Ухвала суду № 46046596, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2015 р. м. Київ К/800/55210/14

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРМЕТТОРГ»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року

у справі № 804/16/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРМЕТТОРГ» (далі - позивач, ТОВ «ТД «УКРМЕТТОРГ»)

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Нікопольська ОДПІ Дніпропетровської області ДПС)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТД «УКРМЕТТОРГ» звернулось у січні 2013 року до суду з адміністративним позовом до Нікопольська ОДПІ Дніпропетровської області ДПС про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002862320 та № 0002872320 від 20.12.2011 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення рішення відповідача від 20.12.2011 року № 0002862320, № 0002872320. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток і податку на додану вартість за період з 02.12.2009 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт № 1343/232/36723768 від 24.11.2011 року, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 53 576,00 гривень; пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97 «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 19 139,00 гривень.

20.12.2011 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002862320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 66 970,00 гривень, а саме за основним платежем на суму 53 576,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 13 394,00 гривні; № 0002872320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 23 923,75 гривні, а саме за основним платежем на суму 19 139,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4784,75 гривні.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТД «УКРМЕТТОРГ» придбало товарно-матеріальні цінності (трубні вироби) у постачальників ТОВ «Сігурно» та ТОВ «СпецМасОптТорг», на виконання вказаних дій виконавець виписав податкові накладні, згідно яких позивач перерахував грошові кошти. Вказані господарські операції були відображені позивачем у податковому обліку з податку на прибуток на збільшення суми валових витрат на вартість отриманих послуг та з податку на додану вартість із включенням сум податку на додану вартість за отриманими податковими накладними до податкового кредиту за відповідні податкові періоди.

Вказаний товар було передано від продавця до покупця, була сплачена ціна товару та оприбутковано на підставі наявних в матеріалах справи копій видаткової накладної, податкових накладних, рахунку, рахунку-фактури, витратною накладною.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не має права на спірний податковий кредит, оскільки він сформований за наслідками відсутності документального підтвердження оплати, що вбачається з документації щодо подальшої реалізації придбаного товару, а саме: 14.07.2010 року ТОВ «Чорноморська яхтенна верф», згідно накладної № 32 на суму 30 795,00 гривень, у тому числі по ПДВ в сумі 5132,50 гривні; 22.07.2010 року ТОВ «УкрСтилСервіс», згідно податкової накладної № 33 на суму 3528,00гривні, у тому числі по ПДВ в сумі 588,00 гривень; 21.10.2010 року ВАТ «Суха Балка», згідно накладної № 60 на суму 84 285,00 гривень, у тому числі по ПДВ в сумі 14 047,50 гривень. Суди дійшли висновку про те, що продаж трубних виробів було здійснено до моменту їх фактичного придбання. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що дані товари використані позивачем на цілі, які не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки позивачем не надано доказів відображення на кінець звітного періоду в декларації приросту балансової вартості товарних запасів на складах по товарах придбаних у відповідному асортименті від ТОВ «Сігурно» та ТОВ «СпецМасОптТорг».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до приписів Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів країни від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704) первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо,безпосередньо після її завершення.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди стверджують, що позивач не має права на спірний податковий кредит, оскільки з досліджених копій первинних документів вбачається, що продаж трубних виробів здійснено до моменту їх фактичного придбання, у зв'язку з чим суди дійшли висновку про те, податковим органом правомірно зроблено висновок про отримання підприємством таких трубних виробів від невстановлених осіб за відсутності документального підтвердження оплати, відповідно. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що дані товари використані позивачем на цілі, які не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки позивачем в судовому засіданні не надано доказів відображення на кінець звітного періоду в декларації приросту балансової вартості товарних запасів на складах по товарах придбаних у відповідному асортименті від ТОВ «Сігурно» та ТОВ «СпецМасОптТорг».

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Позивач у касаційній скарзі стверджує, що товари постачальників були передані ТОВ «ТД «УКРМЕТТОРГ» на реалізацію, а ТОВ «ТД «УКРМЕТТОРГ», відповідно, передало їх покупцям для проведення зовнішньої прийомки, проведення експертизи по відповідності ГОСТам та іншим стандартам. Після підтвердження покупцями відповідності всім вимогам, труби були оплачені, а постачальники ТОВ «Сігурно» та ТОВ «СпецМасОптТорг» передали ТОВ «ТД «УКРМЕТТОРГ» документацію на товар та прийняли оплату. З огляду на це, документи на трубну продукцію, отримані від постачальників, були виписані пізніше, ніж документи, виписані покупцями. Крім того, скаржник зазначає, що товари, придбані у ТОВ «Сігурно» були реалізовані підприємствам ТОВ «Чорноморська яхтенна верф» та ТОВ «УкрСтилСервіс» в одному звітному періоді - липні 2010 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій зроблено передчасний висновок щодо відсутності у позивача права на спірні суми податкового кредиту, оскільки у ході судового розгляду не досліджено рух активів платника податків, тобто отримання в подальшому реалізованої продукції, зокрема, не встановлено факту передачі трубної продукції під реалізацію, як стверджує скаржник.

Крім того, судами залишено поза увагою доводи скаржника щодо передачі придбаної трубної продукції кінцевим покупцям для проведення останніми експертиз щодо якості товару позивача, зокрема, не досліджено питання щодо термінів проведення вказаних експертиз та фактів погодження кінцевими покупцями придбання товарів позивача за результатами їх проведення.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані судами попередніх інстанцій, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч. 4, ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч. 4 та ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо з'ясування всіх обставин у справі та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРМЕТТОРГ» - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року у справі № 804/16/13-а - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько