Ухвала суду № 46046485, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/59304/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі № 813/7/14 (876/2718/14) за позовом Державного підприємства "Жовківське лісове господарство" до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство "Жовківське лісове господарство" (далі - ДП "Жовківське лісове господарство") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2013 року №0001842210.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі ДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ДП "Жовківське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012, за результатами якої складено акт від 15 листопада 2013 року № 229/22-10/00992438 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів: 44.1, 44.6 статті 44 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет в період, що перевірявся на загальну суму 391 516,00 грн., у тому числі, за 2 квартал 2012 року на суму 71 932,00 грн., 3 квартал 2012 року на суму 80 311,00 грн., 4 квартал 2012 року на суму 239 273,00 грн. (рішення на суму 67 768,00 грн. винесено за результатами акта від 07 серпня 2013 року).

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2013 року №0001842210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 485 622,00 грн. із них за основним платежем 323 748,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 161 874,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.6. статті 44 цього ж Кодексу, визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з пунктом 134.1 статті 134 ПК України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу вимог пункту 135.1 статті 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на включення витрат підприємства до валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ФО-П ОСОБА_2, ФО-П ОСОБА_3, ФО-П ОСОБА_4, ФО-П ОСОБА_1, укладено ряд договорів, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги по перевезенню лісо продукції.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано копії первинних документів: договорів; актів прийому-здачі (надання послуг); реєстрів товарно-транспортних накладних; журналів виконаних лісогосподарських робіт; актів огляду місць заготівлі деревини; інших продуктів лісу та використання корисних властивостей. Також надана документація з: конкурсних торгів на закупівлю послуг в лісовому господарстві (послуги з транспортування, навантаження, розвантаження деревини), затвердженої рішеннями комітету з конкурсних торгів позивача від 09 березня 2012 року № 8, від 07 березня 2012 року № 6/1; звіти про результати проведення процедур відкритих торгів (затвердження на засіданні комітету з конкурсних торгів, протокол від 24 квітня 2012 року № 18); протокол про розкриття пропозицій конкурсних торгів від 09 березня 2012 року № 8; протокол оцінки пропозицій конкурсних торгів (цінових пропозицій) від 14 березня 2012 року № 11; повідомлення від 14 березня 2012 року, 2 квітня 2012 року, 27 березня 2012 року про результати процедури закупівлі; про результати проведення відкритих торгів; про акцепт пропозиції конкурсних торгів; Технічного завдання по ДП "Жовківське лісове господарство" на 2012 рік; Протокол оцінки пропозицій конкурсних торгів (цінових пропозицій) від 27 березня 2012 року № 16; протокол про розкриття пропозицій конкурсних торгів № 14.

При цьому, судами встановлено, що вищенаведені первинні документи містять всю необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють встановити факт реальності здійснення господарських операцій.

Разом з тим, відповідачем, на якого в силу норми частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, не доведено, що спірні господарські операції позивача мали безтоварний характер або укладались з метою отримання податкової вигоди.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що спірні господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами у перевіряємому періоді мали реальний характер, були безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які дають можливість встановити зв'язок між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесення витрат та господарською діяльністю позивача, а відтак є підставою для формування податкового обліку платника податку.

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі № 813/7/14 (876/2718/14) - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: