Ухвала суду № 46046553, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2015 р. м. Київ К/800/61232/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого – судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року у справі № 804/6704/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “РіалізОйл” до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про скасування наказу про проведення перевірки , –

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю “РіалізОйл” (далі – ТОВ “РіалізОйл”) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі – ДПІ) в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ №598 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Ріаліз Ойл” від 08 травня 2014 року..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ДПІ за результатами аналізу та електронної обробки (звірки) податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичної системи ДПІ під час моніторингу економічної складової податкових зобов'язань підприємства, виявлено можливі ризики ймовірної мінімізації сплати податків з приводу проведення господарських відносин із ПАТ “Укрнафта” за лютий 2014 року.

У зв'язку з отриманням даної податкової інформації, відповідачем направлено на адресу ТОВ “Ріаліз Ойл” лист про надання пояснень та документального підтвердження взаємовідносин із даними підприємствами.

За даним запитом, позивачем надано відповідь, яка на думку податкового органу не містить пояснень та всіх запитуваних первинних документів.

07 травня 2014 року відповідачем прийнято наказ №598 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Ріаліз Ойл”, згідно якого уповноваженим особам відповідача було доручено здійснити документальну позапланову виїзну перевірку Позивача за період з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2014 року з 08 травня 2014 року протягом 5 робочих днів.

Підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Ріаліз Ойл”, була обставина, передбачена підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

За змістом підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

Отже, у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що аналіз наданої позивачем інформації на запити податкового органу, а саме, встановлення повноти наданих пояснень та документальних підтверджень, є суттєвою обставиною, яка має значення для правильного вирішення справи.

Даним обставинам правова оцінка надана не була, судами не встановлено, яка саме інформація не надана позивачем, що слугувала підставою для прийняття оскаржуваного наказу та проведенню перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що обов’язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з’ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частини четвертої та п’ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п’ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зі змісту частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, неповне з’ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставною для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, належним чином перевірити доводи сторін щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами та правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за цими операціями, дати оцінку як вже приєднаним до справи доказам, так і новим доказам, що будуть виявлені в судовому розгляді справи, з дотриманням вимог статті 86 КАС України та зробити юридично правильний висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року у справі № 804/6704/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: