Ухвала суду № 46046594, 18.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2015 р. м. Київ К/800/52401/14

К/800/52016/14

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Олексієнка М.М.,

суддів: Бутенка В.І., Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату (далі - Львівський ОВК) про стягнення недоплаченого грошового забезпечення за касаційними скаргами представників відповідача та Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України (далі - Прокуратура) на судові рішення Яворівського районного суду Львівської області від 12 липня 2013 року, Львівського апеляційного адміністративного суду України від 23 вересня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У 2013 році ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з січня 2004 року по грудень 2007 року з урахуванням посадового окладу в межах мінімальної заробітної плати.

Посилався на те, що під час проходження військової служби йому не в повному обсязі виплачувалося грошове забезпечення, тому відповідач повинен провести перерахунок і виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 12 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду України від 23 вересня 2014 року позов задоволено. Зобов'язано Львівський ОВК здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2004 року по грудень 2007 року із застосуванням посадового окладу в межах мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством України на відповідний період та згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (з урахуванням внесених змін за постановами від 09 серпня 2001 року № 958 і від 31 березня 2003 року № 340), у зв'язку з порушенням термінів виплати, провести нарахування і виплату компенсації грошових доходів. Стягнуто з відповідача 122179,42 грн. недоотриманого грошового забезпечення.

У касаційних скаргах представники Львівської ОВК та Прокуратури, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущені судами, просять попередні судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вказують на те, що судами неповно з'ясовані обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційних скарг частково з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, наказом Командувача Західного оперативного командування від 24.04.2004 року №32-ПМ ОСОБА_1 призначено на посаду відповідального виконавця Турківського РВК Львівської області. З 2004 року по 2007 рік він перебував на всіх видах грошового забезпечення у відділі фінансового та соціального забезпечення Львівського ОВК.

На переконання позивача, йому невірно обраховано і виплачено за період з січня 2004 року по грудень 2007 року грошове забезпечення, тому просив стягнути невиплачені кошті та компенсацію за порушення строків їх виплати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що недоотримане грошове забезпечення повинно бути перераховано і виплачене.

Висновок судів не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають. Зокрема, судами невірно витлумачено норми права, що, в свою чергу, призвели до неправильного з'ясування обставин справи та ухвалення рішення.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців, питання виплати грошового забезпечення визначаються Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців» (далі - Постанова КМУ № 829) та положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, який затверджено наказом Міністра оборони України від 05 березня 2001 року № 75 (далі - наказ №75).

Частиною третьою статті 9 вище згаданого Закону передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

Постановою КМУ № 829 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців та надано право Міністерству оборони України установлювати посадові оклади за іншими посадами військовослужбовців відповідно до розмірів посадових окладів за основними типовими посадами, затверджених цією постановою.

Позивач, звертаючись до суду, просив здійснити виплату недоплаченого грошового забезпечення за період з січня 2004 року по грудень 2007 року у зв'язку з не проведенням перерахунку його посадового окладу у співвідношенні до зміни розміру мінімальної зарплати.

Проте суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача за вказаний період, в порушення пункту 1 частини першої статті 161 КАС України, належним чином не перевірив та з посиланням на докази, не встановив, чи були підстави для здійснення перерахунку грошового забезпечення із застосуванням посадового окладу в межах мінімальної заробітної плати. Не приведено обґрунтування чи правильно зроблено обрахунок грошового забезпечення, не зазначено, з якого посадового окладу обрахована сума, яка підлягає стягненню, не наведено доказів в цій частині, що унеможливлює перевірити висновок судів за відсутністю справи. Зокрема, матеріалах справи відсутні документи, а саме: грошовий атестат із зазначенням окладу, який отримував позивач підчас проходження служби і сам розрахунок № 2 відповідно до якого на його користь було стягнуто 122179,42 грн.

Апеляційний суд порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції, не виправив, доводи, викладені в апеляційний скарзі, належним чином не перевірив, тому попередні судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною другою статті 227 КАС України (порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи), з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 КАС України позбавлений права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

При новому розгляді врахувати все вищевикладене, належним чином перевірити доводи осіб, які беруть участь у справі, та на підставі зібраних і досліджених доказів вирішити спір.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційні скарги Львівського обласного військового комісаріату, Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України задовольнити частково.

Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 12 липня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду України від 23 вересня 2014 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Бутенко

І.В. Штульман