Ухвала суду № 46039598, 18.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2015 рокусправа № 804/5865/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна організація №14»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року у справі №804/5865/14 за позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна організація №14» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

23 квітня 2014 року Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просила звернути стягнення на кошти з рахунків платника податків Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №14» у банках обслуговуючих такого платника податків, у тому числі готівкових коштів, на користь державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 50956 грн. 90 коп. та податку на прибуток у розмірі 267991 грн. 79 коп.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що у відповідача виник податковий борг у березні 2014 року в результаті не сплати самостійно задекларованих платником податків податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також пені, яка виникла внаслідок надання розстрочки податкового боргу за ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року у справі 2а/0470/8160/11 та становить 1 018 948 грн. 69 коп. Вказані податкові платежі підлягають стягненню з відповідача в рахунок державного бюджету.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року адміністративний позов задоволено: звернуто стягнення на кошти з рахунків платника податків Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №14» у банках обслуговуючих такого платника податків, у тому числі готівкових коштів, на користь державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 50956 грн. 90 коп. та податку на прибуток у розмірі 267991 грн. 79 коп.

Не погодившись з рішенням суду комунальне підприємство «Житлово - експлуатаційна організація №14» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем було сплачено грошові кошти в рахунок податкового боргу, також відповідачем своєчасно та в повному обсязі сплачувались розстрочені податкові платежі на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року у справі 2а/0470/8160/11, відтак нарахування пені на вказані платежі є безпідставним. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем до податкового боргу неправомірно включено частину боргу в сумі 101 489.1 грн., які вже було стягнуто судовим рішенням від 11.10.11 р. у справі №2а/0470/8160/11, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Комунальне підприємство «Житлово -експлуатаційна організація №14» зареєстроване виконкомом Криворізької міської ради та знаходиться у Криворізькій північній міжрайонній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як основний платник податків з 14.01.1994 р. за №288, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 19.07.2012 р. №325.

Також, встановлені обставини справи свідчать про те, що податковий борг відповідача виник у березні 2014 року в результаті несплати самостійно задекларованих платником податків податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також пені, яка виникла внаслідок надання розстрочки податкового боргу за ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 р. за справою №2а/0470/8160/11 та становить 1018948, 69 грн., а саме з податку на додану вартість 682787, 44 грн., пені з податку на додану вартість 68169, 46 грн., податку на прибуток підприємств 267991, 7+ грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що керуючись п.п.6.2.1, п.п.6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону України від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ, який діяв на момент виникнення правовідносин, позивачем було направлено КП «Житлово -експлуатаційна організація №14» першу та другу податкові вимоги по несплаченим узгодженим податковим зобов'язанням 2001 року, відповідно від 17.10.2001 р. №1/38 та від 26.11.2001 р. №2/127.

З метою стягнення суми податкового боргу, що обліковується за підприємством податковий орган звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення грошових коштів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що підприємством на час розгляду справи суми податкового боргу не сплачено, а тому грошові кошти підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У відповідності до п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій у разі їх наявності), самостійно узгодженого платником податків платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до п. 95.2 ст.. 95 Податкового кодексу України,стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів за податковим боргом відбувається на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Як вже зазначалось, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з КП "Житлово-експлуатаційна організація №14" суми податкового боргу з податку на додану вартість, податку на прибуток та пені за прострочення сплати розстроченої суми податкового боргу, всього на суму 1018948.69 грн..

Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковим органом було дотримано процедуру формування та надіслання на адресу відповідача податкових вимог про сплату податкового боргу, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що за умови несплати відповідачем податкового боргу, наявні достатні підстави для стягнення коштів у розмірі 1018948.69 грн..

В свою чергу, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що податкового боргу за підприємством не рахується, оскільки суми грошових коштів в рахунок сплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань підприємством було сплачено своєчасно. Крім того, КП «ЖЕО №14» зазначає, що податковий орган не дотримався принців черговості зарахування грошових коштів, сплачених позивачем в рахунок податкового боргу як за основним платежем так і в рахунок наявної пені.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Як вбачається з облікової картки платника податку, по КП «ЖЕО 314» рахується податки борг за попередні періоди, зокрема сальдо по податку на прибуток підприємств на початок року становило: недоїмка у - 7 962.86 грн. заборгованість по пені - 8 411.32 грн.,. по податку на додану вартість: недоїмка - 3 260 359.13 грн. заборгованість по пені 3 452 400.74 грн..

Як вбачається з пояснень Криворізької ОДПІ та підтверджується вмістом особової картки платника податків, на час сплати позивачем грошових коштів на погашення податкових зобов'язань за період 2013 року податковий орган, на виконання покладених на нього податковим органом обов'язків, змінив призначення платежу та спрямував їх погашення податкового боргу по платежам строк сплати яких настав раніше, відтак за період 2014 року, відповідно, призначення платежів сплачених в рахунок самостійно визначених податкових зобов'язань також було спрямовано на погашення попередніх боргових зобов'язань.

Таким чином, грошові кошти сплачені позивачем в рахунок податкового боргу постійно спрямовувались органом на погашення податкових зобов'язань та пені в порядку черговості настання строків їх сплати.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, податковий орган наділений повноваженнями щодо спрямування грошових коштів на погашення існуючого податкового боргу, з урахуванням черговості його виникнення та незалежно від напряму визначеного платником податку. Що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача про своєчасну та повну сплату податкового боргу.

В свою чергу, щодо доводів відповідача стосовно неправомірного спрямування податковим органом сплачених коштів в рахунок нарахованої пені, а не в рахунок грошового зобов'язання суд зазначає наступне.

Положення ст.131 Податкового кодексу України передбачають, що нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує черговості платежів або не визначає її у платіжному документі, чи визначає з порушенням зазначеного порядку, контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у визначеному порядку.

Суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

В свою чергу, в разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 Податкового кодексу України або за рішенням суду у передбачених законом випадках.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вже зазначалось, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій у разі їх наявності), самостійно узгодженого платником податків платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції зазначає, що погашення податкових зобов'язань в межах податкового боргу, що включає в себе також і пеню за прострочені грошові зобов'язання минулих податкових періодів, відбувається виключно в межах черговості виникнення податкового боргу. В свою чергу, погашення поточних податкових зобов'язань та нарахованої за їх наслідками (поточної) пені не допускається перед погашенням наявного податкового боргу.

Оскільки позивачем було здійснено почергове погашення податкового боргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з особової картки платника податку по податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Також, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що судом першої інстанції було стягнуто з відповідача суму податкового боргу у розмірі 101 489.1 грн., який вже був стягнутий за рішенням у справі №2а/0470/8160/11, оскільки предметом розгляду в даній справи було вирішення питання щодо можливості стягнення податкового боргу з рахунків банках, що обслуговують такого платника в порядку визначеному п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України. Винесення судового рішення у справі №2а/0470/8160/11 про розстрочення погашення податкового боргу унеможливили стягнення вказаних коштів з рахунків платника податку в обслуговуючих банкам, у зв'язку з чим, позивач вимушений був звернутись із новим позовом про стягнення з відповідача пені за невиконання КП «ЖЕО №14» графіку погашення заборгованості.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи відповідача про своєчасну сплату грошових коштів в рахунок розстроченого боргу на виконання рішення у справі №2а/0470/8160/11 не знаходять свого відображення в обліковій картці платника податків, більш того зазначена обставина не спростовує необхідності нарахування пені на прострочене податкове зобов'язання у час дії розстрочення, оскільки пеню не було зупинено або скасовано в установленому Законом порядку.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна організація №14» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року у справі №804/5865/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко