Ухвала суду № 46046774, 24.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2015 р. м. Київ К/800/11685/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

секретаря судового засідання- Бруя О.Д.,

за участю представника позивача - Зайцевої О.О.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі № 808/8356/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство "Приазовкурорт" (далі - ПАТ "Приазовкурорт") звернулось в суд з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ОДПІ) в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001112211 від 19 вересня 2013 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, відмовлено у задоволені позовних вимог.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "Приазовкурорт" подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі .

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ провела позапланову виїзну перевірку ПАТ "Приазовкурорт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2012 року по 30 червня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 30 червня 2013 року.

За підсумками перевірки складений Акт від 29 серпня 2013 року №039/08-22-22- 01/02647763 Про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ "Приазовкурорт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2012 року по 30 червня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 30 червня 2013 року (далі - Акт).

За висновками Акту винесено податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2013 року № 0001112211, яким ПАТ "Приазовкурорт" визначено суду податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 4 364 147,19 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що при обчисленні суми орендної плати за земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні ПАТ "Приазовкурорт", відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та на підставі рішення п'ятдесят шостої сесії міської ради V скликання від 11.12.2008р. №9 орендна плата розраховується у розмірі 3 відсотка від нормативної грошової оцінки землі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом 288.4 статті 288 Кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем /власником) і орендарем.

Водночас відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Кодексу розмір орендної плати встановлюються у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288).

Наведеними нормами чітко встановлена гранична межа мінімальної плати земельного податку не залежно з тим, чи співпадає вона з умовами договору.

Виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над іншими нормативними актами, до моменту внесення змін до договорів, розмірів орендної плати не може бути нижчим ніж встановлено в наведених нормах.

Крім того слід зазначити, що відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій не надали оцінки відповідних судових рішень на які посилається позивач та даним земельного кадастру, що на думку колегії суддів є важливою підставою для нарахування плати за землю.

Зі змісту частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставною для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, належним чином перевірити доводи сторін, дати оцінку як вже приєднаним до справи доказам, так і новим доказам, що будуть виявлені в судовому розгляді справи, з дотриманням вимог статті 86 КАС України та зробити юридично правильний висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі № 808/8356/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: