Ухвала суду № 46039670, 01.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"01" липня 2015 р.справа № 804/20004/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 р. в справі № 804/20004/14 за позовом Підприємства «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» Дніпропетровської міської громадської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України» до Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» Дніпропетровської міської громадської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України» (далі ПАК «АгроавіаДніпро») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі Дніпропетровська ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 11.03.2014 р. Позовні вимоги обґрунтовані не згодою як з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, так із винесеними за результатами такої перевірки податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки висновки податкового органу стосовно відсутності реальних документів, що свідчать про надання послуг ТОВ «Вектор М» на користь ПАК «АгроавіаДніпро» є безпідставними, ґрунтуються лише на висновках бази співставлення податкових зобовязань, податкового кредиту та матеріалами перевірки ДПІ у Полтавській області щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПП «Апплікат», а отже висновок акту №114/2204/32575799 від 21.02.2014 року про те, що перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операцій між ПАК «АгроавіаДніпро» та ПП « Апплікат» та встановлено юридичну дефектність первинних документів не відповідає дійсності, а реальне виконання операцій з отримання послуг підтверджується наданими документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про не підтвердження транспортування придбаного позивачем товару, ненадання технічної документації на придбане обладнання, що унеможливлює підтвердження транспортування придбаного товару автомобілем, який належить ОСОБА_1, ненадання сертифікатів відповідності та/або походження товару. Також судом першої інстанції не врахована податкова інформація щодо відсутності за місцезнаходження контрагента-постачальника.

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у звязку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Дніпропетровською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» Дніпропетровської міської громадської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником ПП «Апплікат» (попередня назва ТОВ «Спільне Українсько-Російське Підприємство «Вектор М») за серпень 2012 р., якою встановлено порушення позивачем підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 50310 грн.; пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в частині заниження валових доходів, отриманих від невстановленої особи за III квартал 2012 року на суму 301860 грн., та завищення валових витрат за III квартал 2012 року на суму 251550 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за III квартал 2012 року на суму 116216 грн.

На підставі акту перевірки 11.03.2014 р. Дніпропетровською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 75465 грн., з них за основним платежем - 50310 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25155 грн.; № НОМЕР_2 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 174324 грн., з них за основним платежем - 116216 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 58108 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності визначення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість через підтвердження спірних господарських операцій належними первинними документами.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Дніпропетровською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» Дніпропетровської міської громадської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником ПП «Апплікат» за серпень 2012 р., якою встановлено порушення позивачем п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 50310 грн.; пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в частині заниження валових доходів, отриманих від невстановленої особи, за III квартал 2012 року на суму 301860 грн., та завищення валових витрат за III квартал 2012 року на суму 251550 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за III квартал 2012 року на суму 116216 грн.

На підставі акту перевірки 11.03.2014 р. Дніпропетровською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 75465 грн., з них за основним платежем - 50310 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25155 грн.; № НОМЕР_2 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 174324 грн., з них за основним платежем - 116216 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 58108 грн.

ПП «Апплікат» є правонаступником ТОВ «Спільне Українсько-Російське підприємство «Вектор М», що підтверджується витягом з ЄДР (а.с. 200-202 т.1).

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «Спільне Українсько-Російське підприємство «Вектор М», правонаступником якого є ПП «Апплікат», (продавець) та Підприємством «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» ДМГО «Асоціація авіації ЗАНГ України» (покупець) укладено договір купівлі-продажу обладнання №ТО-7/08 від 09.08.2012 р., за умовами якого продавець передає обладнання за ціною без податку на додану вартість - 251550,01 грн., податок на додану вартість - 50310 грн., разом - 301860,01 грн., а саме: стенд вертольота ЧЕТАК в кількості 1 шт. за ціною 223750 грн. без податку на додану вартість; підйомник для вертольота в кількості 3 шт. за ціною 4266,67 грн., загальною вартістю 12800,01 грн. без податку на додану вартість; візок для транспортування двигунів в кількості 1 шт. за ціною 15000 грн. без податку на додану вартість.

Виконання умов договору підтверджено податковою накладною від 17.08.2012 р. № 96, видатковою накладною № 1696 із номенклатурою товару, що зазначений вище, на суму 301860,01 грн., у тому числі податок на додану вартість - 50310 грн.

Суми, сплачені позивачем постачальнику, віднесені до складу витрат операційної діяльності, суми податку на додану вартість за податковою накладною включено до складу податкового кредиту за серпень 2012 р. в розмірі 50310 грн. Податкова накладна відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 р.

Розрахунки між сторонами договору проведені повністю у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 3582 від 27.08.2012 р.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Використання позивачем придбаного товару у межах власної господарської діяльності підтверджено сукупністю доказів, досліджених судом першої інстанції.

Так, позивачем надано сертифікат схвалення організації з технічного обслуговування UA.145.0009, виданий Державіаслужбою України 28.10.2011 року, який надає право на проведення технічних/регламентних робіт на гелікоптерах МІ-2, їх двигунах та інших компонентах, а також сертифікат експлуатанта повітряних суден, що надає підприємству право на здійснення комерційних польотів, відповідно до наказу Державної служби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації №684 від 20.09.2005 року.

Використання позивачем стенду гелікоптера Четак підтверджується наявною в матеріалах справи посадовою інструкцією та наказом про призначення техніка з обліку, яким також заповнюються формуляри повітряних суден, на яких було проведено технічні, ремонтні або регламентні роботи, та наказом від 01.10.2012 р. про проведення тренування льотного складу на стенді Четак та його фотографії.

Судом встановлено, що з метою виконання вимог з безпеки польотів та експлуатації повітряних суден ПП «Авіа-Стиль» та ПАК «АгроавіаДніпро» щорічно укладають договори на надання послуг з технічного обслуговування, зокрема, 01/07-1-ТО від 01.07.2013 року та 04/08ТО від 04.08.2011 року, який містить перелік необхідних робіт, порядок їх виконання та перелік повітряних суден. В матеріалах справи наявна копія сертифіката експлуатанта ПП «Авіа-стиль» з відповідними додатками, які містять перелік гелікоптерів підприємства.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Оскільки формування витрат позивачем по господарським операціям з контрагентом підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тому колегія суддів приходить до висновку про те, що такі витрати повинні враховуватися при визначенні обєкту оподаткування податком на прибуток у 3 кварталі 2012 р., відтак, є неправомірним зменшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна, видана позивачу контрагентом, відображена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку суми сплаченого податку у звязку з придбанням товарів у ТОВ «Спільне Українсько-Російське підприємство «Вектор М» підтверджена податковою накладною, а тому сума податку на додану вартість підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні господарські операції з придбання позивачем товарів у ТОВ «Спільне Українсько-Російське підприємство «Вектор М» здійснені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товарів, оплату позивачем як отримувачем товарів сум податку на додану вартість в ціні таких товарів постачальнику, тому позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту правомірно.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно неправильного висновку суду першої інстанції про непідтвердження належними первинними документами фактичного здійснення господарських операцій через відсутність контрагента позивача за юридичною адресою, неможливості ідентифікувати постачальника.

Відповідач при цьому вказує на відсутність у ТОВ «Спільне Українсько-Російське підприємство «Вектор М» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в силу відсутності виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного довідкою ЄДРПОУ, незнаходження за юридичною адресою, тому первинні документи, складені за спірними операціями, суперечать вимогам ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що на час виконання договорів між позивачем та ТОВ «Спільне Українсько-Російське підприємство «Вектор М» контрагент позивача здійснював господарську діяльність, не визнавався банкрутом, не був ліквідований, був платником податку на додану вартість.

Зазначені обставини спростовують доводи податкового органу про відсутність обєкту оподаткування за спірними господарськими операціями.

Відповідачем не спростований факт того, що контрагент позивача на момент укладання договорів та складання податкових накладних включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало статус платника податку на додану вартість, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих цим підприємством, є правомірним.

Крім того, колегія суддів зауважує наступне.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 р. у справі № 816/2226/13-а за позовом ПП «Апплікат» до ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, залишеною без змін в частині вирішення справі по суті ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 р., визнані протиправними дії ДПІ у м. Полтаві щодо формування в акті від 08.04.2013 р. № 416/22.5-10/30285569 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спільне Українсько-Російське підприємство «Вектор М» з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період лютий 2010 р. лютий 2013 р.» висновків про неможливість підтвердження реальності проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010 р. лютий 2013 р. та не підтвердження документально господарських відносин із покупцями та постачальниками за лютий 2010 р. лютий 2013 р.; зобовязано ДПІ у м. Полтаві відновити в електронних базах даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності ПП «Апплікат», що зазначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2010 р. лютий 2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки дії ДПІ у м. Полтаві щодо формування в акті від 08.04.2013 р. № 416/22.5-10/30285569 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спільне Українсько-Російське підприємство «Вектор М» з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період лютий 2010 р. лютий 2013 р.» висновків про неможливість підтвердження реальності проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010 р. лютий 2013 р. та не підтвердження документально господарських відносин із покупцями та постачальниками за лютий 2010 р. лютий 2013 р. визнані протиправними, з урахуванням приписів ст. 70 КАС України судова колегія вважає, що даний акт перевірки не є належним та допустимим доказом в обґрунтування правової позиції апелянта.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що податкова інформація, на яку посилається відповідач в акті перевірки та в апеляційній скарзі, не може бути належним та допустимим в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказом, на підставі якого можливо зробити висновок про нереальність здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення податку до складу податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи апелянта про не підтвердження транспортування придбаного позивачем товару спростовується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною ААБ №298685 від 17.08.2012 р. на перевезення вказаного обладнання, згідно з якою товар прийнятий для перевезення водієм ОСОБА_2, автомобіль НОМЕР_3 експедитор фізична-особою підприємцем ОСОБА_3 Певні дефектність товарно-транспортної накладної не спростовує доведеність фактичного здійснення поставки товару.

Посилання апелянта на ненадання технічної документації на придбане обладнання як доказу можливості транспортування товару певним транспортним засобом та ненадання сертифікатів відповідності та/або походження товару спростована наявними в матеріалах справи відповідними документами.

Сукупність досліджених судом апеляційної інстанції доказів дає підстави для висновку, що обставини одержання позивачем економічного ефекту за наслідками придбання послуг не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 р. в справі № 804/20004/14 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 р. в справі № 804/20004/14 за позовом Підприємства «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» Дніпропетровської міської громадської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України» до Дніпропетровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий:В.А. Шальєва

Суддя:С.В. Білак

Суддя:Н.А. Олефіренко