Ухвала суду № 46052671, 30.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7280/15 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Романчук О.М., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Червінської Л.В.,

представника відповідача - Ільїна О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні технології друку «Інтертехнодрук» про стягнення податкової заборгованості, за апеляційними скаргами Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні технології друку «Інтертехнодрук» та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась у суд із позовом до Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні технології друку «Інтертехнодрук», в якому просила стягнути з останнього податкову заборгованість в розмірі 468 580,88 грн, в тому числі 445 321,57 грн - з податку на додану вартість, 23 259,31 грн - з податку на прибуток.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з розрахункових рахунків відповідача до Державного бюджету України податкову заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 368 180,01 грн та з податку на прибуток у розмірі 23 259,31 грн. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що наявність податкового боргу відповідача підтверджується належними доказами. Разом з тим, відмовляючи у частині заявлених вимог, місцевий суд дійшов висновку про пропущення позивачем в цій частині строку примусового стягнення податкового боргу в 1095 днів.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідач перебуває на обліку у позивача, є платником податків на прибуток та на додану вартість.

За відповідачем обліковується податковий борг із указаних вище податків на загальну суму 468 580,88 грн, який сформувався внаслідок несплати самостійно визначених податкових зобов'язань шляхом подання податкових декларацій за відповідні звітні (податкові) періоди протягом 2012 - 2015 років, а також на підставі податкових повідомлень-рішень позивача, якими визначено платнику штрафні санкції з податку на додану вартість за затримки у сплаті самостійно визначених податкових зобов'язань.

Так, відповідачем були подані наступні декларації з податку на прибуток приватних підприємств: № 9025606147 від 10 травня 2012 року, № 9047828863 від 09 серпня 2012 року, № 9070528679 від 09 листопада 2012 року, № 9087485395 від 12 лютого 2013 року, № 9091113528 від 03 березня 2014 року, № 9081426014 від 02 березня 2015 року, і з податку на додану вартість: № 9007051347 від 20 лютого 2012 року, № 9013315167 від 20 березня 2012 року, № 9020945086 від 20 квітня 2012 року, № 9028483703 від 21 травня 2012 року, № 9028483703 від 20 червня 2012 року, № 9042332257 від 20 липня 2012 року, № 9050486517 від 20 серпня 2012 року, № 9057416804 від 20 вересня 2012 року, № 9065309027 від 22 жовтня 2012 року, № 9073447842 від 20 листопада 2012 року, № 123821 від 14 січня 2013 року, № 9085584115 від 21 січня 2013 року, № 9014922345 від 20 березня 2013 року, № 9022917110 від 22 квітня 2013 року, № 9029333478 від 20 травня 2013 року, № 9036753921 від 20 червня 2013 року, № 9043697446 від 19 липня 2013 року, № 9051905024 від 20 серпня 2013 року, № 9058840156 від 19 вересня 2013 року, № 9066908117 від 21 жовтня 2013 року, № 9075098571 від 20 листопада 2013 року, № 9082576906 від 20 грудня 2013 року, № 9088389622 від 20 січня 2014 року, № 9008886940 від 20 лютого 2014 року, № 9015040547 від 20 березня 2014 року, № 9028499506 від 19 травня 2014 року, № 9035467370 від 20 червня 2014 року, № 9041259565 від 18 липня 2014 року, № 9048543170 від 20 серпня 2014 року, № 9054274952 від 22 вересня 2014 року, № 9060343241 від 20 жовтня 2014 року № 9067520927 від 19 листопада 2014 року, № 907449844 від 22 грудня 2014 року, № 9078766272 від 20 січня 2015 року, № 9019249997 від 20 лютого 2015 року.

Окрім того, позивачем було донараховано відповідачу штрафні санкції з податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень №0015681512 від 27 лютого 2012 року, № 0001731501 від 28 березня 2012 року, №00017181501 від 08 травня 2012 року, № 0037211501 від 27 червня 2012 року, №0041371501 від 13 липня 2012 року, № 0058911501 від 22 жовтня 2012 року.

Доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не надано.

Як убачається із матеріалів справи, 29 жовтня 2010 року позивачем направлялась відповідачу податкова вимога №1/7940 щодо сплати боргу в сумі 37 935,58 грн. Зазначена вимога отримана відповідачем 19 листопада 2010 року.

Зважаючи на те, що сума боргу зростала, самостійно визначені відповідачем та нараховані податковим органом грошові зобов'язання не були погашені в повному обсязі, і станом на кінець березня 2015 року його сума склала 468 580,88 грн, позивач звернувся у суд за її стягненням.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до пп. пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 54.1 статті 54 цього Кодексу, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктами 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, є податковим боргом.

Колегією суддів з'ясовано, що суми узгоджених внаслідок подання вищевказаних податкових декларацій з податків на прибуток та на додану вартість та донараховані податковим органом штрафні санкції не були сплачені відповідачем у визначений Податковим кодексом України строк. Відтак, набули статусу податкового боргу.

Відповідач наголошує на тій обставині, що ним здійснювались платежі, призначенням яких було погашення самостійно визначених податкових зобов'язань, однак такі були спрямовані податковим органом на погашення попереднього податкового боргу платника, який виник в період з 2009 по 2011 роки.

Проте, дані покликання відповідача відхиляються колегією суддів, адже вказані дії контролюючого органу узгоджуються із чинним на час спірних правовідносин законодавством.

Так, відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Інших доводів на обґрунтування заперечень проти позову, відповідачем не висловлено.

Таким чином, колегія суддів констатує наявність у відповідача податкової заборгованості, про яку стверджує позивач в адміністративному позові. Її наявність підтверджується, зокрема, карткою особового рахунку платника податків - відповідача.

Відповідно до пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що при зверненні до суду із адміністративним позовом про стягнення з розрахункових рахунків відповідача до Державного бюджету України податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 368 180,01 грн та з податку на прибуток у розмірі 23 259,31 грн Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством України.

У той же час, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині вимог про стягнення податкового боргу зі сплати податку на додану вартість у розмірі 77 141,56 грн, який виник на підставі податкових декларацій № 9007051347 від 20 лютого 2012 року, №9013315167 від 20 березня 2012 року та податкових повідомлень-рішень № 0015681512 від 27 лютого 2012 року, № 0001731501 від 28 березня 2012 року, з огляду на приписи пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, відповідно до яких, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Згідно пункту 102.1 статті 102 цього Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до приведених норм, податковий борг може бути стягнутий контролюючим органом не пізніше 1095 днів з дня його виникнення.

Оскільки з вимогою про стягнення сум податкової заборгованості, що виникла у відповідача на підставі подання ним зазначених податкових декларацій та прийняття податковим органом відповідних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду лише 23 квітня 2015 року, тобто з пропуском зазначеного строку примусового стягнення податкового боргу в 1095 днів, такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з розрахункових рахунків відповідача суми в розмірі 391 439,32 грн, з яких 368 180,01 грн - податкова заборгованість з податку на додану вартість, а 23 259, 31 грн - з податку на прибуток, та про відмову в задоволенні решти вимог податкової інспекції.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про допущення цим судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні технології друку «Інтертехнодрук» та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Романчук суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 03 липня 2015 року)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.