Ухвала суду № 46052955, 24.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року Справа № 876/9348/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання:Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вест ОСОБА_2» до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У вересні 2014 року позивач ОСОБА_3 «Вест ОСОБА_2» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області (на даний час ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 15.07.2014 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2014 р. у розмірі 507850 грн..

Відповідач ОСОБА_1 ОДПІ не погодився із позовними вимогами, подав суду першої інстанції письмове заперечення, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області № НОМЕР_1 від 15.07.2014 року.

З цією постановою суду не погодився відповідач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції є необгрунтованою, прийнята із порушенням норм матеріального права, шо призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що при винесенні оскарженого податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.07.2014 року пройшов збій програми та не зазначено суму штрафної санкції 253925 грн.. Зазначає апелянт, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновків перевірки, що позивачем ОСОБА_3 «Вест ОСОБА_2» порушено вимоги абз.«а» п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у березні 2014 року на суму 507850 грн.. Порушення полягали в тому, що до бюджетного відшкодування березня 2014 року позивачем безпідставно віднесено операції по придбанню у грудні 2013 року АЗК №3 у м. Севастополь, Фіолентове шосе, 4а на загальну суму 3047100 грн., в тому числі ПДВ 507850 грн. від постачальника ОСОБА_3 «Вог Рітейл» згідно договору купівлі-продажу від 24.12.2013 року. Така господарська операція не мала реального характеру, оскільки ОСОБА_3 «Вог Рітейл» не надано до перевірки первинних бухгалтерських і податкових документів про придбання товарів за період з 01.12.2013 року по 28.02.2014 року. Згідно даних податкової декларації з ПДВ за березень 2014 р. частина залишку відємного значення фактично сплачена позивачем постачальникам та не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування за даними платника складає 1892225 грн., а за даними перевірки 1384375 грн..

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 15.09.2014 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та зявились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що в період з 29.05.2014 р. по 19.06.2014 р. відповідачем ОСОБА_1 ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача ОСОБА_3 «Вест ОСОБА_2» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленої на рахунок платника у банку за лютий, березень 2014 року. За наслідками перевірки складено Акт № 3047/15.1/34524327 від 26.06.2014 року. У висновках акту перевірки, зокрема, зазначено, що підприємством порушено вимоги абз.«а» пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування березня 2014 р. на 507850 грн. (а.с. 8-18).

На підставі вказаного вище Акта перевірки від 26.06.2014 року відповідачем винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.07.2014 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2014 р. у розмірі 507850 грн. (а.с. 7).

Суд апеляційної інстанції вважає правильними і об'єктивними висновки суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень ОСОБА_1 ОДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства та щодо протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення від 15.07.2014 року, з врахуванням наступного.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 цього Кодексу передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетно відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступно податкового періоду.

Пунктом 200.5 статті 200 ПК України передбачено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платники ПДВ менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування та які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Відповідно до пунктів 200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Із матеріалів справи видно, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року задекларував до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 1892225 грн. ПДВ, що складається із сум ПДВ, які виникли у грудні 2013 року (а.с. 37-65).

Причиною виникнення від'ємного значення є придбання позивачем у грудні 2013 року АЗК №3 у м. Севастополь, Фіолентове шосе, 4а на загальну суму 3047100 грн., в тому числі ПДВ 507850 грн. від постачальника ОСОБА_3 «Вог Рітейл» згідно договору купівлі-продажу від 24.12.2013 року (а.с. 25-27).

З цього приводу судом першої інстанції обєктивно встановлено та враховано, що перевіркою позивача не було встановлено порушень норм податкового законодавства чи фактів заниження собівартості комплексу будівель та споруд АЗК №3 під час здійснення господарських операцій з контрагентом ОСОБА_3 «Вог Рітейл».

Крім цього, факт придбання позивачем у ОСОБА_3 «Вог Рітейл» згідно договору купівлі-продажу від 24.12.2013 року комплексу будівель та споруд АЗК № 3 у м. Севастополь, Фіолентове шосе, 4а на загальну суму 3047100 грн. в тому числі сплата ПДВ 507850 грн. підтверджується матеріалами справи: -договором купівлі-продажу від 24.12.2013 року; - витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.12.2013 року; - актом приймання-передачі від 24.12.2013 року; - видатковою накладною № 3 від 24.12.2013 року; - податковою накладною від 24.12.2013 року; - платіжним дорученням від 24.12.2013 року (а.с. 25-32).

Тобто, факт реального придбання позивачем вказаного нерухомого майна і його використання у господарській діяльності підтверджується належними доказами.

При цьому, із змісту розглядуваного договору купівлі-продажу від 24.12.2013 року видно, що при нотаріальному посвідченні та реєстрації цього договору було перевірено належність майна, яке відчужується, тобто комплексу будівель і споруджень АЗК № 3 у м. Севастополь, Фіолентове шосе, 4а, продавцю ОСОБА_3 «Вог Рітейл» на праві приватної власності.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що чинне законодавство не передбачає обов'язку платника податку здійснювати перевірку правильності ведення постачальником податкового та бухгалтерського обліку, а право платника податків ОСОБА_3 «Вест ОСОБА_2» на бюджетне відшкодування або на податковий кредит з ПДВ не залежить від дій контрагента чи третьої особи.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і обєктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду від 15.09.2014 р. винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вест ОСОБА_2» до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Л.Я. Гудим

ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 26.06.2015 року.