Ухвала суду № 46046475, 11.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року м. Київ К/800/62469/14

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Бутенка В.І., Штульман І.В.,

розглянувши в касаційному порядку в попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва (далі - УПФ) про перерахунок пенсії за касаційною скаргою позивачки на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

поновити строк звернення до адміністративного суду;

визнати протиправною відмову УПФ у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням інших виплат;

зобов'язати відповідача перерахувати пенсію з 25.02.2010 року відповідно до Закону України «Про державну службу» в редакції Закону на момент призначення пенсії з урахуванням матеріальної допомоги, індексації заробітної плати.

Посилалась на те, що УПФ протиправно відмовилося враховувати при перерахунку пенсії інші виплати, в тому числі й матеріальну допомогу.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року, позовні вимоги про перерахунок пенсії за період з 22.02.2010 року по 18.01.2014 року залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.

У касаційній скарзі позивачка, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить ухвалу апеляційного суду про залишення частини позовних вимог без розгляду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує на те, що Верховний Суд України своїми рішеннями, в подібних випадках, залишав в силі рішення судів про перерахунок пенсії з моменту її призначення.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачкою пропущено строк звернення до адміністративного суду і підстав до визнання причин пропуску строку поважними немає.

Ухвала апеляційного суду, яке є предметом оскарження, відповідає дійсним обставинам справи та нормам процесуального права.

Строки звернення до адміністративного суду визначені статтею 99 КАС України. Відповідно до положень частин першої та другої цієї норми, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цими Кодексом або іншими законом.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами частини другої статті 87 Закону N 1788-XII суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Буквальне тлумачення наведеної статті дає підстави вважати, що ця норма закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.

Таке ж правило закріплене частиною другою статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у якій йдеться про те, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Водночас згідно з частиною другою статті 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 100 КАС адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена Верховним Судом України в Постанові від 10 грудня 2013 року, яка згідно статті 244-2 КАС України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як свідчать матеріали справи, зокрема зміст позовної заяви, ОСОБА_1 звернулася з позовом 21 серпня 2014 року та просила здійснити перерахунок пенсії з 25.02.2010 року, тобто поза межами строку, передбаченого частиною другою статті 99 КАС України. При цьому, нею не наведені причини, які б заважали звернутися до суду за захистом свого права у визначений законом строк. Необізнаність про правове регулювання спірних правовідносин в судовому порядку, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, не довівши суду поважність його пропуску, а доводи, якими позивач обґрунтовує пропуск звернення до суду, є неповажними.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239№ Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Бутенко

І.В. Штульман