Ухвала суду № 46058688, 18.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/9991/79382/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року

у справі № 0670/668/12

за позовом Приватного підприємства «Адлєр»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року, адміністративний позов Приватного підприємства «Адлєр» (далі - ПП «Адлєр»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000962304 від 30 вересня 2011 року, № 0000972304 від 30 вересня 2011 року, № 0001162304 від 19 грудня 2011 року, № 0001172304 від 19 грудня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Адлєр» з питань достовірності виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року, а також правильності подання уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, за результатами якої складено акт № 4140/23-2/35954742 від 16 вересня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000962304 від 30 вересня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 212 265,00 грн. (202 529,00 грн. - основний платіж, 9 736,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000972304 від 30 вересня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 504 574,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000962304 від 30 вересня 2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 64 747,00 грн. за основним платежем та податкове повідомлення-рішення № 0000972304 від 30 вересня 2011 року в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн., а також додатково збільшено суму зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість на 486,00 грн., що стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0001162304 від 19 грудня 2011 року та № 0001172304 від 19 грудня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.5 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з: неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Нертус» пестицидів, у Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Габен» добрив та насіння (посівного матеріалу), у Приватного сільськогосподарського підприємства «ім. Цюрупи» цукру (попередньої оплати), з огляду на непідтвердження факту реального вчинення господарських операцій та їх пов'язаності з господарською діяльністю позивача; безпідставним неформуванням податкових зобов'язань з податку на додану вартість при відвантаженні в квітні 2011 року пестицидів у кількості 600 л. на адресу ПСП «ім. Цюрупи»; необгрунтованим включенням до складу податкового кредиту в травні 2011 року шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за липень 2010 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» в липні 2010 року, без надання підтверджуючих документів отримання зазначених податкових накладних із запізненням.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, на підтвердження реального характеру проведених поставок позивачем долучено до матеріалів справи відповідні видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22 червня 2011 року, транспортну документацію, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Придбані в ТОВ «Нертус» та ТОВ фірми «Габен» товари оприбутковано підприємством у законодавчо визначеному порядку та реалізовано тертім особам, що відповідачем по суті не заперечується.

При цьому слід враховувати, що певні недоліки первинних документів, в тому числі видаткових та товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте містять достатні дані про зміст та обсяг господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Також, судами попередніх інстанцій цілком об'єктивно відхилено доводи податкового органу про відсутність у позивача ділової мети при здійсненні попередньої оплати на адресу ПСП «ім. Цюрупи» за цукор, позаяк зазначені доводи не підкріплено жодними належними доказами. Більш того, такі умови поставки (100-відсоткова попередня оплата) передбачено укладеним між сторонами договором поставки № 33/Н від 23 березня 2011 року.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість доводів контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Нертус», ТОВ фірмою «Габен», ПСП «ім. Цюрупи» слід визнати правильним.

Пунктами 3, 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, (далі Порядок) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пункту 5.2 розділу II Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Однак, як з'ясовано судами в розглядуваній ситуації, в акті перевірки № 4140/23-2/35954742 від 16 вересня 2011 року відсутні посилання на первинні документи, які б достеменно підтверджували факт відвантаження підприємством у квітні 2011 року на адресу ПСП «ім. Цюрупи» пестицидів у кількості 600 л.

При наданні оцінки правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту в травні 2011 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Імперія-Агро» в липні 2010 року, слід мати на увазі, що за правилами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, та не звернувся до контролюючого органу із скаргою, то він не має права включати до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною.

Водночас у випадку, коли право платника податку на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми податку на додану вартість, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в межах строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виписки на адресу позивача спірних податкових накладних).

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.