Постанова № 46052375, 26.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2015 року № 826/7309/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П.,

судді Іщука І.О.,

судді Погрібніченка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної казначейської служби України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна казначейська служба України (надалі - ДКС України, позивач) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - Департамент ДВС Мінюсту України, відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу від 01.04.2015р. ВП №45650703 у розмірі 1360,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постанову суду, на підставі якої видано виконавчий лист, скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України, в той же час, державний виконавець не врахував зазначеної інформації та без належних підстав здійснював виконання скасованого рішення суду та виніс постанову, яка є незаконною та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження до дати винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу боржник не скористався своїми правами, встановленими Законом України «Про виконавче провадження», не звернувся до державного виконавця із заявою про відкладення провадження виконавчих дій, не звернувся до суду із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, а також про зміну способу чи порядку виконання, не надав державному виконавцю відомостей, які б зумовили обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

На примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №820/9021/14 від 29.09.2014р., виданого Харківським окружним адміністративним судом про зобов'язання ДКС України виконати заяву ОСОБА_1 від 05.02.2014р. за рахунок Державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами.

Зокрема, старшим державним виконавцем ВПВР ДВС України Кушнір Л.В. винесена постанова від 02.12.2014р. ВП №45650703 про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 2 вищезазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду у 7-денний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також пунктом 3 попереджено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, рішення буде виконано у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчихдій.

Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, постанову про відкриття виконавчого провадження вручено 08.12.2014р. уповноваженому представнику ДКС України.

Вимогою державного виконавця від 11.02.2015р. зобов'язано ДКС України виконати рішення суду, про що повідомити відділ з наданням підтверджуючих документів в строк до 18.02.2015р.

За невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником постановою державного виконавця від 11.03.2015р. накладено на ДКС України штраф у розмірі 680,00 грн., та встановлено боржнику новий п'ятиденний строк на виконання даного рішення суду.

Вимогою державного виконавця від 11.03.2015р. встановлено боржнику новий строк на виконання рішення суду в строк до 16.03.2015.

В подальшому, у зв'язку з невиконанням рішення суду, державним виконавцем, винесено постанову від 01.04.2015 р. про накладення штрафу на боржника в подвійному розмірі, а саме, 1360,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема, такі документи, як виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до частини першої, другої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - віл сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк для виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

З огляду на вищевикладене обумовлюється висновок про те, що обов'язковою умовою накладення штрафу є відсутність поважних причин для невиконання вимог державного виконавця.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2014р. по справі №820/9021/14, на підставі якої виданий виконавчий лист, скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України, від 13.11.2014р.

Про вказані обставини ДКС України повідомила відповідача листом від 04.03.2015р. №5-08/689-3810.

В той же час, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 2 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у разі скасування рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, останній надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Таким чином, на момент винесення оскаржуваної постанови відповідач був обізнаний про те, що рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ і на виконання якого відкрито ВП №45650703, скасоване, а отже, не підлягає примусовому виконанню, тому постанова відповідача про накладення штрафу від 01.04.2015р. ВП №45650703 винесена необґрунтовано, є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваного припису.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності винесення оскаржуваного припису, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державної казначейської служби України задовольнити повністю.

Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби про накладення штрафу від 01.04.2015р. ВП №45650703 у розмірі 1360,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко