Ухвала суду № 46052882, 01.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа: № 825/1399/15-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Жигіля Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу військової частини А2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А2622, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А2622 ( далі - відповідач-1 ), Чернігівського обласного військового комісаріату ( далі - відповідач-2 ) про:

- визнання неправомірною бездіяльності відповідача-2 щодо не зарахування позивача на продовольче забезпечення з 18.03.2014 р. по 05.09.2014 р. до військової частини А2622 та щодо несвоєчасного подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до військової частини А2622;

- визнання неправомірною бездіяльності відповідача-1 щодо невиплати позивачу нарахованої згідно з наказом ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 р. № 575 за період з 18.03.2014 р. по 05.09.2014 р. включно грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 3013,02 грн.;

- стягнення з відповідача-1 нарахованої грошової компенсації на суму 3013,02 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Чернігівського обласного військового комісаріату стосовно несвоєчасного подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до в/ч А 2622 по ОСОБА_2 та бездіяльність військової частини А2622 стосовно не виплати позивачу, згідно з наказом ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 р. № 575, за період з 18.03.2014 р. по 05.09.2014 р. включно грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 3013,02 грн. і стягнуто ці кошти на користь позивача.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням військова частина А2622 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з розпорядженням начальника центрального управління продовольчого забезпечення Збройних Сил України від 07.06.2012 р. № 905 військовослужбовці Чернігівського ОВК та військові комісари області знаходяться на продовольчому забезпечені військової частини А2622 ( далі - в/ч А2622 ).

Наказом військового комісара Чернігівського ОВК від 18.03.2014 р. № 39 і №50 позивач був призваний на військову службу по мобілізації та призначений на посаду радіотелеграфіста радіогрупи інформаційно-телекомунікаційного вузла Чернігівського ОВК, однак, на продовольче забезпечення у зв'язку з мобілізацією при в/ч А2622 позивача зараховано не було, в результатів чого він не був забезпечений їжею.

10.12.2014 р. тимчасово виконуючим обов'язки військового комісара Чернігівського ОВК було видано наказ № 575 про виплату військовослужбовцям, призваним у зв'язку із мобілізацією, грошової компенсації замість належних норм харчування у розмірі вартості набору продуктів за нормою № 1 (загальновійськова) за період з 18.03.2014 р. по 30.11.2014 р.

У витягу з аудиторського звіту від 26.12.2014 р. № 234/31/82 про результати планового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності в/ч А2622 за період з 10.07.2012 р. по 26.11.2014 р., складеним Північно-східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України, зазначено, що втрата доходів на загальну суму 2446343,18 грн. ( бюджетом - 366951,48 грн. та фізичними особами - 2079391,70 грн.) була допущена внаслідок не нарахування та не виплати замість встановлених норм харчування грошової компенсації військовослужбовцям Чернігівського ОВК, які були призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації за період з 18.03.2014 р. по 30.11.2014 р. Також у вказаному аудиторському звіті зазначено, що в термін до 26.01.2015 р. необхідно організувати відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців Чернігівського ОВК, які призвані на військову службу у зв'язку із оголошенням мобілізації на загальну суму 2 446 343,18 грн.

Крім того, про необхідність виплати військовослужбовцям Чернігівського ОВК грошової компенсації замість встановлених норм харчування також повідомлялось в телеграмі тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу - першого заступника командувача військ оперативного командування "Північ" від 20.09.2014 р. командиру в/ч А 2622.

В акті взаємозвірки вартості компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців, призваних на військову службу по мобілізації ЧОМВК, зазначено, що ОСОБА_2 належить грошова компенсація замість встановлених норм харчування військовослужбовців за період з 18.03.2014 р. по 05.09.2014 р. включно в сумі 3013,02 грн.

Наказом військового комісара Чернігівського ОВК від 04.03.2015 р. № 168 було внесено зміни до наказу військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 р. № 575 та встановлено позивачу в додатку 1 до наказу грошову компенсацію замість встановлених норм харчування в розмірі 3013,02 грн.

Судова колгеія встановила, що задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців в розмірі 3013,02 грн., однак Чернігівським ОВК було несвоєчасно подано документи до в/ч А2622 на виплату ОСОБА_2 такої компенсації, а в/ч А2622 протиправно не здійснено виплату позивачу зазначених коштів.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( далі - Закон № 2011-XII ), Постановою Кабінету Міністрів України «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації» від 29.03.2002 р. № 426 ( далі - Постанова № 426 ), Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженим наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 р. № 402 ( далі - Положення № 402 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 1 Закону № 2011-XII закріплено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII передбачено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 426 затверджені норми, відповідно до яких має здійснюватися харчування осіб, призваних на військову службу та у пп. «н» п. 1 приміток норми № 1 закріплено, що за рахунок держави харчуванням забезпечуються громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.

Згідно з п. 2.3 Положення № 402, у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.

Отже, законодавством регламентовано обов'язок держави здійснювати продовольче забезпечення осіб, призваних на військову службу, з дня їх мобілізації.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач був призваний на військову службу до в/ч А2622 18.03.2014 р., а наказ щодо продовольчого забезпечення Чернігівським ОВК було прийнято лише 10.12.2014 р., який в/ч А2622 так і не було виконано.

При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції та повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема наказом ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 р. № 575, витягом з аудиторського звіту від 26.12.2014 р. № 234/31/82, телеграмою ТВО начальника штабу від 20.09.2014 р., актом взаємозвірки та наказом військового комісара Чернігівського ОВК від 04.03.2015 р. № 168, ОСОБА_2 мав право на продовольче забезпечення з дня мобілізації та на протязі всього періоду здійснення військової служби, тобто з 18.03.2014 р. по 30.11.2014 р., однак, всупереч вимогам ст.ст. 1, 9-1 Закону № 2011-XII, Постанови № 426 та п. 2.3 Положення № 402, їжею забезпечений не був, а також не отримував ніякої грошової компенсації за це.

З огляду на це, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Чернігівського ОВК щодо несвоєчасного подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до в/ч А 2622 по ОСОБА_2 та бездіяльність в/ч А2622 щодо не забезпечення виплати позивачу, згідно з наказом ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 р. № 575, зазначеної компенсації за період з 18.03.2014 р. по 05.09.2014 р. включно в розмірі 3013,02 грн. і стягнення цих коштів на користь позивача.

Посилання апелянта на те, що 09.03.2015 р. позивач був виключений зі списків особового складу в/ч А2622, а отже, мав отримати грошове та продовольче забезпечення, однак, знаючи про порушення своїх прав погодився на звільнення, апеляційний суд вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що посилаюсь на ці обставини апелянт визнав факт порушення права позивача на продовольче забезпечення або грошову компенсацію замість цього.

Доводи апелянта про те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, колегія суддів вважає такими, що суперечать приписам ч. 2 ст. 99 КАС України та спростовуються матеріалами справи та твердженнями самого ж апелянта, викладеними в його апеляційній скарзі, де він зазначає, що ОСОБА_2 достовірно стало відомо про порушення його права 02.03.2015 р., а до суду він звернувся 24.04.2015 р.

При цьому, строк звернення до суду з адміністративним позовом, у відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України, становить шість місяців з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім того, апеляційний суд відзначає, що позивач був звільнений з військової служби лише 09.03.2015 р., тобто до цього часу він виконував свій військовий обов'язок і не мав реальної можливості реалізувати своє право на судовий захист.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи, наведеної вище аргументацією і висновками суду першої інстанції, а отже, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи всупереч приписам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів перед судом правомірності своєї бездіяльності та не переконав судову колегію у своїй правоті.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідачів та стягнення з в/ч А2622 на користь позивача грошової компенсації замість встановлених норм харчування в розмірі 3013,02 грн. та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи, а рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга військової частини А2622 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу військової частини А2622 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.