Ухвала суду № 46047234, 23.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2015 р. м. Київ К/800/61317/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області до відділу Державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції, третя особа - Державне підприємство «Львіввугілля» про скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області (далі - УПФУ) звернулось з позовом до відділу Державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції (далі - ВДВС), третя особа - Державне підприємство «Львіввугілля» в якому просило скасувати постанови державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень та зобов'язати відповідача поновити ці виконавчі провадження.

В обґрунтування своїх вимог зазначало, що оскаржувані постанови відповідача підлягають скасуванню, оскільки винесені без законних на те підстав, а тому просило про задоволення позову.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову відповідача про зупинення виконавчого провадження № ВП 39433130 від 27 серпня 2013 року, в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, в частині відмови в позові, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій не належать до виплат зі страхових внесків та не включена до переліку, згідно статті 3 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (далі - Закон № 2711-ІV, в редакції спірного періоду), а виконавчі провадження підлягають зупиненню, з огляду на внесення третьої особи до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості.

Так, за правилами пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV, у редакції періоду спірних правовідносин) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

В свою чергу, у відповідності до абзацу 6 частини 3.7 статті 3 Закону № 2711-ІV (в редакції статті, яка діяла у період спірних правовідносин) на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Частиною 2 статті 2 Закону № 2711-ІV передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 вказаного Закону учасниками розрахунків є: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

При цьому, заборгованістю, у розумінні пункту 1.4 частини 1 статті 1 Закону № 2711-ІV, є підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів; 6) є заборгованістю казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії у розмірі станом на 1 липня 2011 року, що є непогашеними на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань врегулювання заборгованості за електричну енергію».

Погашення заборгованості, за змістом пункту 1.2 вищезазначеної норми Закону, це заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до приписів пункту 1.8 частини 1 статті 1 Закону № 2711-ІV розрахункова дата - дата, на яку кожним з учасників розрахунків фіксується сума кредиторської та дебіторської заборгованостей для погашення шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом. Розрахунковою датою встановлюється 1 січня 2011 року, а для казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії - 1 липня 2011 року.

Разом з тим, суди не встановили, чи належить заборгованість третьої особи, яка є предметом стягнення у виконавчих провадженнях в межах яких винесені спірні постанови, заборгованістю у розумінні пункту 1.4 частини 1 статті 1 Закону № 2711-ІV.

Також суди не врахували, що відповідно до положень Закону № 2711-ІV його дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії; позивач не відноситься до учасників розрахунків; борг відповідача не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податкового боргу; спірний борг виник унаслідок несплати обов'язкових платежів на відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, на які не поширюються норми податкового законодавства і Закону № 2711-ІV.

Отже, судам необхідно з'ясувати, чи поширюються вимоги статті 37 Закону № 606-ХІV на стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах і надати належну правову оцінку діям державного виконавця та оспорюваним постановам відповідача про зупинення виконавчих проваджень, з огляду на вищевказані обставини та приписи наведених правових норм.

При цьому висновки судів попередніх інстанцій про правомірність зупинення такого провадження зроблені лише з огляду на перебування боржника у Реєстрі. Мотивів, за яких суди дійшли висновку про поширення дії зазначеного Закону на відносини, що склались у зв'язку із вищезгаданою заборгованістю третьої особи, у судових рішеннях не наведено.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу судів на висновки Верховного Суду України щодо правильного застосування пункту 15 частини 1 статті 34 Закону № 606-XIV у контексті положень Закону № 2711-IV, викладені, зокрема, у його постановах від 6 жовтня 2010 року № 6-7733св10 та 24 жовтня 2011 року № 6-38цс11, які також узгоджуються з Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012, згідно з яким внесення юридичної особи до Реєстру не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом № 2711-IV.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, у його постановах від 16 вересня 2009 року, від 18 грудня 2012 року і від 5 лютого 2013 року (справи № 21-917во09, 21-405а12 та 21-407а12 відповідно).

Таким чином, не врахування судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи усіх обставин справи і не надання їм належної правової оцінки з огляду на приписи вищевказаних правових норм, призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості, а тому такі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

За приписами частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало