Постанова № 46040226, 22.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015р. Справа № 876/3868/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (відповідача-1 у справі): ОСОБА_1,

апелянта (відповідача-5 у справі): ОСОБА_1,

позивача у справі: ОСОБА_2,

відповідача-2 у справі: не зявився

відповідача-3 у справі: не зявився

відповідача-4 у справі: не зявився

відповідача-6 у справі: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційні скарги Заступника голови ДПС України ОСОБА_3, м.Київ, та Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС (правонаступник Луцька обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області), м.Луцьк

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2013р. у справі №803/31/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Цунамі, м.Луцьк

до відповідача-1: Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС (правонаступник Луцька обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області), м.Луцьк

відповідача-2: Головного державного податкового ревізор-інспектора відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Луцької ОДПІ Волинської області ОСОБА_4, м.Луцьк

відповідача-3: Заступника начальника Луцької ОДПІ Волинської області ОСОБА_5, м.Луцьк

відповідача-4: Першого заступника голови ДПС у Волинській області ОСОБА_6, м.Луцьк

відповідача-5: Заступника голови ДПС України ОСОБА_3, м.Луцьк

відповідача-6: Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, м.Луцьк

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013р. позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Цунамі" звернулвя до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача: Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Луцької ОДПІ Волинської області ОСОБА_4, заступника начальника Луцької ОДПІ Волинської області ДПС ОСОБА_5, першого заступника голови ДПС у Волинської області ОСОБА_7, заступника голови ДПС України ОСОБА_3, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними рішень від 28.09.2012р. № 13622/10/15-308, від 29.10.2012р. № 4507/10/10-206, від 24.12.2012р.у № 7709/0/61-12/10-2115, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2012р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2012р. в сумі 25000,00грн.

Позовні вимоги мотивовано хибністю висновків податкового органу, викладених у акті перевірки Луцької ОДПІ №4426/15-3/31572226 від 14.09.2012р., оскільки позивачем при проведенні господарських операцій з ПП "Галичторг" та ТзОВ "ОСОБА_8 Ліфтс Україна"дотримано вимоги статей 138, 187, 198, 200, 201 ПК України та правомірно сформовано податковий кредит згідно податкових накладних, отриманих від ПП "Галичторг" і правомірно віднесено до бюджетного відшкодування 25000грн. згідно податкової накладної, отриманої від ТзОВ "ОСОБА_8 Ліфтс Україна".

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2013р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними рішення заступника начальника Луцької ОДПІ Волинської області ДПС ОСОБА_5 від 28.09.2012р. № 13622/10/15-308 "Про розгляд заперечення" та рішення першого заступника голови ДПС у Волинської області ОСОБА_6 від 29.10.2012р. № 4507/10/10-206 "Про результати розгляду первинної скарги".

За результатами розгляду справи Волинський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову. В частині позовних вимог до головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Луцької ОДПІ Волинської області ОСОБА_4 про визнання протиправними дій по зменшенню сум бюджетного відшкодування, зменшення відємного значення ПДВ та застосування штрафних санкції в задоволенні позову відмовлено, оскільки вказана посадова особа лише провела перевірку і виклала висновки перевірки в акті. В частині позовних вимог до заступника голови ДПС України ОСОБА_3 про визнання рішення протиправним позов задоволено, оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які вказаною посадовою особою залишені без змін. В частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень позов задоволено, оскільки позивачем по взаємовідносинах з ПП "Галичторг" доведено факт надання експедиційних послуг, а по взаємовідносинах з ТзОВ "ОСОБА_8 Ліфтс Україна" щодо віднесення до бюджетного відшкодування податкової накладної позивач не порушив податкового законодавства, бо відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів на оплату товару або дата отримання товару.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції апелянт (відповідач у справі): Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби та заступник голови ДПС України ОСОБА_3 оскаржили її в апеляційному порядку. В своїх апеляційних скаргах апелянти просять постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження в частині позовних вимог до головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Луцької ОДПІ Волинської області ОСОБА_4, заступника начальника Луцької ОДПІ Волинської області ДПС ОСОБА_5, першого заступника голови ДПС у Волинської області ОСОБА_7, заступника голови ДПС України ОСОБА_3 закрити, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити. Доводи апеляційних скарг полягають у тому, що згідно аналізу податкової інформації контрагент позивача - ПП "Галичторг" бере участь в операціях з надання податкової вигоди реальним платникам податків субєктам господарювання. У перевіреному періоді, за даними відповідачів, ПП "Галичторг" поставок товару нікому не здійснювало, у звязку із відсутністю будь-яких ресурсів, сил та засобів, тому і не могло здійснювати експедиційні послуги для позивача. По взаємовідносинах з ТзОВ "ОСОБА_8 Ліфтс Україна" апелянти стверджують, що позивач таки порушив норми матеріального права, оскільки ним безпідставно віднесено до бюджетного відшкодування податкову накладну по попередній оплаті купленого товару, який, однак, було реально поставлено значно пізніше. ОСОБА_8 цього, на думку апелянтів, рішення посадових осіб ДПС, прийняті за результатами розгляду адміністративних скарг позивача на податкові повідомлення рішення, жодним чином прав та інтересів позивача не порушують, оскільки ними спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

ОСОБА_8 цього, від представника апелянтів надійшло клопотання про правонаступництво, в якому вони просять допустити заміну контролюючих органів: Державну податкову службу на Державну фіскальну службу України, Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Волинської області Державної податкової служби на Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області.

Розглянувши вказане клопотання, керуючись приписами ч.1 ст. 55 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність допустити заміну відповідачів по справі їх правонаступниками, а саме: Державну податкову службу замінити на її правонаступника - Державну фіскальну службу України та Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Волинської області Державної податкової служби замінити на її правонаступника - Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області.

У судове засідання зявились представники сторін: позивача у справі: ТзОВ Цунамі ОСОБА_2, який проти вимог апеляційних скарг, які є ідентичними за змістом, повністю заперечив, надав усні пояснення на підтримку своєї правової позиції у справі, а також представник апелянта-1: Заступника голови ДФС України та апелянта-2: Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області ОСОБА_1, який у своїх усних поясненнях виклав правову позицію, повністю підтримав вимоги апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, колегією суддів встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що Луцькою ОДПІ у період з 03.09.2012р. по 07.09.2012р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Цунамі" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2012р.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ складено акт від 14.09.2012р. №4426/15-3/31672226, яким встановлено порушення ТзОВ "Цунамі" пункту 201.6 статті 201 ПК України, в результаті чого ТзОВ "Цунамі" завищено суму податкового кредиту за травень 2012р. по операціям з ПП "Галичторг" на 1133,34грн. та на порушення абзацу "а" пункту 200.4 статті 200 ПК України завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ по операціям з ТзОВ "ОСОБА_8 Ліфтс Україна" за червень 2012р. на суму 25000,00грн.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 03.10.2012р. №0000221504 про зменшення сум від'ємного значення з ПДВ за червень 2012р. на 1133грн. та від 03.10.2012р. №0000211504 про зменшення сум бюджетного відшкодування за червень 2012р. на 25000грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 12500,00грн.

Позивач 21.09.2012р. оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням Луцької ОДПІ від 28.09.2012р. №13622/10/15-308, залишеним без змін рішенням ДПС у Волинській області від 29.10.2012р. №4507/10/10-206, рішенням Державної податкової служби України від 21.12.2012р. №7709/0/61-12/10-2115 податкові повідомлені-рішення залишені без змін, а скарги ТзОВ "Цунамі" - без задоволення.

Врахувавши усі наведені письмові докази а також фактичні обставини справи, суд першої інстанції не погодився з висновками податкового органу про порушення позивачем - ТзОВ "Цунамі" вимог податкового законодавства, а тому прийшов до висновку про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі висновків акта перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012р. №0000211504, яке стосується правовідносин позивача із ТзОВ "ОСОБА_8 Ліфтс Україна", оскільки такого висновку суд першої інстанції дійшов на основі правильного застосування норм матеріального права.

Зокрема, згідно договору купівлі-продажу товару №16/12 від 15.05.2012р., укладеного між ТзОВ "ОСОБА_8 Ліфтс Україна" та ТзОВ "Цунамі", поставка товару буде здійснена у жовтні 2012р. та не раніше від отримання оплати в повному обсязі. На момент проведення перевірки поставка товару згідно договору не відбулася.

Порушення, на думку податкового органу, виникло внаслідок того, що до податкового кредиту за травень 2012р. та бюджетного відшкодування за червень 2012р. включено податок на додану вартість в сумі 25000грн. з попередньої оплати за придбання по договору №16/12 від 15.05.2012р. вилкового автонавантажувача Mitshubishi FD40N дизельного, фактичне постачання якого мало відбутися лише у жовтні 2012р.

Однак, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Правильно проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачем правомірно віднесено суми ПДВ з попередньої оплати за товар в день виникнення першої з подій - списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товару.

ОСОБА_8 цього, реальність проведеної господарської операції з придбання вилкового автонавантажувача MITSHUBISHI (дизельный) модель FD40N податковими органами під сумнів не ставиться. Позивачем долучено до матеріалів справи накладну №116 від 10.10.2012р., якою підтверджується передача товару за договором №16/12 від 15.05.2012р. (вже після проведення перевірки податковим органом).

Таким чином, позивачем у відповідності до вимог статей 187, 198 ПК України правомірно у травні 2012р. сформований податковий кредит з попередньої оплати ТзОВ "ОСОБА_8 Ліфтс Україна" товару за договором №16/12 від 15.05.2012р. та у червні 2012р. вказані суми податкового кредиту включено до складу сум бюджетного відшкодування, а тому податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012р. №0000211504 є протиправним і підлягає скасуванню.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2012р. в сумі 25000,00грн., оскільки, з урахуванням суті спірних правовідносин, їх нормативно-правового регулювання, а також судової практики суду касаційної інстанції, питання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість належить до дискреційних повноважень Державної казначейської служби України у Волинській області, яка здійснює таке відшкодування на підставі відповідних документів в порядку, передбаченому законодавством.

Судом здійснено захист порушеного права позивача на одержання бюджетного відшкодування шляхом скасування податкового повідомлення-рішення форми В1 від 03.10.2012р. №0000211504, тому питання щодо подальшого проведення такого відшкодування позивачеві повинне бути розглянуто Державною казначейською службою України у Волинській області і лише в разі відсутності будь-яких інших перешкод для проведення такого відшкодування задоволено.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню шляхом відмови в задоволенні позовної вимоги до Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2012р. в сумі 25000грн.

ОСОБА_8 цього, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012р. №0000221504, прийнятого за результатами правовідносин позивача із ПП "Галичторг", і вважає, що в цій частині апеляційну скаргу слід задоволити з огляду на наступне:

Як встановлено судом першої інстанції, згідно із податковими накладними №120 від 02.04.2012р. та №121 від 20.04.2012р. ПП "Галичторг" надано транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 6800,00грн., в тому числі, ПДВ 1133,34грн. Придбаний товар та отримані транспортно-експедиційні послуги ТзОВ "Цунамі" відобразило у податковому кредиті травня 2012р. однак, за даними ДПА України була встановлена наявність розбіжностей у податковій звітності ТзОВ "Цунамі", а саме: завищення податкового кредиту по контрагенту ПП "Галичторг" за квітень 2012р. Розбіжність виникла у зв'язку із тим, що за квітень 2012р. податкові зобов'язання даного контрагента знято актом про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства №954/22-4008/36545438 від 07.07.2012р. ДПІ у Сихівському районі м. Львова.

Актом перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова ПП "Галичторг" встановлено, що в порушення підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.4 статті 189 ПК України ПП "Галичторг" завищено податкові зобов'язання на загальну суму 8967893,00грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового зобов'язання операцій з реалізації послуг та товарів покупцям, попередньо придбаних у ПП "Промекспо", що фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності ПП "Галичторг"та які не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже вбачаються нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

На підтвердження реальності господарських операцій з ПП "Галичторг", позивачем долучено договір поставки лісопродукції від ПП "Галичторг", податкові накладні, видаткові накладні без посилань на довіреність та без зазначення прізвища та ініціалів підписантів, товарно-транспортні накладні без зазначення подорожніх листів, без розшифрування прізвища та ініціалів одержувача вантажу, акти здачі-приймання експедиційних послуг. Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що предмету спору в даній адміністративній справи серед вище перелічених документів безпосередньо стосуються тільки акти здачі-приймання робіт (експедиційних послуг). В цих актах не зазначено дати їх складання, відсутня повна і чітка інформація про здійснені роботи (надані послуги), а тому вони не можуть слугувати єдиними та беззаперечними доказами реальності здійснення експедиційних послуг ПП "Галичторг" для позивача.

Більше того, з акту перевірки ДПІ в Сихівському районі м. Львова ПП "Галичторг" вбачається, що відносно останнього не доведена реальність господарських операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання постачання товарів. Висловлено твердження про задіяність ПП "Галичторг" в системі конвертацій них центрів з метою надання неправомірної податкової вигоди реальним платникам податків.

