Ухвала суду № 46039637, 25.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 рокусправа № 804/14800/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЧередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання:Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року у справі № 804/14800/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Дніпропетровської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про скасування рішення та стягнення мита, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі ПАТ «НЗФ») 09 вересня 2014 року звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, правонаступником якої є Дніпропетровська митниця ДФС (далі відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі відповідач-2) згідно з яким, просить:

- скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів, яке оформлене листом «Щодо надання інформації» від 18.07.2014р. №4644/04-50-52;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» суму мита у розмірі 103408,72 грн. надміру сплаченого до Державного бюджету України на підставі ВМД №113020000/8/002367 від 03.04.2008р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач-1 згідно з рішенням оформленого листом від 18.07.2014 року неправомірно не здійснює повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів, оскільки рішення про визначення митної вартості скасовані в судовому порядку, а відтак, суми митних платежів, що сплачувалися позивачем відповідно до вказаних рішень мають бути повернуті позивачу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд скасував рішення відповідача-1 яке оформлене листом «Щодо надання інформації» від 18.07.2014р. №4644/04-50-52 та зобов'язав відповідача-1 надати висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно зарахованого до бюджету платежу у сумі 103408,72 грн. на підставі вантажно-митної декларації №113020000/8/002367 від 03.04.2008р. згідно до вимог Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1097/14364

У задоволені позову в іншій частині - відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що встановлені судом обставини справи свідчать про протиправність дій та бездіяльності відповідача-1 та необхідності зобовязання відповідача-1 надати висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно зараховані суми мита в розмірі 103 408,72 грн., оскільки це відновлює порушені права позивача.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення яким в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми ввізного мита у розмірі 103 408,72 грн. справу закрити, в задоволені іншої частини позову відмовити.

Посилається на наявність підстав для закриття провадження у справі, а також на те, що з дня зарахування до Державного бюджету України ввізного мита у розмірі 103 408,72 грн. сплаченого за ВэМД №113020000/8/002367 від 03.04.2008 року минуло більш пяти років, то й вимога щодо їх повернення не може бути задоволена. Крім того рішення про визначення митної вартості від 02.04.2008 року №МВ097, на підставі, якого задекларовано митну вартість та сплачені платежі за ВМД №113020000/8/002367 від 03.04.2008 року скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010 року по справі № 2а-7234/08/0470, яке набрало чинності 14.04.2010 року.

Зазначає, що зобовязання митниці надати висновок про повернення з Державного бюджету України конкретної суми надмірно зарахованого до бюджету платежу вказує на здійснення судом повноважень щодо визначення митної вартості товару, які належать до виключної компетенції митних органів.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на необґрунтованість доводів відповідача-1 викладених в апеляційній скарзі, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову в частині відмови у задоволені позову та прийняти нову постанову якою позов задовольнити повністю.

Зазначає, що саме шляхом стягнення суму мита у розмірі 103408,72 грн. надміру сплаченого до Державного бюджету України можливо поновити порушені права позивача.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу позивача, відповідач-2 посилаючись на необґрунтованість доводів позивача викладених в апеляційній скарзі, просив у її задоволені відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та представника відповідача-1 які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, та заперечували щодо задоволення інших, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 27.03.2008р. ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» було подано до Криворізької митниці вантажну митну декларацію №113020000/8/002130 з метою розмитнення марганцевої руди, що була відповідно до контракту №0802084 ввезена на митну територію України.

Того ж дня (27.03.2008р.), було подано декларацію митної вартості, якій митним органом було присвоєно р/н 113020000/8/002130.

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/00717 від 03.04.2008р. Криворізькою митницею було відмовлено у митному оформленні товарів за ВМД №113020000/8/002130 від 27.03.2008р. з таких підстав, а саме: винесено рішення №МВ097 від 02.04.2008р. відділом КМВ та Н про визначення митної вартості, що не відповідає заявленій у ВМД. Закон від 11.07.2002р. №92-14 «Митний кодекс України», Постанова Кабінету Міністрів від 20.12.2006р. №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження» (а.с.12-24).

У зв'язку з прийняттям митницею вищевказаної картки відмови, 03.04.2008р. ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» було подано до Криворізької митниці вантажну митну декларацію №113020000/8/002367 та ДМВ №113020000/8/002367 в якій позивач визначив митну вартість товару у розмірі 61 459 898,86 грн. з урахуванням прийняття митним органом рішення №МВ097 від 02.04.2008р. про що зазначено у п.6 декларації форми ДМВ-2 (а.с.25-26).

Позивачем, виходячи з зазначеної митної вартості, були сплачені ввізне мито та податок на додану вартість за ВМД №113020000/8/002367 від 03.04.2008р. про що свідчать відмітки митниці у графі С ВМД та відбиток особистої номерної печатки посадової особи митного органу у графі D/J ВМД та у ДМВ (а.с.21-26).

У подальшому, згідно з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010р. у справі №2а-7234/08 було визнано протиправним та скасовано рішення Криворізької митниці №МВ097 від 02.04.2008р., яке залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 05.06.2013р. (а.с.36-48).

Також, за постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013р. у справі №2а-7232/08/0470 було визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації №113020000/2008/00717 від 03.04.2008р., в задоволенні вимог про стягнення з Державного бюджету України 103408,72 грн. відмовлено, зазначене судове рішення ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 02.04.2014р. залишено без змін (а.с.49-59).

27.06.2014р. позивач звернувся з заявою до Дніпропетровської митниці Міндоходів (яка є правонаступником Криворізької митниці) за №7753-6995/4016 про повернення митних платежів, надмірно сплачених до Державного бюджету України на підставі ВМД №113020000/8/002367 від 03.04.2008р. у розмірі 103 408,72 грн. разом з розрахунком суми надмірно сплаченого мита та у зв'язку з набранням вищенаведеними судовими рішеннями законної сили (а.с.60-64).

18.07.2014р. Дніпропетровською митницею було прийнято рішення, оформлене листом за №4644/04-50-52 про відмову у поверненні надмірно сплачених митних платежів із Державного бюджету України, сплачених у розмірі 103408,72 грн. на підставі №113020000/8/002367 від 03.04.2008р. з підстав пропуску позивачем строку подання заяви та з підстав того, що податкове зобов'язання було позивачем самостійно визначено у ВМД №113020000/8/002367 від 03.04.2008р. та вважається узгодженим у відповідності до вимог ст.ст.4,5 Закону України №2181-Ш з урахуванням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013р. у справі №2а-7232/08/0470 за якою було відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з Державного бюджету України 103408,72 грн. (а.с.65-68).

Правомірність та обґрунтованість рішення відповідача-1 щодо неповернення надміру сплачених сум митних платежів та їх стягнення з Державного бюджету України є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що протиправність рішення відповідача та необхідності зобовязання відповідача-1 надати висновок про їх повернення з Державного бюджету України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Державної митної служби України №618 від 20.07.2007 затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (далі - Порядок №618), який визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ цього Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Положеннями п.п.2-4,6 розділу ІІІ Порядку № 618 визначено порядок розгляду заяви платника: заява зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України на наявність переплати. Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист адресований органу Державного казначейства України (пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Приписами пункту 7 розділу ІІІ Порядку № 618 встановлено, що висновок про повернення платником податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за пять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Пунктом 11 цього Порядку передбачено, що за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Згідно з матеріалами справи, позивач протягом 2008 - 2013р. здійснювалось судове оскарження рішення митниці щодо визначення митної вартості товарів №МВ097 від 02.04.2008р. та картки відмови у прийнятті митної декларації №113020000/2008/00717 від 03.04.2008р. за результатами розгляду яких постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010р. у справі №2а-7234/08 визнано протиправним та скасовано рішення про визначення митної вартості товарів №МВ097 від 02.04.2008р., а за постановою цього ж суду від 31.07.2013р. у справі № 2а-7232/08/0470 визнано протиправним та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації №113020000/2008/00717 від 03.04.2008р. Зазначені судові рішення були залишені без змін ухвалами Вищого адміністративного Суду України (а.с.36-59).

27.06.2014 року позивач звертався до Дніпропетровської митниці із заявою № 7753 6995/4016 про повернення митних платежів, надмірно сплачених до бюджету в загальній сумі 103 408,72 грн. (а.с.60-64), посилаючись при цьому на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 року по справі 2а-7232/08/0470 якою позов ПАТ «НЗФ» задоволено частково, визнано протиправною та скасовано картку відмови в митному оформленні №113020000/НОМЕР_1 від 03.04.2008 року, винесену Криворізькою митницею; у задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської митниці, викладеного у листі від 13.01.2011 року № 17-16-2/265, та в стягненні з Державного бюджету України 103 408,72 грн. відмовлено (а.с.49-55).

До вказаної заяви позивачем було долучено копії первісних ВМД та ДМВ-1, повторних ВМД та ДМВ-2, копії рішень та карток відмови, розрахунок суми надмірно сплаченого мита та копії судових рішень якими було скасовано рішення та картки відмови.

Таким чином при поданні вказаних заяв позивачем повністю дотримано вимоги Порядку №618.

Проте листом від 08.07.2014 №4644/04-80-52 відповідачем-1 у задоволені вказаної заяви відмовлено (а.с.65-68).

Враховуючи, що протиправність рішень митного органу про збільшення митної вартості товару встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, суд вважає, що митний орган протиправно, без законних підстав, не виконав обовязок щодо належного розгляду заяви позивача про повернення з бюджету помилково та/або надмірно сплачених коштів та не вжив необхідних дій, передбачених Порядком № 618.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що подаючи заяву про повернення надмірно сплаченого мита до Державного бюджету 27.06.2014р., позивачем не був пропущений строк звернення з відповідною заявою до митного органу з приводу повернення надмірно сплачених коштів до Державного бюджету України за ВМД №113020000/8/002367 від 03.04.2008р. з урахуванням процедури судового оскарження рішення митного органу, яке стосується саме цієї ВМД, та набрання саме судовим рішенням у справі №2а-7232/08/0470 законної сили 31.07.2013р.

Враховуючи вказане суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки митним органом не було подано висновку до органу казначейської служби у спосіб, передбачений Порядком 618 та ст. 43 Податкового кодексу України, то вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України суми мита у розмірі 103 408,72 грн. надміру сплаченого до бюджету на підставі ВМД №113020000/8/002367 від 03.04.2008р. без надання відповідного висновку не підлягають задоволенню, однак, з урахуванням вищенаведених норм, слід відновити порушене право позивача шляхом зобов'язання відповідача-1 надати висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно зарахованого до бюджету платежу у сумі 103408,72 грн. на підставі вантажно-митної декларації №113020000/8/002367 від 03.04.2008р. відповідно до вимог Порядку №618.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2014 року по справі №21-205а14, номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 42202854.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача-1 про наявність того самого спору і між тими самими сторонами у справі №2а-7232/08/0470 та у справі №804/14800/14, оскільки це спростовується фактичними обставинами цих справ, які свідчать про різні підстави для звернення до суду з позовом про стягнення сплаченого мита.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що митна вартість товару визначена декларантом, не самостійно як про це зазначає відповідач-1, а на підставі рішення Криворізької митниці, що підтверджується п.6 ДМВ-2 №113020000/8/002367.

Також, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача-1 про те, що спірні відносини між сторонами цього спору щодо повернення мита, врегульовано нормами п.5.1 ст.5 Закону України № 2181, а не Порядком № 168.

Щодо доводів відповідача-1 про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом про стягнення надміру сплаченого мита, суд апеляційної інстанції зазначає, що право на звернення до суду з зазначеним позовом виникло у позивача на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 року по справі № 2а-7232/08/0470 з моменту її прийняття, оскільки до 31.07.2013 року не було встановлено протиправності відмови у митному оформленні згідно з карткою відмови № 113020000/2008/000717 від 03.04.2008 року.

Отже вказаний строк позивачем не пропущено.

Не є обґрунтованими доводи відповідача-1 про здійснення судом першої інстанції повноважень щодо визначення митної вартості товару, які належать до виключної компетенції митних органів, оскільки суд не визначав митну вартість товару, а поновив права позивача у спосіб визначений законодавством України.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає не обґрунтованими доводи позивача викладені в апеляційній скарзі щодо необхідності стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми мита в розмірі 103408,72 грн., оскільки таким рішенням про стягнення суд фактично визначив би митну вартість ввезеного товару, підміняючи тим самим функції митного органу.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», Дніпропетровської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року у справі №804/14800/14 без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 01 липня 2015 року.

Головуючий:В.Є. Чередниченко

Суддя:А.О. Коршун

Суддя:О.М. Панченко