на кінець кожного календарного місяця упродовж всього часу дії договору комісії. За доводами відповідача-1, фактично товар позивачем передавався відповідачу-1 для його реалізації по мірі продажу попередньо поставленого товару невеликими партіями за окремими товарними накладними, а розрахунки з позивачем здійснювались після продажу певної партії товару. На думку відповідача-1, свідченням фактичного укладення з позивачем договору комісії, а не договору поставки, а також свідченням фактичного виконання сторонами договору комісії є і ті обставини, що відповідач-1 за результатами роботи за кожний календарний місяць складала і направляла позивачу звіт про наведені вище обставини та застосовуючи до спірних відносин правові норми, якими врегульовані правовідносини щодо комісії, відповідач-1 посилається на ті обставини, що на початку червня 2014 року вона повідомила позивача у звязку з суперечностями, що виникли між позивачем та відповідачем-1 у господарських взаємовідносинах, про відмову від подальшої співпраці за договором комісії та запропонувала позивачу упродовж одного місця розпорядитися належним йому товаром, який знаходився в магазині відповідача-1. За доводами відповідача-1, її пропозиція про відмову від договору комісії була прийнята позивачем; 28.07.2014 року позивач в особі директора ОСОБА_4 одержав від відповідача-1 належний позивачу товар на загальну суму 593 583, 00 грн.; відповідно, вчинені сторонами договору дії свідчать про припинення дії договору комісії. За таких обставин, на думку відповідача-1, звернення позивача з позовом до суду, участь у судових засіданнях при розгляді даної справи, отримання наказу суду на виконання прийнятого оскаржуваного рішення у справі, відкриття за цим наказом виконавчого провадження свідчать про намагання позивача у протиправний спосіб стягнути з відповідача-1 кошти за товар, який фактично був повернутий позивачу при припиненні зобовязальних відносин за договором комісії, що змусило відповідача-1 звернутись до правоохоронних органів з заявою про притягнення позивача до кримінальної відповідальності; за зверненням відповідача-1 Ленінським районним відділом Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області відкрите досудове провадження за ознаками злочину, яке триває і в межах якого проводяться необхідні слідчі дії.

В додаткових поясненнях, що надійшли до апеляційного господарського суду 22.05.2015 року, відповідач-1 посилається на фальсифікацію документу - акту прийому-передачі від 02.10.2013 року, зазначає, що фактично товар поставлявся позивачем відповідачу-1 на підставі видаткових накладних та рахунків-фактур, а не актів приймання-передачі; відповідач-1 здійснювала розрахунки за поставлений товар по мірі його продажу шляхом перерахування коштів на банківські рахунки позивача, а також на вказані директором підприємства позивача його транзитні та карткові рахунки в банках. В якості додатків до наведених пояснень відповідач-1 надала ряд видаткових накладних, рахунків-фактур, у тому числі за 2013, 2014 роки, квитанцій про перерахування відповідачем-1 грошових коштів.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, не погоджується з доводами відповідача-1, що правовідносини між сторонами договору поставки № 05/421 від 21.05.2012 року за своєю правовою природою є правовідносинами комісії, вважає, що свої договірні зобовязання щодо поставки товару за вказаним договором ним виконані належним чином шляхом поставки позивачем відповідачу-1 товару згідно акту прийому-передачі від 02.10.2013 року на суму 232 200, 16 грн., який відповідач-1 в строк, обумовлений договором, не оплатила.

Відповідно до письмових пояснень позивача, що надійшли до апеляційного господарського суду 22.05.2015 року, за договором поставки було здійснено одну поставку партії товару на суму 232 200, 16 грн. згідно акту прийому-передачі від 02.10.2013 року.

Відповідач-2 проти задоволення апеляційної скарги відповідача-1 заперечує.

Враховуючи доводи відповідача-1 про те, що поставка товару на підставі спірного договору здійснювалась позивачем відповідачу-1 невеликими партіями, ті обставини, що матеріали справи в якості доказів поставки позивачем відповідачу-1 товару містять не лише акт прийому-передачі по договору № 05/421, факт здійснення поставки товару за яким на суму 232 200, 16 грн. відповідач-1 заперечує з підстав фальшування зазначеного документа, але і ряд видаткових накладних про здійснення позивачем на користь відповідача-1 поставки товару в період дії спірного договору, сума поставки за якими в розрізі кожної з них в порівнянні з актом прийому-передачі по договору № 05/421 від 21.05.2012 року є значно меншою (не більше 10 000, 00 грн.), з метою з'ясування думки представників сторін щодо призначення у справі судово-економічної експертизи ухвалою апеляційного господарського суду від 28.05.2015 року було запропоновано позивачу та відповідачу-1 висловити своє бачення щодо наведеного (погодження чи заперечення щодо призначення у справі судово-економічної експертизи, пропозиції щодо питань, які необхідно поставити на вирішення експерта, погодження чи заперечення щодо попередньої оплати вартості експертизи).

