Ухвала суду № 46046773, 24.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року м. Київ К/800/18898/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

та секретаря Бруя О.Д.,

за участю:

представника позивача - Бершадської Т.А.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року

у справі № 804/2618/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Криворізька будівельна компанія»

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМП», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Зевс ЛТД», Приватне підприємство «Агропродопт»

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ПрАТ «Криворізька будівельна компанія» звернулося до суду з адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМП», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Зевс ЛТД», Приватне підприємство «Агропродопт», в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11 жовтня 2013 року № 0000922211.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2013 року № 0000922211.

Криворізька південна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Криворізька будівельна компанія» з питань здійснення експорту товарів не власного виробництва за період: лютий 2012 року, травень 2012 року, липень 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки від 04 жовтня 2013 року № 218/22.01-31123365.

В зазначеному акті вказано про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.179, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено ПДВ на суму 810577 грн., а саме: реалізація позивачем на експорт через договір комісії продукції не власного виробництва без отримання прибутку, з якого необхідно утримати податки, яка стала для підприємства збитковою, а купівля продукції та її подальша реалізація на експорт, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності цього підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 11 жовтня 2013 року № 0000922211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 810577,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 405288,50 грн.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пункту 138.11 цієї статі, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5; підпунктів 138.10.5; 138.10.6 пункту 138.10, пункт 138.11, 138.12 цієї статті, пункт 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статі та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено, що на підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «ВМП» та ТОВ «Компанія «Зевс ЛТД», позивачем на вимогу Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області під час перевірки, надано копії договору поставки від 31 жовтня 2011 року, договору купівлі-продажу від 02 лютого 2012 року № 64-ПМ, договорів комісії від 27 грудня 2010 року № 27-12 та від 06 лютого 2012 року № 6-02, а також копії первинних бухгалтерських документів, а саме: угоди та додатки до них, специфікації, акти прийому-передачі, звіти комісіонера, податкові накладні, ВМД, інвойси, довідки, якісні посвідчення, висновки про походження товару, ветеринарні посвідчення, які у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні», є належними первинними документами, оскільки містять усі визначені законом необхідні реквізити.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до положень пункту 187.1 статті 187 та статті 198 Податкового кодексу України, позивачем сплачено вартість товарів з ПДВ та сформовано податковий кредит на підставі виданих контрагентом податкових накладних, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

У зв'язку з наведеним, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що є підставою для відображення цих господарських операцій у фінансовому обліку підприємства у певні періоди та належною підставою для віднесення сум вартості відображених ними товарів до складу валових витрат підприємства у відповідних звітних періодах.

Крім того, аналізуючи вимоги Податкового кодексу України вбачається відсутність норм, які забороняють включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту, вартості придбаних товарів щодо яких здійснено «нетиповий експорт», і відповідно, з огляду на приписи абз. «г» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, експортні операції є об'єктом обкладання податком на додану вартість, а тому позивач має право на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених постачальникам.

Доводи відповідача щодо здійснення позивачем спірної господарської операції з метою отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати податкових зобов'язань, спростовується приписами абз. «а» підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

З огляду на добросовісне виконання ПрАТ «Криворізька будівельна компанія» умов договорів комісії, зовнішньоекономічних угод (реальність яких не оскаржується) та підтвердження реальності вивезення товару на підставі оформлених вантажних митних декларацій, звітів комісіонера, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо протиправності оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2013 року № 0000922211.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев