Ухвала суду № 46039956, 25.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/306/15 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

25 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дії та скасування ппр, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Разом з тим. З апеляційною скаргою звернувся і позивач, який вважає, що судом першої інстанції не було досліджено первинну документацію належним чином, у зв'язку із чим просить судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апелянти посилаються на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на їх переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Маркасон» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Мані-Тайм», ТОВ «Сефт Плюс» та ТОВ «Формула Профіт» за період діяльності з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р., за результатами якої складений Акт перевірки №751, в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема: п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1 157 793,00 грн., у т.ч.: за лютий 2014 р. - на суму 326 433,00 грн.; за березень 2014 р. - на суму 277 227,00 грн.; за квітень 2014 р. - на суму 554 133,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками Відповідача, ТОВ «Маркасон» подало до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення за вих. №б/н від 22.08.2014 р., за результатом розгляду якого рішенням податкового органу №42532/10/26-55-22-08-10 від 01.09.2014 р. «Про розгляд заперечення до Акту перевірки №751» залишені без змін викладені в Акті перевірки №751 висновки, а вказане заперечення - без задоволення.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №751 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №124826552208 від 04.09.2014 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ, на загальну суму 1 736 691,00 грн. (з яких 1 157 793,00 грн. - за основним платежем та 578 898,00 грн. - за штрафними санкціями).

В той же час, за результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України №10245/6/99-99-10-01-04-25 від 31.12.2014 р. «Про результати розгляду скарги» було залишене без змін прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення №1248265508 від 04.09.2014 р., а скарга Позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями та діями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентами належними первинними документами, та дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу сум із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Разом з тим, суд першої інстанції не погодився із частиною застосованих до позивача штрафних санкцій, оскільки суд не отримав від податкового органу будь-яких обґрунтувань щодо підстав донарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50%, у зв'язку зі чим податкове повідомлення рішення №1248265508 від 04.09.2014 року підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З сукупного аналізу підпунктів 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як свідчать матеріали справи, у період з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р. Позивач здійснював господарські операції на підставі укладених із контрагентами тотожних договорів поставки (надалі - Договори поставки), згідно із якими ТОВ «Мані-Тайм», ТОВ «Сефт Плюс» та ТОВ «Формула Профіт» (Постачальники) зобов'язуються поставляти товар, обраний (замовлений) ТОВ «Маркасон» (Покупець), відповідно до остаточного замовлення, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість згідно із умовами укладених Договорів, а саме: із ТОВ «Формула Профіт» - Договір №01/02/2014 від 05.02.2014 р.; із ТОВ «Сефт Плюс» - Договір №55/04-14 від 01.04.2014 р.; із ТОВ «Мані-Тайм» - Договір №51/04-14 від 01.04.2014 р.

На підтвердження виконання вимог укладених Договорів поставки Позивачем надані суду замовлення Постачальникам разом із виписаними до них видатковими накладними на поставку товарів, а саме: ТОВ «Формула Профіт» - у січні-березні 2014 р.; ТОВ «Сефт Плюс» - у квітні 2014 р.; ТОВ «Мані-Тайм» - у березні-квітні 2014 р.

Однак, у зв'язку із тим, що з поданих первинних документів не можливо було встановити реальність господарських операцій, судом першої інстанції ухвалою від 14.01.2015 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання у ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс» товарів із господарською діяльністю ТОВ «Маркасон», зокрема, належним чином засвідчені копії наступних документів (або письмові пояснення із зазначенням причин неможливості їх надання): список та зразки товарів, що надавалися ТОВ «Маркасон» контрагентами ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс» відповідно до укладених Договорів поставки; реєстри згрупованих відправлень товарів кінцевим споживачам (замовникам); супровідні документи, що підтверджують замовлення на придбання товарів та їх доставку кінцевим покупцям; реєстри продажів по товарам в розрізі кожного постачальника, що подавалися Позивачем до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до заперечень на Акт перевірки №751; акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг); податкові накладні; видаткові накладні; специфікації; рахунки-фактури, платіжні доручення та оригінали виписок з розрахункових рахунків Позивача, завірених відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати Позивачем вартості отриманих товарів (робіт, послуг); довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та витяги з журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; товарно-транспортні накладні; податкові декларації з «розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»; оборотно-сальдові відомості та інші документи що підтверджують оприбуткування ТОВ «Маркасон» отриманих товарів від ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс» у період з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р.; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними розрахунковими документами, документи бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у Позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, офісних приміщень, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; інші документи, які, на думку Позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за Договорами поставки, укладеними із ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс».

Однак, позивачем не були надані витребувані судом належні первинні документи, які посвідчують факт транспортування та зберігання товару, а також належних доказів наявності у Позивача та його контрагентів-постачальників персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, у зв'язку із чим суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, про відсутність реального здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Маркасон» із ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс».

Крім того варто відмітити, що в томах справи наявні матеріали щодо контрагентів Позивача ТОВ «Формула Профіт», ТОВ «Мані-Тайм» та ТОВ «Сефт Плюс» (акти ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1985/26-55-22-07/36147506 від 23.07.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мані-Тайм», №1322/26-55-22-10/38865996 від 12.05.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Формула Профіт» та №2171/26-55-22-08/38923544 від 31.07.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сефт Плюс»; протокол від 02.06.2014 р. допиту свідка ОСОБА_2 (директора ТОВ «Формула Профіт»)), якими встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності засновника та директора контрагента-постачальника, відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, у зв'язку із отриманою інформацією та відсутністю належного документального підтвердження фактичного здійснення Позивачем спірних господарських операцій, колегія суддів приходить до переконання, що податковий орган прийшов до вірного висновку про необґрунтованість сформованих ТОВ «Маркасон» даних податкового обліку за перевіряємий період, що свідчить про заниження задекларованого останнім сум ПДВ у розмірі 1 157 793,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення №1248265508 від 04.09.2014 року, з огляду на наступне.

З огляду на оскаржуване податкове повідомлення-рішення №1248265508 від 04.09.2014 р. та доданий до нього розрахунок фінансових санкцій судом встановлено, що Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 736 691,00 грн. (з яких 1 157 793,00 грн. - за основним платежем та 578 898,00 грн. - за штрафними санкціями), що свідчить про застосування ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві суми штрафних санкцій розміром 50%.

При цьому, податковим органом не надано будь-яких обґрунтувань щодо підстав донарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% у зв'язку із повторним вчиненням ТОВ «Маркасон» протиправних діянь за обставин, передбачених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України, а отже, висновок суду першої інстанції щодо неправомірності застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% та скасування податкове повідомлення-рішення №1248265508 від 04.09.2014 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25%, що становить - 289 449,00 грн. є правомірним, та таким що відповідає вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркасон» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.