Ухвала суду № 46053242, 01.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 р.Справа № 818/1319/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2015р. по справі № 818/1319/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Технологія"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Технологія", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23 березня 2015 року № 0000171502/7200 про зменшення ПАТ "Технологія" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року в розмірі 17971 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8746 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Технологія" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області від 23 березня 2015 року № 0000171502/7200 про зменшення Приватному акціонерному товариству "Технологія" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року в розмірі 17971 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят одна) грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8746,00 (вісім тисяч сімсот сорок шість) грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2.1, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 23.02.2015 р. по 27.02.2015 р. ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Технологія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово - господарським операціям з ТОВ "Техпосфера ПИК" за серпень 2014 року, ТОВ "Поліграф-Партнер" за жовтень 2014 року, ТОВ "Сумиелектросервіс" за жовтень 2014 року та ПП "Мітмарк" за жовтень, листопад 2014 року, за результатами якої 06.03.2015 року складено акт перевірки № 157/18-19-1502/14022407 (а.с. 6-44). Перевіркою були встановлені порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 201.1, 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 ПК України, в результаті чого підприємством ПАТ "Технологія" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2014 р. на 17971 грн.

В акті перевірки від 06.03.2015 р. № 157/18-19-15- 02/14022407 як на порушення податкового законодавства ПАТ "Технологія" зазначено, що документальною позаплановою виїзною перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства, зокрема, по фінансово - господарським операціям з ПП "Мітмарк" за жовтень, листопад 2014 року, встановлено завищення ПАТ "Технологія" суми, що заявлена до бюджетного відшкодування за листопад 2014 р. на 17971 грн., що виразилося в тому, що згідно додатку 5 до податкової декларації з ПДВ (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до складу податкового кредиту жовтня 2014 р. була включена суму ПДВ в розмірі 17970,73 грн. по контрагенту ПП "Мітмарк" згідно договору № 012/013/363 від 17.04.2012 року.

Взаєморозрахунки між підприємствами здійснювалися у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця товарів згідно платіжних доручень.

ПП "Мітмарк" не є імпортером, даний товар згідно даними Єдиного реєстру податкових накладних придбавався в жовтні 2014 року ТОВ "Апорт груп" та вересні 2014 року у ТОВ "Промлайн груп".

На порушення підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.3, пункту 198.6. статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6 статті 201 ПК України, частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" в ході проведення перевірки було встановлено не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання товару ПАТ "Технологія" у ПП "Мітмарк" товару по ланцюгу постачання.

ПП "Мітмарк" перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, проаналізувавши податкову звітність цього підприємства та дані Єдиного реєстру податкових накладних ДПІ в м. Сумах встановлено, що товар, реалізований на адресу ПАТ "Технологія" був придбаний у постачальників:

- в жовтні 2014 року - ТОВ "Апорт груп" м. Київ на суму ПДВ 60829,73 грн., свідоцтво платника ПДВ анульовано 16.01.2015 р. по причині - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням;

- у вересні 2014 року - ТОВ "Промлайн груп" м. Київ на суму ПДВ 90695,54 грн., свідоцтво платника ПДВ анульовано 13.11.2014 р. по причині ліквідації за власним бажанням.

Встановлено, що у ТОВ "Апорт груп" і ТОВ "Промлайн груп" відсутнє придбання вищезазначеного товару від контрагентів постачальників, що підтверджено даними Єдиного реєстру податкових накладних, так як на виконання вимог п. 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України "...податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній", а також відповідно до інформаційних баз даних ДФС України підприємства не здійснювали імпортних операцій.

На підставі цього ДПІ в м. Сумах в акті перевірки зроблено висновок про те, що ПДВ з фінансово-господарських операцій ПАТ "Технологія" та ПП "Мітмарк" не сплачено по ланцюгу придбання до виробника, а проведенні операції носять сумнівний характер, ланцюг з ПДВ обривається на ТОВ "Апорт груп" та ТОВ "Плутон капітал", оскільки протягом жовтня - листопада 2014 р. в ЄДР не зареєстровані податкові накладні на придбання даними суб'єктами господарської діяльності висікальних пластин а тому ПП "Мітмарк" здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі цих висновків акту перевірки 23.03.2015 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000171502/7200 про зменшення ПАТ "Технологія" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року в розмірі 17971 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8746 грн. (а.с. 45).

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту у жовтні 2014 року, що зумовило висновок суду про необґрунтованість зменшення ПАТ "Технологія" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року в розмірі 17971 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8746 грн.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки суджень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість врегульовано статтею 198 ПК України, згідно з п. 198.1. якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, 17.04.2012 року між ПП "Мітмарк" та ПАТ "Технологія" було укладено договір № 012/013/363 за яким ПП "Мітмарк" зобов'язувалося постачати ПАТ "Технологія" висікальні пластини для виготовлення поліламінатних етикеток (а.с. 47-54), сума якого визначалася рахунками-фактурами та накладними.

Виконання поставок товару від ПП "Мітмарк" до ПАТ "Технологія" за цим договором до було оформлено і реальність здійснення цих поставок підтверджується в судовому засіданні такими документами:

- копіями видаткових накладних: № КУФ00688 від 01.10.2014 р. (а.с. 55), № КУФ00695 від 06.10.2014 р. (а.с. 66), № КУФ00703 від 07.10.2014 р. (а.с. 76), № КУФ00709 від 09.10.2014 р. (а.с. 85), № КУФ00712 від 10.10.2014 р. (а.с. 93), № КУФ00722 від 15.10.2014 р. (а.с. 102), № КУФ00732 від 16.10.2014 р. (а.с. 112), № КУФ00734 від 17.10.2014 р. (а.с. 127), № КУФ00736 від 20.10.2014 р. (а.с. 140), № КУФ00741 від 21.10.2014 р. (а.с. 148), № КУФ00751 від 23.10.2014 р. (а.с. 156), № КУФ00757 від 27.10.2014 р. (а.с. 165), № КУФ00762 від 28.10.2014 р. (а.с. 175), № КУФ00770 від 30.10.2014 р. (а.с. 183), № КУФ00778 від 31.10.2014 р. (а.с. 197);

- копіями податкових накладних: № 691 від 01.10.2014 р. (а.с. 56), № 698 від 06.10.2014 р. (а.с. 67), № 706 від 07.10.2014 р. (а.с. 77), № 712 від 09.10.2014 р. (а.с. 86), № 715 від 10.10.2014 р. (а.с. 94), № 725 від 15.10.2014 р. (а.с. 103), № 735 від 16.10.2014 р. (а.с. 113), № 737 від 17.10.2014 р. (а.с. 128), № 739 від 20.10.2014 р. (а.с. 141), № 744 від 21.10.2014 р. (а.с. 149), № 754 від 23.10.2014 р. (а.с. 157), № 761 від 27.10.2014 р. (а.с. 166), № 764 від 28.10.2014 р. (а.с. 176), № 772 від 30.10.2014 р. (а.с. 184), № 780 від 31.10.2014 р.(а.с. 198);

- копіями товарно-транспортних накладних: № 68 від 01.10.2014 р. (а.с. 57), № 695 від 06.10.2014 р. (а.с. 68), № 703 від 07.10.2014 р. (а.с. 78), № 709 від 09.10.2014 р. (а.с. 87), № 712 від 10.10.2014 р. (а.с. 95), № 722 від 15.10.2014 р. (а.с. 104), № 732 від 16.10.2014 р. (а.с. 114), 734 від 17.10.2014 р. (а.с. 129), № 736 від 20.10.2014 р. (а.с. 142), № 741 від 21.10.2014 р. (а.с. 150), № 751 від 23.10.2014 р. (а.с. 158-164), № 757 від 27.10.2014 р. (а.с. 168), № 762 від 28.10.2014 р. (а.с. 177), № 770 від 30.10.2014 р. (а.с. 185), № 778 від 31.10.2014 р. (а.с. 199),

- копіями документів щодо внутрішнього переміщення та використання товарів позивачем у своїй господарській діяльності (а.с. 58-65, 69-75, 79-84, 88-92, 96-101, 105 - 111, 115-126, 130-139, 143-147, 151-155, 169-174, 178-182, 186- 196, 200-206).

Взаєморозрахунки між ПАТ "Технологія" та ПП "Мітмарк" здійснювалися у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця товарів згідно платіжних доручень: № 5732 від 11.11.14 р. на суму 23252,02 грн., в тому числі ПДВ - 3875,34 грн.; № 6043 від 17.11.14 р. на суму 13650,78 грн., в тому числі ПДВ - 2275,13 грн.; № 6034 від 17.11.14 р. на суму 27176,80 грн., в тому числі ПДВ - 4629,47 грн.; № 6299 від 24.11.14 р. на суму 4584,52 грн., в тому числі ПДВ - 764,09 грн.; № 6414 від 26.11.14 р. на суму 6168,58 грн., в тому числі ПДВ - 1028,10 грн.; № 6450 від 27.11.14 р. на суму 2235,68 грн., в тому числі ПДВ - 372,61 грн.; № 6449 від 27.11.14 р. на суму 5938,30 грн., в тому числі ПДВ - 989,72 грн.; № 6620 від 02.12.14 р. на суму 24817,60 грн., в тому числі ПДВ - 4136,27 грн., а всього на суму 107824,28 грн. в тому числі ПДВ 17970,71 грн.

Придбані висікальні пластини були оприбутковані підприємством та в подальшому використані при виробництві самоклеючих етикеток, які були реалізовані ТОВ "Національна горілчана компанія", ТОВ "ПТК "Шабо", ТОВ "Об'єднані Пензенські ЛГЗ" (Росія) та іншим.

Досліджені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак обґрунтовано прийняті судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, на підтвердження фактів здійснення АТ "Технологія" господарських операцій з ПП "Мітмарк" податковому органу були дані всі первинні документи: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, що свідчать по оплату одержаних товарів, а також документи щодо руху придбаних товарів (висікальних пластин) зі складу на виробництво та їх безпосереднього використання при виготовленні власної продукції позивачем. Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність виконання вищевказаного договору поставки, укладеного між АТ "Технологія" та ПП "Мітмарк", повністю підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, а саме: копіями податкових накладних, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, документами щодо внутрішнього переміщення та використання товарів позивачем у власній господарській діяльності.

При цьому, в акті перевірки не містилось будь-яких даних стосовно того, що первинні бухгалтерські документи, які надані АТ "Технологія" в підтвердження факту наявності господарських операцій з ПП "Мітмарк" у жовтні 2014 року не містять будь-яких даних, визначених нормами чинного законодавства як обов'язкові для таких видів документів.

Крім того, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Як вбачається з акту перевірки, єдиною підставою для висновку про вчинення позивачем порушень щодо формування податкового кредиту, податковий орган обґрунтовує тим, що ПДВ з фінансово-господарських операцій АТ "Технологія" та ПП "Мітмарк" не сплачено по ланцюгу придбання до виробника. Вказує, що ланцюг з ПДВ обривається на ТОВ "Апорт груп" м. Київ та ТОВ "Плутон Капітал" м. Київ, оскільки протягом жовтня-листопада 2014 року в ЄДР не зареєстровані податкові накладні на придбання даними СГД висікальних пластин на виконання вимог п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України.

Інших обставин не здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочину з ПП "Мітмарк", відповідачем в акті перевірки від 06.03.2015 р. № 157/18-19-15- 02/14022407 не вказано.

Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством України платник податків не обтяжений обов'язком здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб. Питання формування податкового зобов'язання з податку на додану вартість поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, оскільки, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак, факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Тобто, лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування показників податкової звітності.

Колегія суддів зазначає, що під час проведення перевірки податковим органом не встановлено фактів того, що до складу податкового кредиту АТ "Технологія" були включені суми ПДВ по податкових накладних ПП "Мітрамак", не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Посилання податкового органу на порушення вимог податкового законодавства підприємствами-постачальниками контрагента позивача колегія суддів вважає безпідставними, оскільки норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Чинним законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, як і не надано права та не передбачено обов'язку здійснювати контроль та вимагати від свого контрагента відомостей (в т. ч. і щодо взаємовідносин з субпідрядником, а саме ціни договору, порядку розрахунків тощо), а також перевіряти економічну обґрунтованість та доцільність встановлення між постачальником та покупцем відповідної договірної ціни та встановлювати дійсні наміри керівників вказаних підприємства на ведення господарської діяльності.

Наведені висновки підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02). "Булвес" АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік. заява № 6689/03) в яких зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню; платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Також колегія суддів звертає увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками по ланцюгу придбання товару) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для його скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2015р. по справі № 818/1319/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 03.07.2015 р.