Ухвала суду № 46052978, 24.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 р. № 876/8537/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськ-Авто» на постанову Івано-Франківсько-го окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року в адміністративній справі № 809/2043/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськ-Авто» до державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство «Івано-Франківськ-Авто» (надалі ПАТ «Івано-Франківськ-Авто») звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області (надалі ДПІ у м.Івано-Франківську) № НОМЕР_1 від 30.04.2014 р., № 008781503 від 30.04.2014 р., № НОМЕР_2 від 30.04.2014 р., № НОМЕР_3 від 08.04.2014 р. та № НОМЕР_4 від 08.04.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 86.2 статті 86, пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України щодо строків проведення камеральних перевірок, строків направлення актів камеральних перевірок та строків прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржило ПАТ «Івано-Франківськ-Ав-то», яке вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тими ж доводами, що й позовну заяву.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (надалі ПК України) податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обовязку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Стаття 203 ПК України визначає порядок надання податкової декларації з податку на додану вартість та строки розрахунків з бюджетом. Так, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У відповідності до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобовязання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за поточний період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ДПІ у м.Івано-Франків-ську проведено камеральні перевірки дотримання правил сплати (перерахування) ПАТ «Івано-Франківськ-Авто» податкових зобовязань по земельному податку і орендній платі за землю з юридичних осіб, самостійно задекларованих позивачем в податкових деклараціях з плати за землю на 2013 рік, та перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ПАТ «Івано-Франківськ-Авто» за звітний податковий період вересень, жовтень 2013 року згідно податкових декларацій № НОМЕР_5 від 21.10.2013 р., № НОМЕР_6 від 20.11.2013 р., уточнюючого розрахунку податкових зобовязань № НОМЕР_7 від 02.12.2013 р., за результатами яких складено акти № 2016/15-03/5495466 від 30.04.2014 р., № 2017/15-03/5495466 від 30.04.2014 р., № 1749/15-03/5495466 від 30.04.2014 р., № 1793/15-1/05495468 від 07.04.2014 р.

Перевірками встановлено, що ПАТ «Івано-Франківськ-Авто» порушило терміни сплати самостійно визначених грошових зобовязань по земельному податку з юридичних осіб, орендній платі за землю з юридичних осіб, протягом строків, визначених п.287.3 ст.287 ПК України, а також з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 ПК України.

Позивач не заперечує встановлені в ході зазначених перевірок обставини, визнає порушення з його сторони терміну сплати узгоджених сум податкових зобовязань, проте вважає, що відповідачем застосовані штрафні санкції незаконно, оскільки перевірки проведено та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення із порушенням строків.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правомірно застосовано до позивача оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями штраф за порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобовязань, а ймовірні порушення контролюючим органом термінів проведення камеральної перевірки, а також порушення строків прийняття податкових повідомлень-рішень не можуть слугувати підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки відсутні факти порушення такими рішеннями безпосередніх прав, свобод чи інтересів особи-позивача.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Пунктом 20.1.28 статті 20 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи наведене вище, а також те, що позивач не заперечує допущення ним порушення податкового законодавства, колегія суддів вважає, що податковим органом правомірно застосовано до позивача оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями штраф за порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобовязання.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ймовірні порушення контролюючим органом термінів проведення камеральної перевірки, а також порушення строків прийняття податкових повідомлень-рішень не можуть слугувати підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки відсутні факти порушення такими рішеннями безпосередніх прав, свобод чи інтересів особи-позивача.

Розглядаючи спір, місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням викладеного судова колегія дійшла переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськ-Авто» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року в адміністративній справі № 809/2043/14 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

ОСОБА_1