Ухвала суду № 46052536, 30.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1119/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Романчук О.М., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Форкача О.В.,

представника відповідача - Діхтярука В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної служби геології та надр України до Приватного акціонерного товариства «Чернігівський цегельний завод №3» про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу, за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

Державна служба геології та надр України звернулася у суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Чернігівський цегельний завод №3», у якому просила припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу №904 від 30 травня 1997 року щодо видобування суглинків Мажугівського родовища, виданого відповідачу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність з боку відповідача порушень чинного законодавства, які є підставою для припинення права користування надрами.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідач має спеціальний дозвіл на користування надрами № 904 від 30.05.1997 для видобування суглинків Мажугівського родовища терміном дії 20 років. Також, відповідачем з Державною службою геології та надр України укладено угоду №904 про умови користування надрами від 13 грудня 2011 року.

Як убачається із матеріалів справи, Державною організацією «Кіровська територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр» проведено планову перевірку господарської діяльності відповідача, на яку отримано спеціальний дозвіл. За підсумками перевірки складено акт від 19.10.2010 № 218 та виявлено порушення статей 23, 53 Кодексу України про надра та Норм радіаційної безпеки України 1997 року, які проявились у тому, що надрокористувачем не переоформлений спеціальний дозвіл на користування надрами від 30.05.1997 № 904; відсутнє геологічне обслуговування; радіаційний контроль проводиться не належним чином (відсутній радіаційний сертифікат та паспорт).

Враховуючи результати вказаної перевірки, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 21 грудня 2010 року № 574 зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 904 від 30.05.1997, виданого відповідачу.

21 лютого 2011 року Державною організацією «Кіровська територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр» проведено позапланову перевірку відповідача щодо дотримання вимог законодавства про надра, за підсумками якої складено акт від 21.02.2011 №13 та виявлено, що надрокористувачем усунуто всі, виявлені в ході попередньої планової перевірки (акт від 19.10.2010 №218), порушення встановленого порядку, норм і правил ведення робіт, пов'язаних із використанням надр.

У зв'язку із чим вказана контролююча організація звернулась до Державної служби геології та надр України з поданням №342 від 17 травня 2011 року про поновлення дії спеціального дозволу на користування надрами від 30 травня 1997 року №904.

Листом від 23 червня 2011 року № 601/04/14-11 Держгеонадра України повідомила відповідача про те, що питання щодо поновлення дії спецдозволу буде розглянуто за умови надання позитивного висновку спеціалізованого державного геологічного підприємства, установи, організації відповідно до пункту 27 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615. Даний лист отримано відповідачем 29 червня 2011 року.

Листом від 28 серпня 2012 року №7736/01/14-12 Держгеонадра України повторно повідомила відповідача про необхідність надання позитивного висновку спеціалізованого державного геологічного підприємства, установи, організації для поновлення дії спеціального дозволу на користування надрами №904 від 30.05.1997. Даний лист отримано відповідачем 03 вересня 2012 року.

Листом від 07 листопада 2014 року №15602/02/14-14 Держгеонадра України проінформувала відповідача про те, що через неусунення у встановлений строк порушень, які стали підставлю для зупинення дії спеціального дозволу, Службою розглянуто питання щодо подальшої його дії. У листі також міститься посилання на частину 2 статті 26 Кодексу України про надра, яка визначає порядок припинення права користування надрами органом, який надав надра у користування (у разі згоди надрокористувача), або у судовому порядку (за відсутності такої згоди). Крім того, адресант просив відповідача у 30-тиденний строк з моменту отримання цього листа висловити позицію (згоду/незгоду) щодо припинення права користування надрами Мажугівського родовища згідно спеціального дозволу №904 від 30.05.1997. Даний лист отримано відповідачем 17 листопада 2014 року.

Посилаючись на те, що станом на 03 квітня 2015 року відповідачем не надано позитивний висновок геологічної експертизи, на підставі якого дія спеціального дозволу на користування надрами може бути поновлена, а також на те, що відповідач шляхом своєї бездіяльності припинив без поважних причин передбачені цим дозволом роботи, що, на переконання позивача, свідчить про зловживання правами та порушення обов'язків надрокористувача, Державна служба геології та надр України звернулась у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскільки завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин, зокрема, від порушень з боку органів державної влади, у справах за позовом цих органів адміністративні суди також зобов'язані перевіряти відповідні дії чи рішення позивачів, покладені в основу позовних вимог, на відповідність критеріям, визначеним частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись викладеним, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян здійснюється відповідно правил, встановлених Кодексом України про надра.

Цим Кодексом передбачено, що державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України (стаття 11).

Державна служба геології та надр України (Держгеонадра України), відповідно до указу Президента України від 06.04.2011 № 391/2011, є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Зазначеним указом Президента України затверджене Положення про Держгеонадра України, відповідно до якого одним із основних завдань цього органу є реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр (пункт 3).

Пунктом 4 згаданого Положення передбачено, що Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію.

Пунктом 6 цього Положення передбачено також, що Держгеонадра України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку припиняти всі види робіт із геологічного вивчення та використання надр, що проводяться з порушенням стандартів та правил і можуть спричинити псування родовищ, суттєве зниження ефективності робіт або призвести до значних збитків.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач, як на підставу для припинення права користування відповідачем надрами, посилається на статтю 26 Кодексу України про надра (без уточнення конкретної підстави) та підпункт 10 пункту 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

Аналізуючи доводи позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 26 Кодексу України про надра визначено підстави припинення права користування надрами. Згідно цієї правової норми право користування надрами припиняється у разі:

1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;

4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;

6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Підпунктом 10 пункту 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами передбачено, що право користування надрами припиняється Держгеонадрами безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі припинення без поважних причин робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки, а у разі, коли дозвіл надано на користування нафтогазоносними надрами, - більш як на 180 днів.

Таким чином, позивач стверджує, що відповідачем, усупереч частині 6 статті 26 Кодексу України про надра та підпункту 10 пункту 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами без будь-яких поважних причин більш ніж протягом двох років не здійснюється фактичне надрокористування згідно спеціального дозволу №904 від 30.05.1997.

Проте, колегія суддів не погоджується із такими посиланнями позивача, оскільки, як установлено судом, починаючи з 21 грудня 2010 року зупинено дію вказаного спеціального дозволу на користування надрами, і на даний час строк його дії не поновлено. Відтак, відповідач не вправі здійснювати роботи, передбачені дозволом, за умови його зупинення.

Як установлено колегією суддів, відповідачем було усунуто порушення, які стали підставою для зупинення дії наданого йому спеціального дозволу на користування надрами, що підтверджено результатами позапланової перевірки, проведеної 21 лютого 2011 року Державною організацією «Кіровська територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр».

Зважаючи на усунення відповідачем порушень правил надрокористування, вказана Державна організація зверталась до позивача із поданням про поновлення дії спеціального дозволу на користування надрами №904 від 30.05.1997.

Однак, зазначений дозвіл не було поновлено з огляду на відсутність висновку спеціалізованого державного геологічного підприємства, установи, організації, що належать до сфери управління Держгеонадр, за результатами проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів, отримання якого є передумовою поновлення дії спеціального дозволу на користування надрами згідно пункту 27 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

Колегія суддів зазначає, що приведеною нормою не встановлено обов'язку саме надрокористувача подавати Держгеонадр України підготовлений спеціалізованим державним геологічним підприємством, установою чи організацією, які належать до сфери управління Держгеонадр, висновок за результатами проведення експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів.

У той же час, згідно Положення про Держгеондара України, саме цей орган відповідно до покладених на нього завдань організовує проведення державної експертизи та оцінки запасів і ресурсів корисних копалин, а також інших геологічних матеріалів та державну експертизу звітів щодо результатів геологічного вивчення надр (пп. пп. 29, 30 п. 4).

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що на замовлення відповідача, згідно договору від 05.06.2014 № 2911 з ТОВ «Магма», була проведена повторна геолого-економічна оцінка Мажугівського родовища суглинків, а також здійснена державна геологічна експертиза та оцінка запасів Мажугівського родовища цегельної сировини, що підтверджується протоколом Державної комісії України по запасах корисних копалин № 3252 від 23.11.2014, який введено в дію в установленому порядку.

Листом від 27 листопада 2014 року №482 відповідач повідомляв Держгеонадра України про виконання всіх вимог нормативної документації для подальшої експлуатації Мажугівського родовища та просив поновити дію спеціального дозволу від 30.05.1997 №904. До вказаного листа ним додавались відповідні докази, в тому числі, які підтверджують проведення геолого-економічної оцінки родовищ та державної геологічної експертизи та оцінки запасів корисних копали родовища. Зазначений лист вручено позивачу 01 грудня 2014 року.

Також, 07 квітня 2015 року відповідачем повторно направлено позивачу лист (№219 від 06.04.2015) щодо поновлення дії спеціального дозволу №904 від 30.05.1997.

Доказів надання відповідачу будь-якої відповіді на звернення з приводу поновлення дії згаданого спеціального дозволу, позивачем суду не надано.

Також, позивачем не висловлено жодних зауважень щодо наданих відповідачем до розгляду документів, які спростовують порушення останнім вимог законодавства про надра.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За обставин, які підтверджують відсутність з боку відповідача порушень обов'язків користувача надр та визначених законодавством підстав для припинення права користування ними, колегія суддів доходить висновку, що вимоги позивача є передчасними та необґрунтованими, не відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені без дотримання справедливого балансу між несприятливими наслідками для надрокористувача і цілями, на які вони спрямовані.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не доводять порушення цим судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Романчук суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 03 липня 2015 року)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Романчук О.М