Ухвала суду № 46052979, 23.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 876/3944/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Трускавецького міського управління юстиції Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

29 січня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Реєстраційної служби Трускавецького міського управління юстиції Львівської області про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09 грудня 2014 року № 17822789 та зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру №31, що розташована за адресою: вул. В. Івасюка, 11, м. Трускавець, Львівської обл. і видати свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_2.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 03 березня 2015 року в задоволенні позову відмовив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному зясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що 06.10.2014 року ТОВ "ФПГ" (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) уклали Договір №37, відповідно до якого Продавець зобовязується передати належні йому майнові права на 2-кімнатну квартиру №31 проектною загальною площею 44,43 кв. м. на 5-му поверсі у будинку, що розташований за адресою: вул. В. Івасюка, 11, м. Трускавець, Львівська обл. у власність Покупця, а Покупець зобовязується прийняти вказане майно та оплатити його вартість в порядку і на умовах визначених цим Договором.

Отже, зазначений Договір підтверджує факт переходу до Позивача прав на квартиру.

Крім того, зазначає, що чинне законодавство відносить питання про надання дозволу на переведення нежитлового фонду у житловий до компетенції органів місцевого самоврядування, в даному випадку Трускавецької міської ради, а не Відповідача.

Апеляційну скаргу мотивує також тим, що державний реєстратор, вимагаючи не передбачених законодавством додаткових документів, ще й не дотримався порядку дій визначених Законом щодо перевірки та аналізу пакету документів, що доданий до заяви про реєстрацію прав та їх обтяжень.

З огляду на викладене, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, що відповідно до приписів ч.4 ст. 196 КАС України не є перешкодою для розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 26.12.2012 року між ТзОВ «ФПГ» та ПАТ «Готелі Трускавця» укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 5423865, за умовами якого Продавець передав, а Покупець прийняв у власність нежитлову будівлю №11, яка зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер 37807974.

08.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФПГ» та Трускавецькою міською радою укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку призначення площею 0,3803 га, яка знаходиться за адресою: вул. В. Івасюка, 11, м. Трускавець, Львівська область, для обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Згідно з Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації № ЛВ 143142390484 від 05.08.2014 року, реконструкція готелю під багатоквартирний житловий будинок по вул. В. Івасюка, 11, м. Трускавець, вважається закінченим будівництвом об'єкт готовим до експлуатації.

06.10.2014 року ТзОВ «ФПГ» (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) уклали Договір №37, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати належні йому майнові права на 2-кімнатну квартиру №31 за адресою: вул. В. Івасюка, 11, м. Трускавець, у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти вказане майно та платити його вартість в порядку і на умовах визначених цим же Договором.

Згідно акту прийому-передачі майнових прав від 20.10.2014 року укладеного між ТзОВ «ФПГ» (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець), продавець передав належні йому майнові права на 2-кімнатну квартиру №31, загальною площею 44,43 м.кв., на 5 поверсі у будинку за адресою: м. Трускавець, вул. Івасюка, 11.

В грудні 2014 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Трускавецького міського управління юстиції Львівської області із заявою для проведення державної реєстрації права власності на вищевказану квартиру.

Однак, 09.12.2014 року № 17822789 державним реєстратором ОСОБА_3 прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на вказану квартиру у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: м. Трускавець, вул. Івасюка, 11 за ТОВ «ФПГ» зареєстровано право на нежитлову будівлю загальною площею 5116, 5 кв. м. Власнику об'єкта нерухомого майна перед проведенням виділу окремих квартир слід було перевести нежитлову будівлю в житловий багатоквартирний будинок у відповідності до абз. 2 п. 49 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що подані ОСОБА_4 документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними з таких підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі - Закон України №1952-IV).

Частиною першою статті 2 Закону України від 01.07.2004 року №1952-VI ,,Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до 1, 5 статті 3 Закону України № 1952-IV, державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Відповідно до Указу Президента України від 06 квітня 2011 року № 401/2011 "Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України" Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Підпунктом 10 пункту 3 вказаного Положення передбачено, що Укрдержреєстр здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Згідно з пунктом 7 зазначеного Положення Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Відповідно до пункту першого статті 4 Закону України № 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Статтею 8 Закону №1952-VI визначено повноваження органу державної реєстрації прав, зокрема, орган державної реєстрації прав:

1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації;

2) забезпечує ведення Державного реєстру прав;

3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом;

4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна;

5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до приписів п.2 ч.2 ст. 9 Закону №1952-V державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

За змістом 15 вказаного Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону №1952-VI заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 24 Закону №1952-VI передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав закріплена постановою КМУ «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 17.10.2013 №868.

Відповідно до п.15 Порядку, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями

Згідно п. 37 цього ж Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

зазначено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Пунктом 20 Порядку також передбачено, що за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема, договором купівлі-продажу, укладеним 26.12.2012 року між ТзОВ «ФПГ» та ПАТ «Готелі Трускавця», Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що за ТзОВ «ФПГ» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Івасюка, 11, загальною площею - 5116,5 кв. м.

ТзОВ «ФПГ» здійснило реконструкцію придбаного готелю під багатоквартирний житловий будинок, що підтверджується Декларацією про готовність обєкта до експлуатації від 25 серпня 2014 року.

При цьому, 06.10.2014 року ТзОВ «ФПГ» та ОСОБА_2 уклали Договір №37, відповідно до якого ТзОВ зобов'язується передати належні йому майнові права на 2-кімнатну квартиру №31 за адресою: вул. В. Івасюка, 11, м. Трускавець, у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти вказане майно та платити його вартість в порядку і на умовах визначених цим же Договором.

Відповідно до п. 1 Порядку, новозбудований обєкт - це завершений будівництвом обєкт нерухомого майна, державна реєстрація права власності на який проводиться вперше; реконструкція - це реконструкція, реставрація або капітальний ремонт обєкта містобудування.

Згідно п. 49 Порядку у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані обєкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків передбачених цим Порядком

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований обєкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення обєкта нерухомого майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції обєктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта; технічний паспорт на обєкт нерухомого майна; письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування); документ, що підтверджує присвоєння обєкту нерухомого майна адреси (в разі коли в результаті реконструкції обєкта нерухомого майна змінилася його адреса).

Таким чином, відповідач дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не може бути заінтересованою особою у випадку проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані обєкти нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції встановив, що жодних належних та допустимих доказів які б підтверджували факт виникнення, права власності у ТОВ «ФПГ» саме на квартиру за №31 за адресою: вул. В.Івасюка, 11, м. Трускавець та доказів які б підтверджували факт виникнення, переходу до позивача та, у свою чергу, припинення в ТОВ «ФПГ» прав на згадану вище квартиру суду не надано.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, не містять жодного доказу на спростування висновків суду першої інстанції, а тому оскаржене судове рішення є законними та обґрунтованими, а підстави для його скасування відсутні.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі № 813/430/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

ОСОБА_5

Ухвала в повному обсязі складена 30.06.2015 року.