Ухвала суду № 46046743, 24.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2015 р. м. Київ К/800/60325/14

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Гребенюк О.В.,

представника відповідача Михайлюк-Філімонової Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року

у справі № 826/20464/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» (далі - позивач, ТОВ «У.І.І.К»)

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «У.І.І.К» звернулось у грудні 2013 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення 19.12.2013 року № 0008712208 та № 0008722208.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2014 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.12.2013 року № 0008712208.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України (далі - ПК України); п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704; п. 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХIV; ст. ст. 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.10.2013 року та податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року при взаємовідносинам з ТОВ «Техбудпромсервіс», за результатами якої складено акт перевірки від 06.12.2013 року № 2591/26-58-22-08-11/32102765, яким встановлено порушення позивачем вимог: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1 200 956,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем 19.12.2013 року винесено податкові повідомлення рішення:

№ 0008722208, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 801 434,00 гривні, з яких за основним платежем - 1 200 956,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 600 478,00 гривень;

№ 0008712208, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на 550 899,00 гривень.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанцій, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено наявності порушення позивачем вимог податкового законодавства за перевіряємий період по взаємовідносинам з ТОВ «Техбудпромсервіс», не спростовано належними та допустимими доказами юридичного значення наданих позивачем фінансово-господарських документів та їх відповідності вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає, оскільки позивач оскаржив в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції в повному обсязі, тобто просив скасувати постанову суду першої інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення 19.12.2013 року № 0008712208 та № 0008722208.

Однак, суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку справу та задовольняючи позовні вимоги, дослідів лише обставини, які стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 19.12.2013 року № 0008712208, визнавши протиправним та скасувавши зазначене податкове повідомлення-рішення.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина ухвали апеляційного суду повинна містити встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції не дослідив доводів апеляційної скарги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2013 року № 0008722208, та з посиланням на норми матеріального права не вказав причини їх не розгляду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, розглянути всі епізоди порушення, що стали підставою донарахувань, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року у справі № 826/20464/13-а - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько