Постанова № 46050267, 15.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 р. Справа № 804/2624/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вітол" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000111500 від 23.01.2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Вітол» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької північної обєднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 року №0000111500 щодо донарахування до сплати визначеного контролюючим органом податкового зобовязання з ПДВ в сумі 100054,98 грн..

В обґрунтування позову зазначено, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що спірне повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту перевірки є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування, оскільки господарські операції були реально здійснені.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності винесення податкового повідомлення-рішення, надавши письмові заперечення.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Вітол», як платник податків перебуває на обліку в Криворізькій північній обєднаній державній податковій інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та є платником податку на додану вартість.

Спеціалістами Криворізької північної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі наказу від 16.12.2014 року здійснено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вітол» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентами ТОВ «Тревелко-Груп» та ТОВ «Гетьман» за період з 01.07.2014 по 31.10.2014 р..

За наслідками перевірки складено Акт № 227/04-83-22-01/2188829 від 22.12.2014 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ фірма «Вітол»», згідно із висновками якого позивачем порушено п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.198.1 п.198.2 п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: відсутність факту здійснення господарських операцій підприємством ТОВ фірма «Вітол», в результаті чого: завищено податковий кредит за липень, серпень, вересень, жовтень 2014 року.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000111500 від 23.01.2015 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем у розмірі 66703,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33351,66 грн..

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

В Акті документальної перевірки зазначено, що для проведення перевірки по господарських відносинах з ТОВ «Тревелко-Груп» та ТОВ «Гетьман» субєктом господарювання були надані такі первинні документи: договір купівлі-продажу №07-КП від 01.07.2014 року, договір купівлі-продажу №0814-кп від 01.08.2014 року, договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №01-14ГП від 21.01.2014 року; податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, оборотно-сальдові відомості, акти здачі-прийняття робіт, виписки з банку.

Так, між ТОВ фірма «Вітол» (Покупець) та ТОВ «Тревелко-Груп» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу №07-КП від 01 липня 2014 року (місце укладання - м. Київ), згідно з умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві товарно-матеріальні цінності, визначені умовами цього Договору (надалі іменується Товар), Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначається Сторонами у Специфікаціях. Загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим Договором, складає загальну суму Специфікацій, яка додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною. Продавець зобов'язується з товаром надати Покупцеві наступні документи: рахунок-фактури, видаткові накладну, податкову накладну.

До перевірки та до суду наданні Специфікації №1, №2, №3, в яких зазначено найменування товару.

Отримання товару позивачем підтверджується первинними документами, які наданні до перевірки та до суду, а саме видаткові накладні №0711/03 від 11.07.2014 року, №0711/04 від 11.07.2014р., податкові накладні №22 від 11.07.2014 року, №21 від 11.07.2014 року, №143 від 11.07.2014 року.

Суми податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту за липень 2014р, які відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за липень, серпень 2014 року та включенні до Єдиного реєстру податкових накладних.

Також до перевірки та до суду надані рахунки-фактури та товарно-транспортні накладні.

Станом на дату складання акту кредиторська (дебіторська) заборгованість відсутня.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Фірма «ОСОБА_4» (Покупець) за період 01.08.2014 -31.08.2014 року здійснювало купівлю товару у ТОВ «ГЕТЬМАН» (Продавець), згідно з договором № 0814-кп від 01.08.2014 року (місце укладання - м. Київ), згідно з умов якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності, надалі іменуються «Товар», визначений у Специфікації, а Покупець зобов'язується в порядку на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити його. Загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим Договором, складає загальну суму Специфікації, яка додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною. Продавець зобов'язується при поставці товару надати Покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну. Умови поставки товару - самовивіз за рахунок Покупця.

До перевірки та до суду наданні Специфікації №1, №2, в яких зазначено найменування товару.

Отримання товару позивачем підтверджується первинними документами, які наданні до перевірки та до суду, а саме видаткові накладні №ГМ000000914 від 20 серпня 2014 року, №ГМ000001039 від 27.08.2014 року, податкові накладні №263 від 20.08.2014 року, №383 від 27.08.2014 року.

Суми податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту за липень 2014р, які відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за липень, серпень 2014 року та включенні до Єдиного реєстру податкових накладних.

Також до перевірки та до суду надані рахунки-фактури та товарно-транспортні накладні.

Станом на дату складання акту кредиторська (дебіторська) заборгованість становить 628970,12 грн..

Висновок податкового органу щодо відсутності здійснення господарських операцій ґрунтується на ненаданні до перевірки підприємством ТОВ фірма «ВІТОЛ» документів, які підтверджують факт укладення договору в м. Київі, а саме: не надано відрядження, посвідчення на відрядження на директора ОСОБА_5 до м. Києва, в тому числі не були надані сертифікати якості, технічні умови або інші документи, що дозволяють встановити походження або виробника товару та комплектуючих, їх якісні та кількісні характеристики тощо. Крім цього, не можливо встановити місце навантаження, розвантаження та передачі товару і комплектуючих Покупцю ТОВ фірма «Вітол» у зв'язку з тим, що відсутні первинні документи: акти навантаження-розвантаження; акти прийому - передачі товару, які містять відомості про місце його передачі, кількість, номенклатуру та вартість товару (матеріалів, обладнання).

Транспортування товарів та комплектуючих здійснювалося згідно укладеного договору від 21.01.2014 року № 01-14ГП на придбання ТОВ фірма «ВІТОЛ» транспортах послуг у ФОП ОСОБА_6.

В тому числі, на підтвердження реальності здійснення господарської операції до перевірки та до суду наданні первинні документи, а саме: додаткова угода до Договору від 10.04.2014 року, Акти здачі-прийняття робіт, банківські виписки щодо сплати послуг.

Згідно з інформацією, отриманою з бази даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області ФОП ОСОБА_6 є власником автомобіля, вказаного в товаро-транспортних накладних.

Однак, в ході перевірки неможливо встановити місце навантаження та передачі товару, так як до перевірки були надані оформлені неналежним чином первинні документи: відсутні акти приймання-передачі товару, акти розвантаження-навантаження, які містять відомості про місце передачі кількість та вартість товару.

Суми податку на додану вартість згідно вищезазначених податкових накладних включено до складу податкових зобов'язань за липня 2014, серпня 2014р, вересня 2014, жовтня 2014 які відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2014, серпень 2014р, вересень 2014, жовтень 2014 року та включенні до Єдиного реєстру податкових накладних.

На підтвердження реалізації отриманої продукції від контрагентів ТОВ «Тревелко-Груп» та ТОВ «Гетьман» до перевірки та до суду надано договір №1014-П від 10 січня 2014 року, згідно з умовами якого ТОВ фірма «Вітол» (Постачальник) зобовязується передати на умовах визначених в договорі у власність товари, вироби або продукцію власного виробництва, а ТОВ «КВМШ плюс» (Замовник) зобовязується прийняти сплатити продукцію.

При вирішенні даного спору, суд виходить з наступного.

Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (стаття 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

П.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Згідно з приписами підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, в Акті перевірки зазначено, що комплектуючі «Ребра ГСТ-61.ЮМ4» придбані у ТОВ «ТРЕВЕЛКО-ГРУП» відповідно до видаткової накладної від 11.07.2014 № 0711/04 були використані при модифікації Гуркіту ГСТ-61 ЮМ4, яка була реалізована на ТОВ «КВМШ плюс» згідно з актом здачі-прийомки виконаних робіт від 18.07.2014р № НОМЕР_1.

Комплектуючі придбані у ТОВ «ТРЕВЕЛКО-ГРУП» відповідно до видаткової накладної від 11.07.2014 р. № 0711/03 та ТОВ «Гетьман» відповідно до видаткової накладної від 27.08.2014р. № ГМ000001039 (короб живильника ПВО-0,6х1,0) були використані при виготовлені Гуркіту ГСТ-61 М2, Живильника ПВО-1,0x1,0, Живильника ПВО-0,6х1,0, які були реалізовані на ТОВ «КВМШ плюс» згідно з видатковими накладними від 30.07.2014 р. №0000000030, від 31.07.2014р. № НОМЕР_2, від 29.08.2014р № НОМЕР_3 відповідно.

Згідно акту про використання полуфабрикатів і покупних виробів при виготовлені продукції у серпні 2014р. для виготовлення Живильнику ПВО-0,6х1,0 був використаний Короб віброживильника ПВО-0,6х1,0.У.00.000-02 1 шт.

Комплектуючі придбані у ТОВ «Гетьман» відповідно до видаткової накладної від 27.08.2014 р. № ГМ000001039 (позиції з 1 по 7) знаходяться у виробництві для виготовлення Гуркіту ГСТ-61 М2.

Як зазначено в Акті перевірки, згідно наданих підприємством до перевірки документів та результатів автоматичного співставлення ПК та ПЗ в розрізі контрагентів встановлено, що товар було реалізовано протягом липня-жовтня 2014 року та до складу податкових зобовязань за період 01.07.2014 року 31.10.2014 року включені суми податку на додану вартість.

Щодо відсутності сертифікатів відповідності та/або походження на товар, слід зазначити.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, оскільки сертифікати відповідності та/або походження не містять відомостей про господарську операцію (не відображає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі), тому не є безпосереднім первинним документом, що підтверджує господарські відносини позивача із його контрагентом.

Щодо недоліків товарно-транспортних накладних.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Тобто, товарно-транспортні накладні, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскiльки, законодавчi норми не ставлять в залежність вiдсутнiсть транспортних документiв на перевезення вантажу (товару) або їх недоліки з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартiсть. З урахуванням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який пiдтверджує здiйснення господарської операцiї з поставки товарiв, та вiдповiдно набуття права власностi на нього, оскiльки не вiдображає вiдомостi про господарську операцiю з поставки товару, а вiдображає вiдомостi про господарську операцiю перевезення.

Разом з цим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників), при цьому товарно-транспортні накладні надані до перевірки та до суду, а отже їх недоліки та такі документи, як не надання актів навантаження - розвантаження, не можуть бути самостійною підставою для визнання угод недійсними.

Також щодо наявності заборгованості позивача перед ТОВ «Гетьман» станом на момент складання Акту перевірки, слід зазначити, що до суду наданні докази сплати заборгованості, а саме: договір №1014-3ПД від 30 жовтня 2014 року про переведення боргу, банківські виписки.

В судовому засіданні в якості свідка був допитаний директор ТОВ фірма «Вітол» ОСОБА_5, який підтвердив здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Тревелко-Груп» та ТОВ «Гетьман» з подальшою реалізацією придбаних товарів, в тому числі зазначив, що договори підписувались по електронній пошті, у звязку з чим спеціальних відряджень до міста Києва для підписання угод не відбувалось, а товар приймався відповідальними особами.

Таким чином, позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними.

Основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії №3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Рішення Європейського суду від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України п.38.

Таким чином, з урахуванням висновків суду викладених вище, податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 року №0000111500 підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність його винесення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вітол" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000111500 від 23.01.2015 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000111500 від 23.01.2015 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вітол" судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1