Ухвала суду № 46046854, 24.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року м. Київ К/9991/39960/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Борисенко І.В., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника позивача Карука О.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 по справі №2а-1870/3611/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.05.2011 №0001342306/0/42483 та №0001352306/0/42484.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби 10.06.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.06.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, статті 11, частини п'ятої статті 71, статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в місті Суми проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за листопад та грудень 201о року, січень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.3, 200.4 та 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за лютий 2011 року на 4402621,00грн.; пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці поточного звітного періоду, яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації по ПДВ за січень 2011 року на 4394020,61грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно відображено в складі податкового кредиту січня 2011 року суми ПДВ по взаємовідносинам з Закритим акціонерним товариством «Кримський Титан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОстХем Україна» з огляду на те, що зазначені товариства в ланцюгу не виконують своїх податкових зобов'язань зі сплати податку до бюджету з продажу товару, що дає підстави вважати господарські операції удаваними, а відсутність зустрічних звірок протягом тривалого часу унеможливлює підтвердження взаємовідносин між суб'єктами господарювання, що фактично свідчить про відсутність реальної господарської діяльності контрагентів.

Окрім того, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Арт-Марін» з огляду на те, що у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання; по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Технолітбуд» з огляду на те, що податкове зобов'язання не було підтверджено у зв'язку з чим правочини між позивачем та вказаним контрагентом не спричинили реального настання правових наслідків та є нікчемними.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в місті Суми складено акт від 13.05.2011 №3090/23-620/05766356 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.05.2011 №0001342306/0/42483, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4402621,00грн. за основним зобов'язанням, та 1,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 30.05.2011 року №0001352306/0/42484, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4394020,61грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність спірних господарських операцій позивача з Приватним підприємством «Арт-Марін» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технолітбуд» підтверджується первинними документами, зокрема, договорами, податковими накладними, рахунками, уніфікованими митними квитанціями, квитанцією про приймання вантажу, видатковою накладною, прибутковим касовим ордером.

В той же час, законодавство України не ставить право платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування у залежність від стану податкового обліку контрагентів по всьому ланцюгу товарообігу, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Реальність спірних господарських операцій позивача з Закритим акціонерним товариством «Кримський Титан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОстХем Україна» податковим органом не заперечується.

При цьому, Податковий кодекс України не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій та не вказала на обставини, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту та права на з'явлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 30.05.2011 №0001342306/0/42483 та №0001352306/0/42484 є правильним.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 по справі №2а-1870/3611/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ І.В. Борисенко

___ А.М. Лосєв