Постанова № 46060972, 22.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.04.10 № 18/212/06-АП-9/145/07-АП-23/92/08-АП-3/173/09-АП-11/45/10-АП

суддя Гончаренко С.А.

10 год. 50 хв.

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання Вака В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю Дельта-Імпекс (АДРЕСА_1, 69002)

до відповідача: Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя (вул. Лепіка, буд. 34, м. Запоріжжя, 69063)

у присутності представників:

позивача: ОСОБА_1 дов. № 05 від 18.01.2010р.;

відповідача: ОСОБА_2 дов. № 7615/10/10-010 від 02.06.2008р.

про: скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-Імпекс про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції Жовтневого району м. Запоріжжя №0002372302/0 та №000236202/0 від 20.09.2005р., №0002372302/1 та №0002362302/1 від 12.10.2005р., №0002372302/2 та №0002362302/2 від 27.12.2005р., № 0002372302/3 та №0002362302/3 від 16.03.2006р.

30.03.2006р. на підставі ст. ст. 104-107 і п. 6 розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України від 06.10.2005р. № 2953-ІV) відкрито провадження в адміністративній справі і призначений судовий розгляд.

Ухвалою від 02.06.2008р. провадження у справі зупинялось до набрання законної сили розгляду Верховним судом України касаційної скарги у цивільній справі № 6-5722ск06 за позовом громадянки ОСОБА_3 до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя та Ленінської районної державної адміністрації Запорізької міської ради про визнання недійсними реєстраційних документів ПП Нікітіна.

Ухвалою від 04.01.2010р. справа прийнята до розгляду даним складом суду.

У звязку з тим, що адміністративний позов містить вимоги про скасування декількох податкових повідомлень-рішень, спільний розгляд яких значно ускладняло розгляд спору, ухвалою від віл 12.02.2010 суд розєднав поєднані в одну справу вимоги у самостійні провадження.

Розглядаються вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя №0002372302/0 від 20.09.2005р., №0002372302/1 від 12.10.2005р., №0002372302/2 від 27.12.2005р., №0002372302/3 від 16.03.2006р. з податку на додану вартість.

З метою витребування додаткових доказів, що мають істотне значення для вирішення спору, всебічного та обєктивного розгляду справи, а також для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Позивач не згоден з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, якими йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 1565636 грн. та визначено суму податкового зобовязання по ПДВ в розмірі 914552 грн. і суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 457276 грн.

Стверджує, що висновки про порушення, викладені в акті перевірки податковим органом зроблені з тих міркувань, що за низкою ланцюгів господарських операцій з постачання товару, в яких приймало участь ТОВ Дельта-Імпекс, субєкти господарювання, які не були безпосередніми контрагентами позивача, з різних причин не сплачували податок на додану вартість до державного бюджету.

Вважає, що таке рішення податкового органу суперечить нормам п. 1.8 ст. 1 пп 7.4.1, 7.7.1, 7.7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та порушує права та інтереси платника податків.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує, вважає висновки, щодо порушення позивачем пп. 1.3, пп. 1.8, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.5, пп. 7.2.1 (г,д) п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та р. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України, викладені в акті перевірки, обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення такими, що відповідають нормам діючого законодавства. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши додатково надані докази та вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

15.09.05 державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Запоріжжя за результатами планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю Дельта-Імпекс за період з 01.01.2004р. по 31.03.2005р. був складений акт № 124/23-2/25488528, в якому зазначено порушення пп. 1.3, пп. 1.8, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.5, пп. 7.2.1 (г,д) п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та р. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України.

На підставі акту перевірки податковим органом 20.09.05 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002372302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1565636 грн. та визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 914552 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 457276 грн.

Не погодившись даним рішенням податкового органу позивач оскаржував його в адміністративному порядку до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, ДПА України в запорізькій області та до ДПА України, але скарги залишені без задоволення, а рішення відповідача без змін. Позивач отримав податкові повідомлення-рішення №0002372302/1 від 12.10.05, №0002372302/2 від 27.12.05, №0002372302/3 від 16.03.06.

В акті перевірки наведені ланцюги господарських операцій з постачання товару, в яких брав участь позивач, з зазначенням того, що деякі субєкти господарювання, які не були безпосередніми постачальниками ТОВ Дельта-Імпекс з різних причин не сплачували до бюджету податку на додану вартість. При цьому зазначено, що такі субєкти або взагалі не здійснювали господарську діяльність у відповідний період, не укладали договорів, не виписували податкових накладних, або їх установчі документи, Свідоцтва платника податку на додану вартість та первинні документи були визнані недійсними з дати реєстрації, або такі платники податків не перебувають на обліку в державних податкових інспекціях, належним чином не звітують, податків не сплачують, або такі субєкти за рішенням суду були визнані банкрутами. Виходячи з цього контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ Дельта-Імпекс не має права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість за такими операціями.

Такий висновок податковий орган зробив з посиланням на прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. Вважає, що за змістом Закону України Про податок на додану вартість право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязань по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Згідно з актом № 124/23-2/25488528, перевіркою податку на додану вартість встановлено завищення відємного значення чистої суми податкових зобовязань по податку на додану вартість на загальну суму 1565636 грн., а саме: березень 2005р. 247040 грн.; лютий 2005р. 124319 грн.; січень 2005р. 107914 грн.; грудень 2004р. 11253 грн.; жовтень 2004р. 326900 грн.; вересень 2004р. 41399 грн.; серпень 2004 172624 грн.; липень 2004р. 109436 грн.; червень 2004р. 57282 грн.; квітень 2004р. 142064 грн.; лютий 2004р. 178068 грн.; січень 2004р. 47337 грн.

Дане порушення призвело до безпідставного завищення суми відємного значення у розмірі 1565636 грн., а саме: березень 2005р. 247040 грн.; лютий 2005р. 124319 грн.; січень 2005р. 107914 грн.; грудень 2004р. 11253 грн.; жовтень 2004р. 326900 грн.; вересень 2004р. 41399 грн.; серпень 2004 172624 грн.; липень 2004р. 109436 грн.; червень 2004р. 57282 грн.; квітень 2004р. 142064 грн.; лютий 2004р. 178068 грн.; січень 2004р. 47337 грн.

На дату проведення перевірки відємне значення по податку на додану вартість було використано у сумі 914552 грн., в звязку з чим, згідно пп. 17.1.3, 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. до позивача була застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 457276 грн.

Не можна погодитись з вказаними висновками перевіряючих ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, виходячи з наступного:

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. № 168/97-ВР визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. № 168/97-ВР встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом.

Платники податку, визначені у підпунктах а, в, г, д пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. № 168/97-ВР)

Як було встановлено відповідачем під час перевірки, та зафіксовано в акті перевірки від 15.09.2005р. № 124/23-2/25488528, а також підтверджено наданими копіями відповідних первинних документів, факт придбання підприємством товару підтверджується відповідними первинними документами угодами і видатковими накладними.

Факт сплати ТОВ Дельта-Імпекс податку на додану вартість в ціні придбання товару підтверджується відповідними первинними документами платіжними дорученнями.

Факт виникнення у контрагентів ТОВ Дельта-Імпекс відповідної суми податкових зобовязань з ПДВ, яка кореспондується з сумою податкового кредиту, підтверджується даними податкових декларацій наданих позивачу, на які є посилання безпосередньо в акті перевірки.

Отже, факт придбання товару та розрахунки підтверджені належним чином первинними документами. Даний факт відповідачем не заперечується.

Ні норми Закону України Про податок на додану вартість № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., ні положення інших законодавчих актів з питань оподаткування не містять вимог включення сум ПДВ до податкового кредиту та бюджетного відшкодування лише після сплати відповідної суми податку до бюджету його контрагентами, або контрагентами його контрагентів, а також не містять вимог з виключення таких сум із податкового кредиту та бюджетного відшкодування у випадку несплати податку на додану вартість такими контрагентами.

Більше того, висновок контролюючого органу про обовязковість попередньої сплати суми податку з доданої вартості до бюджету суперечить пп. 7.7.5. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (в редакції, що діяла на дату відповідних операцій), згідно до якого: у випадку, коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.

Окрім того, слід зазначити, що ТОВ Дельта-Імпекс не мала безпосередніх правовідносин з жодним із субєктів господарювання, який би не вів фінансово-господарську діяльність у відповідний період, не укладав договори, не виписував податкові накладні, або його установчі документи, свідоцтво платника податків на додану вартість та первинні документи було визнано недійсними з дати реєстрації, або такий платник податку не перебував на обліку у ДПІ, належним чином не звітував, податків не сплачував, або за рішенням суду був визнаний банкрутом.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Вимоги позивача законні, обґрунтовані і підтверджуються зібраними в справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 94, 158 - 163, п. 6 розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України від 06.10.2005р. №2953-ІV), -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя №0002372302/0 від 20.09.2005р., №0002372302/1 від 12.10.2005р., №0002372302/2 від 27.12.2005р., №0002372302/3 від 16.03.2006р. з податку на додану вартість.

Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-Імпекс (АДРЕСА_1, 69002, ЄДРПОУ 25488528) документально підтверджені судові витрати.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Гончаренко С.А.

В засіданні 22.04.2010р. оголошена вступна і резолютивна частини постанови. Постанова в повному обсязі складена і підписана 26.04.2010р.