12.06.2015 року до апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про призначення у справі судово-технічної експертизи документів, яке мотивоване тими обставинами, що акт приймання-передачі товару від 02.10.2013 року на загальну суму 232 200, 16 грн. відповідач-1 ніколи не складала і не підписувала, ні копії, ні оригіналу цього акту не має. Відповідач-1 вбачає підстави стверджувати, що посадові особи позивача з метою протизаконного заволодіння грошовими коштами відповідача-1 підробили акт приймання-передачі товару від 02.10.2013 року. Відповідач-1 вважає, якщо буде встановлено, що даний документ є підробленим (сфальшованим), відпадуть будь-які правові підстави для задоволення позову, а тому вбачає підстави призначити у справі судову технічну експертизу оригіналу цього документу.

Відповідач-1 пропонує проведення судової технічної експертизи доручити Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, поставити перед судовим експертом на вирішення наступні питання: 1) чи виготовлено наданий на експертизу документ шляхом монтажу за допомогою компютерної або копіювально-розмножувальної техніки? Якщо "так" вказати яким чином або у який спосіб; 2) Чи були використані для створення змонтованого документа наявні у справі документи і, зокрема, "Оборотка по складу в розрізі товару 01.11.13-02.11.13". Попередні витрати з проведення експертизи відповідач-1 просить покласти на неї.

Позивач відповідно до письмових пояснень, що надійшли до апеляційного господарського суду 22.06.2015 року, вирішення питання щодо призначення судово-економічної експертизи відносить на розсуд суду, щодо установи, яка проведе судову експертизу, вбачає підстави доручити її проведення Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, заперечує щодо покладення на нього витрат з оплати судової експертизи.

У судовому засіданні позивач відніс питання щодо призначення судової технічної експертизи на розсуд суду.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання судом апеляційної інстанції повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, апеляційний господарський суд вважає, що клопотання відповідача-1 про призначення судової технічної експертизи підлягає задоволенню з огляду на наступне.

21.05.2012 року Приватне підприємство "Ферія" (постачальник) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (покупець) уклали договір поставки № 05/421, за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобовязується передати, а покупець зобовязується прийняти та сплатити продукцію (товар) у кількості, номенклатурі, по ціні та у строки згідно з умовами Договору та додатками до нього, які є невід'ємною частиною Договору і іменуються акт приймання-передачі.

Позивач в обґрунтування позову посилається на ті обставини, що на підставі акту прийому-передачі по договору № 05/421 від 02.10.2013 року здійснив поставку товару відповідачу-1 на суму 232 200, 16 грн., однак оплату поставленого товару за вказаним актом відповдіач-1 не здійснив.

У свою чергу, відповідач-1 заперечує обставини складання між сторонами вказаного акту приймання-передачі товару та посилається на його підробку з боку посадових осіб позивача.

Стаття 43 ГПК України містить вимогу щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясування питання щодо достовірності акту прийому-передачі від 02.10.2013 року чи наявності ознак його підроблення потребує спеціальних знань.

Згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Оскільки в процесі розгляду справи при з'ясуванні обставин справи виникли питання, що потребують спеціальних знань, суд, з огляду на положення ст. 41 ГПК України, вбачає підстави для задоволення клопотання відповідача-1 та призначення у справі судової технічної експертизи, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, як експертній установі за зоною регіонального обслуговування. Провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України підлягає зупиненню.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 41, 79, 86, 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Призначити у справі судову технічну експертизу.

Проведення судової експертизи доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (49000, місто Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 17, к. 361).

На вирішення експертизи поставити наступні запитання:

1) чи виготовлено акт прийому-передачі по договору № 05/421 від 02.10.2013 року на суму 232 200, 16 грн. (а.с. 242-245, т. 2) шляхом монтажу за допомогою компютерної або копіювально-розмножувальної техніки? Якщо "так" вказати яким чином або у який спосіб;

2) Чи були використані для створення змонтованого документа наявні у справі документи, зокрема, "Оборотка по складу в розрізі товару 01.11.13-02.11.13" (а.с. 236-238, т. 2).

Зобовязати сторін на вимогу експерта надавати в повному обсязі матеріали, необхідні для проведення судової експертизи.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (54024, м. Миколаїв, провулок 7 Круговий, 1/Б, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплатити на підставі відповідної вимоги Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експерти попередню вартість експертизи із подальшим розподілом судових витрат відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.

Попередити особу (чи осіб), яка безпосередньо проводитиме судову експертизу про відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов'язків.

Зупинити провадження у справі № 904/8639/14 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014 року до отримання результатів експертизи.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя Н.В. Пархоменко