Ухвала суду № 46040053, 25.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1394/15 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

25 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Богуслав» до Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 27.05.2014 р. державним виконавцем було винесено постанову № 40021191 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, згідно з якою накладено арешт на все нерухоме майно ТОВ «БМБ Бленд».

Позивач вважає, що діями відповідача було порушено його права як іпотекодержателя та просить скасувати названу постанову, оскільки зазначене майно виступає предметом іпотеки.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що постанову про накладення арешту відповідачем було винесено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки вартість нерухомого майна товариства, на яке відповідачем було накладено арешт, в 1405 разів більше суми його непогашеної заборгованості на дату винесення оскаржуваної постанови. Разом з тим, позивачу відмовлено в задоволенні частини позовних вимог, оскільки вони були звернені на майбутнє.

Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.09.2012 р. між позивачем та ТОВ «БМБ Бленд» був укладений кредитний договір № 15/01-КР-22/2012, згідно умов якого боржник отримав кредитні кошти в сумі 9807859,1 грн.

У подальшому, між сторонами були укладені договори № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 від 31.12.2012 р., 31 січня, 29 березня, 29 квітня, 31 травня, 27 червня, 31 липня, 27 вересня, 31 жовтня 2013 р. (відповідно) про внесення змін і доповнень до договору № 15/01-КР-22/2012.

Для забезпечення належного виконання зазначеного кредитного договору між позивачем та ТОВ «БМБ Бленд» у цей же день було укладено договір іпотеки зареєстрований в реєстрі за № 2010 (далі - договір іпотеки № 2010).

Предметом даного договору іпотеки стало нерухоме майно названого товариства, а саме комплекс, загальною площею - 2 244,1 кв.м, що складається з: літ. «А-2» - будівля адміністративно-виробничого корпусу, площею - 478,0 кв.м; літ. «Б» - цех виробництва харчових напівфабрикатів (к.будівля ремонтно-механічного корпусу), площею 865,5 кв.м; літ. «В-1» - трансформаторна підстанція, площею - 41,2 кв.м; літ. «Г-1» - очисні споруди, площею 14,1 кв.м; літ. «Д-1» «Е-1» - споруди для очистки дощової води, насосна станція для перекачки дощової води, площею - 56,4 кв.м; літ. «Є-1» - прхідна, площею - 16,1 кв.м; літ. «Ж-1», «З-1» - будівля майстерні з навісом та склад вузлів і агрегатів, площею - 467,2 кв.м.; літ «И-1» - склад для зберігання матеріалів, площею 16,1 кв.м; літ. «І-1» - склад ПММ, площею - 47,2 кв.м; літ. «Л» - навіс; б/л - естакада для миття машин, що розташований в Київська область, Броварський р-н, с. Шевченкове, вул. Польова 2,РНМ - 4195128.

Загальна вартість предмету іпотеки за цим Договором складала у сумі 4 631 255 грн.

25.03.2015 року, з метою звернення стягнення на майно боржника за вищевказаним договором іпотеки, позивач звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу для вчинення виконавчого напису про стягнення з ТОВ «БМБ Бленд» несплаченої суми боргу.

Проте, приватний нотаріус відмовив у вчиненні названих дій, посилаючись на те, що майно названого товариства перебуває під арештом на підставі постанови відповідача.

Дане обтяження вчинено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27 травня 2014 р. № 40021191, винесеної державним виконавцем відповідача.

З урахуванням на ведених вище обставин позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Так, спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вжити передбачених цим законом заходів з примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження надано право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Як убачається з вимог ч. 1-2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Як убачається з вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Згідно положень ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно ч. 1 ст. 33 Закону № 898-IV, за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно до ч. 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Стосовно накладення арешту на нерухому майно ТОВ «БМБ Бленд» слід зазначити наступне.

23.08.2013 р. на виконання рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2013 р. у господарській справі № 910/8760/13 та наказу зазначеного суду від 19.08.2013 р., ТОВ «Мастер Спайс» (стягувач) звернулося до відповідача з заявою про відкриття виконавчого провадження для стягнення з ТОВ «БМБ Бленд» боргу у сумі 17448,18 грн.

30.09.2013 р. відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40021191.

Зміст поданого відповідачем клопотання від 09.04.2015 р. свідчить, що 30.04.2014 р. ТОВ «БМБ Бленд» надав відповідачу квитанції про часткову сплату боргу у сумі 14 153,7 грн., тобто, станом на названу дату несплачений ТОВ «БМБ Бленд» борг становив 3294 грн. 48 коп..

27 травня 2014 р. (через вісім місяців після відкриття виконавчого провадження) відповідачем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, згідно з якою накладено арешт на все нерухоме майно ТОВ «БМБ Бленд».

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Як вбачається з договору іпотеки № 2010, загальна вартість нерухомого майна складає у сумі 4631255,00 грн., тобто, вартість нерухомого майна товариства, на яке відповідачем було накладено арешт, в 1405 разів більше суми його непогашеної заборгованості на дату винесення оскаржуваної постанови.

Отже, враховуючи все вище наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що, постанову про накладення арешту відповідачем було винесено з порушенням ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог які заявлені на майбутнє, з тих підстав, які викладені в судовому рішенні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.