Ухвала суду № 46047235, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року м. Київ К/800/55103/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Пасічник С.С.,

Іваненко Я.Л.,

Кочана В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області, третя особа на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області про відмову в поверненні їй коштів в сумі 7915,82 грн., сплачених при реєстрації транспортного засобу, що міститься в листі останнього від 28 березня 2013 року №19/С-10, та стягнути з Державного бюджету України на її користь 7915,82 грн., сплачених як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні в ТОВ «КИЙ АВТО ХОЛДИНГ» автомобіля NISSAN X-Trail T31.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено; визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області про відмову в поверненні коштів в сумі 7915,82 грн., сплачених при реєстрації транспортного засобу від 28 березня 2013 року №19/С-10; стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 7915,82 грн., сплачених як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області від 28 березня 2013 року №19/С-10 про відмову в поверненні коштів залишено без розгляду; апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби в м. Нетішині Хмельницької області задоволено частково; постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року - залишити в силі.

Відповідно до ч.2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачка у грудні 2010 року придбала автомобіль марки NISSAN X-Trail T31, й при реєстрації придбаного автомобіля вона помилково сплатила збір до Пенсійного фонду на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7915,82 грн.

20 березня 2013 року позивачка звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів, як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля.

За результатами розгляду звернення відповідачем було надіслано позивачу листа № 19/с-10 від 28.03.2013 р., яким, з посиланням на п.7 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) та п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 (далі - Порядок), відмовлено в поверненні коштів, сплачених при реєстрації автомобіля.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема пункту 7 статті 1 Закону № 400/97-ВР над пунктом 12 Порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним рішення Управління Пенсійного фонду в м. Нетішин Хмельницької області від 28 березня 2013 року №19/С-10 про відмову в поверненні коштів та залишаючи в цій частині позовні вимоги без розгляду, апеляційний суд виходив з приписів п.7 ч.1 ст.155 КАС України та тієї обставини, що лист - відповідь від 28.03.2013 р. за № 19/с-10 не є рішенням у розумінні положень ст. 17 КАС України, а отже має інформаційний характер та не створює для позивача жодних правових наслідків, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному суді. Водночас суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 7915,82 грн., сплачених як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля, дійшов висновку, що позивачкою під час подання позовної заяви невірно обрано спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки повернення помилково або надміру сплачених коштів з державного бюджету можливе шляхом зобов'язання пенсійного органу здійснити дії щодо внесення письмового подання до органу казначейського обслуговування на підставі заяви платника.

Колегія ж суддів відзначає таке.

Так, дійсно згідно із положеннями п.7 ч.1 ст.155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

При цьому, частиною 1 ст.203 КАС України встановлено, що постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.

Проте, така процесуальна дія вчиняється судом апеляційної інстанції у випадку наявності дійсних підстав, визначених цією статтею, коли судом першої інстанції не дотримано її вимог.

Оскаржувана ж постанова не містить обґрунтувань з позиції наведених норм (у тому числі певних дій суду першої інстанції після відкриття провадження у справі щодо визначення недоліків, надання строку для їх усунення тощо), що, як наслідок, свідчить про передчасність висновків апеляційного суду.

Що ж до прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в іншій частині, то скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином її законність, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту своїх порушених прав; але, при цьому, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом.

Крім того, зазначені у частині 2 статті 162 КАС України способи захисту порушеного права не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 16 червня 2009 року у справі №21-684во09.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки суд апеляційної інстанції не виконав покладених на нього функцій і не перевірив належним чином законність рішення суду першої інстанції, постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року, з врахуванням приписів частини 4 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції відповідно для продовження розгляду в частині вимог про визнання протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області про відмову в поверненні позивачу коштів в сумі 7915,82 грн., сплачених при реєстрації транспортного засобу, що міститься в листі останнього від 28 березня 2013 року №19/С-10, та на новий розгляд в частині вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 7915,82 грн., сплачених як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні в ТОВ «КИЙ АВТО ХОЛДИНГ» автомобіля NISSAN X-Trail T31.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду в частині вимог про визнання протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області про відмову в поверненні позивачу коштів в сумі 7915,82 грн., сплачених при реєстрації транспортного засобу, що міститься в листі останнього від 28 березня 2013 року №19/С-10, та на новий розгляд в частині вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 7915,82 грн., сплачених як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні в ТОВ «КИЙ АВТО ХОЛДИНГ» автомобіля NISSAN X-Trail T31.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Іваненко Я.Л.

Кочан В.М.