Таким чином, якщо ПП "Галичторг" не могло здійснювати поставок товару через відсутність самого товару, то це свідчить і про неможливість здійснення експедиційного супроводу цього товару, а отже і на нереальність господарських правовідносин позивача із ПП "Галичторг".

На вищенаведене судом першої інстанції не взято до уваги, також не взяв до уваги рекомендації, викладені в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, згідно із якими, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. ОСОБА_8 того, судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що ч.2 та 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Керуючись вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 ПК України).

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (поставки товарів (робіт, послуг), їх оплати, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Таким чином, колегія суддів вважає, що поданих позивачем первинних бухгалтерських документів недостатньо для висновку про реальність господарських операцій з ПП "Галичторг". Однак, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання протиправним рішення заступника голови ДПС України ОСОБА_3 від 24.12.2012р. №7709/0/61-12/10-2115 суд зазначає наступне.

Як справедливо зауважено в апеляційних скаргах, Верховний суд України у постанові від 24.11.2009р. зазначив, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки в сфері публічно правових відносин.

Таким чином, рішення про результат розгляду скарги контролюючого органу має юридичне значення після того, як воно буде втілено в податковому повідомленні-рішенні, яке виноситься контролюючим органом податкової служби.

Разом з тим, відповідно до приписів пункту 56.10 статті 56 ПК України, рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги апеляційних скарг про закриття провадження в частині позовних вимог про визнання неправомірним рішення заступника голови ДПС України ОСОБА_3 від 24.12.2012р. №7709/0/61-12/10-2115 суперечать імперативним вимогам ст. 56 ПК України, тому задоволенню не підлягають.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується також і з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не доведено порушення оскаржуваним рішенням субєкта владних повноважень його законних прав та інтересів.

Колегія суддів вважає, що позовна вимога про визнання протиправним рішення заступника голови ДПС України ОСОБА_3 від 29.10.2012р. № 4507/10/10-206 не підлягає задоволенню також у звязку з тим, що позов в цій частині предявлено до заступника голови ДПС України ОСОБА_3, а не до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, як це передбачено в ст. 56 ПК України.

Відносно позовних вимог про визнання протиправним (нечинним) діяння суб'єкта владних повноважень - головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Луцької ОДПІ Волинської області ДПС ОСОБА_4 щодо зменшення для ТзОВ "Цунамі" сум бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2012р. в розмірі 25000грн. та застосування 12500,00грн. штрафних санкцій та про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за червень 2012р. в розмірі 1133грн., то судом першої інстанції правильно відмовлено в задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки ревізори-інспектори лише проводять перевірку платників податків відповідно до покладених на них функціональних обов'язків та самостійно не вчиняють дій щодо донарахування податкових зобов'язань чи зменшення сум податкового кредиту, так само як і не накладають штрафних санкцій на платників податку. ОСОБА_8 цього, постанова суду першої інстанції в цій частині не оскаржується, тому колегія суддів вважає за необхідне в цій частині залишити судове рішення без змін.

Приписами ст.19 Конституції встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012р. №0000221504, прийнятого за результатами правовідносин позивача із ПП "Галичторг", визнання протиправним рішення заступника голови ДПС України ОСОБА_3 від 24.12.2012р. №7709/0/61-12/10-2115 та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2012р. в сумі 25000,00грн., оскільки такі висновки суперечить нормам матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими і так само порушення норм матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції неповно встановив усі фактичні обставини справи та постановив судове рішення з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, тому колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови і вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Заступника голови ДПС України ОСОБА_3 та Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС (правонаступник Луцька обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2013р. у справі №803/31/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Цунамі до відповідача-1: Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС (правонаступник Луцька обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області), відповідача-2: Головного державного податкового ревізор-інспектора відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Луцької ОДПІ Волинської області ОСОБА_4, відповідача-3: Заступника начальника Луцької ОДПІ Волинської області ОСОБА_5, відповідача-4: Першого заступника голови ДПС у Волинській області ОСОБА_6, відповідача-5: Заступника голови ДПС України ОСОБА_3, відповідача-6: Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволити частково.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2013р. у справі №803/31/13-а, - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги позивача задоволити частково.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 03.10.2012р. №0000221504.

4. Визнати протиправним рішення заступника голови ДПС України ОСОБА_3 від 24.12.2012р. №7709/0/61-12/10-2115 Про результати розгляду скарги в частині залишення податкового повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 03.10.2012р. №0000221504 без змін.

5. У задоволенні решти позовних вимог позивача відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга