Постанова № 46039630, 25.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року

справа № П/811/3955/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі № П/811/3955/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехмаш-2» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтехмаш-2» (далі – ТОВ «Спецтехмаш-2») 08 листопада 2014 року звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, згідно з яким просить скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року №0000812204 та №0000822204.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №48/11-23-22-04/31400406 від 24 вересня 2014 року (далі-акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем надано копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ «Спецтехмаш-2» та його контрагентом.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована висновками перевіряючи осіб, які зроблено в акті перевірки, щодо відсутності реальності операцій з придбання товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання від ПП «Артсіті» та ПП «Інтеко-Трейд» до позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Спецтехмаш-2» з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів і витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП «Артсіті» за період з 01 грудня 2011 року по 28 лютого 2013 року та ПП «Інтеко-Трейд» за період з 01 березня 2013 року по 31 липня 2013 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №48/11-23-22-04/31400406 від 24 вересня 2014 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.198.2, 193.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 628269,00 грн., в т.ч.: за грудень 2011 року на суму 24667,00 грн.; за січень 2012 року на суму 25444,00 грн.; за лютий 2012 року на суму 17289,00 грн.; за квітень 2012 року на суму 28489,00 грн.; за травень 2012 року на суму 24947,00 грн.; за червень 2012 року на суму 32349,00 грн.; за липень 2012 року на суму 36862,00 грн.; за серпень 2012 року на суму 28378,00 грн.; за вересень 2012 року на суму 50313,00 грн.; за жовтень 2012 року на суму 23241,00 грн.; за листопад 2012 року на суму 41790,00 грн.; за грудень 2012 року на суму 36038,00 грн.; за січень 2013 року на суму 9214,00 грн.; за лютий 2013 року на суму 29794,00 грн.; за березень 2013 року на суму 18953,00 грн.; за квітень 2013 року на суму 41643,00 грн.;за травень 2013 року на суму 41512,00 грн.; за червень 2013 року на суму 48904,00 грн.; за липень 2013 року на суму 68442,00 грн.;

- п. 138.2, п.138.4, п. 138.8 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 636302,00 грн., в т.ч. за : ІV квартал 2011 року на суму 28367 грн.; за І квартал 2012 року на суму 44870 грн.; за ІІ квартал 2012 року на суму 90074 грн.; за ІІ квартал 2012 року на суму 121330 грн., за ІV квартал 2012 року на суму 106122 грн.; 2013 рік на суму 245539 грн. (т.1 а.с.25-83).

Згідно з вказаним актом відповідач дійшов висновку про те, що операції з придбання товарів та послуг по ланцюгу постачання від ПП «Артсіті» та ПП «Інтеко-Трейд» до ТОВ «Спецтехмащ-2» не містять по суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети). Мають місце відносини з фіктивними підприємствами.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року:

№0000812204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 628269,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 314135,00 грн. (т.1 а.с.23);

№0000822204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 636302,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 303968,00 грн. (т.1 а.с.24).

Позиція податкового органу ґрунтується на висновках:

- акта від 25 квітня 2014 року № 000005/11-28-22-06/37383780 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Артсіті» з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту за січень 2013 року»;

- акта від 26 травня 2014 року « 103/11-23-22-02/38340369 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інтеко-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17 вересня 2012 року по 31 грудня 2013 року».

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно з пунктами 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (далі – ПК України), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цьогоКодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у межах своєї господарської діяльності у письмовій формі уклав договори поставки товару (запасних частин, деталей, приладдя до транспортних засобів, шини, масла, автохімії, аксесуарів та ін.) з:

- ПП «Артсіті» №10 від 01 грудня 2011 (т.2 а.с.220-223), №13/01-12 від 13 січня 2012 року (т.2 а.с.242-243), №16/01-12 від 16 січня 2012 року (т.2 а.с.250-253), №23/01-12 від 23 січня 2012 року (т.1 а.с.200-203), №30/01-12 від 30 січня 2012 року (т.1 а.с.207-210), №01/02-12 від 01 лютого 2012 року (т.1 а.с.213-216), №06/02-12 від 06 лютого 2012 року (т.1 а.с.219-222), №13/02-12 від 13 лютого 2012 року (т.1 а.с.226-229), №04/04-12 від 02 квітня 2012 року (т.1 а.с.237-240), №07/05-12 від 07 травня 2012 року (т.9 а.с.11-24), №01/06-12 від 01 червня 2012 року (т.8 а.с.37-40), №09/07-12 від 09 липня 2012 року (т.9 а.с.65-68), №06/08-12 від 06 серпня 2012 року (т.3 а.с.1-3), №03/09-12 від 03 вересня 2012 року (т.3 а.с.26-29), №08/10-12 від 08 жовтня 2012 року (т.2 а.с.1-4), №05/11-12 від 05 листопада 2012 року (т.2 а.с.21-24), №03/12-12 від 03 грудня 2012 року (т.2 а.с.46-49), №03/01-13 від 03 січня 2013 року, №04/02-13 від 04 лютого 2013 року (т.2 а.с.200-203), а також специфікації до них (т.1 а.с.188-209,204-206,211-212,217-218,223-225,230-236,241-253, т.2 а.с.5-20,25-45,194-199,204-219,224-241,244-249, т.3 а.с.4-25,30-59, т.9 а.с.1-10,25-36,41-64,69-91);

- ПП «Інтеко-Трейд» №04/03-13 від 04 березня 2013 року (т.2 а.с.50-53), №01/04-13 від 01 квітня 213 року (т.2 а.с.67-70), №07/05-13 від 07 травня 2013 року (т.2 а.с.93-96), №03/01-13 від 03 січня 2013 року (т.2 а.с.116-119), №03/06-13 від 03 червня 2013 року (т.2 а.с.143-146), №01/07-13 від 01 липня 2013 року (т.2 а.с.169-171), а також специфікації до них (т.2 а.с.54-66,71-92,97-115,120-142,147-168,172-192).

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реальність вчинення зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини поставки товару, а саме щодо правовідносин з:

- ПП «Артсіті» - це подорожні листи (т.3 а.с.236-250), платіжні доручення (т.4 а.с.176-216), видаткові накладні (т.5 а.с.64-65, т.7 а.с.1-93,172-225,235-249, т.8 а.с.1-4,7-10,13-16,19-22,25-28,31-32,35-38,41-45,48-51,54,57-60,63-65,68-73,76-78,81-84,87-123), товарно-транспортні накладні (т.7 а.с.225-234,250-251,т.8 а.с.5-6,11-12,17-18,23-24,29-30,33-34,39-40,46-47,52-53,55-56,61-62,66-67,74-75,79-80,85-86,229-250);

- ПП «Інтеко-Трейд» - це платіжні доручення (т.4 а.с.217-236), видаткові накладні (т.7 а.с.94-171).

ПП «Артсіті» виписано позивачу податкові накладні за грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-лютий 2013 року (т.5 а.с.66-207, т.6 а.с.26-252);

ПП «Інтеко-Трейд» виписано позивачу податкові накладні за березень-липень 2013 року (т.4 а.с.135-175, т.5 а.с.208-253, т.6 а.с.1-25);

Таким чином, судом апеляційної інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій позивачем та ПП «Артсіті», ПП «Інтеко-Трейд», за наслідками яких сформовано спірні валові витрати та податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, оплату його вартості, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача про нереальність спірних господарських операцій позивача у зв'язку з відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів).

Посилання відповідача в акті перевірки на досудове слідство у кримінальному проваджені за ознаками попередньої кваліфікації кримінального правопорушення, за фактом вчинення фіктивного підприємництва ПП «Артсіті» та ПП «Інтеко-Трейд» є необґрунтованим, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, наявність самого факту здійснення кримінального провадження без вироку суду, який би набрав законної сили та яким би було встановлено обставини, що свідчать про безтоварність господарських операцій здійснених ПП «Артсіті» та ПП «Інтеко-Трейд», не може бути підставою для збільшення позивачу спірних сум грошового зобов'язання.

Щодо доводів податкового органу про наявність у контрагентів позивача ознак фіктивності та фактичним здійсненням діяльності спрямованої на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Суд апеляційної інстанції зауважує на наступному. Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже позивач не повинен нести відповідальність за порушення допущені іншими платниками податків.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, враховуючи зазначені вище норми законодавства, зауважує на наступному: визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість суд повинен з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Однак, судом першої інстанції не було досліджено належних та допустимих доказів, з метою з'ясування обставин, якими позивач обґрунтовує реальність здійснення ним господарських операцій, зокрема факти придбання та подальшого використання товару. Також, залишено поза увагою необхідність встановлення у подібних випадках юридично значимих фактів, з метою підтвердження зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу платника податку, з урахуванням власне причинно-наслідкового зв'язку таких фактів.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Враховуючи обставини, які були встановлені судом під час розгляду цієї адміністративної справи та приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 1 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області – задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі № П/811/3955/14 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року №0000812204 та №0000822204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехмаш-2» судовий збір у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 26 червня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко