Ухвала суду № 46039590, 18.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2015 рокусправа № 804/1447/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.

за участю:

представників позивача: ОСОБА_1.

представника відповідача: ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі №804/1447/14 за позовом приватного підприємства «Науково виробниче підприємство «Центросталь» до державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

17 січня 2014 року приватне підприємство «Науково виробниче підприємство «Центросталь» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0005661501 від 18.12.2013 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість на суму 715 712 грн. відносно приватного підприємства «Науково - виробниче підприємство «Центросталь».

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення винесено відповідачем з посиланням на акт перевірки, в якому викладені необґрунтовані дані та суб'єктивні припущення щодо завищення податкового кредиту на суму 715711,64 грн. по придбанню товарів за економічно недоцільними угодами, які реалізовано на експорт, які спростовуються наданими до перевірки первинними документами, що підтверджують правомірність формування підприємством податкового кредиту за період: листопад 2012 р. на суму 315961,00 грн., серпень 2013 р. на суму 113559,89 грн., вересень 2013 р. на суму 286190,75 грн. За вказаних обставин, рішення відповідача щодо зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 715712,00 грн. за вересень 2013 року, є безпідставним та підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0005661501 від 18.12.2013 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість на суму 715 712 грн. відносно приватного підприємства «Науково - виробниче підприємство «Центросталь».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в ході документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2013 року було встановлено неправомірне формування податкового кредиту ПП «НВП «Центросталь» у розмірі 715711,64 грн., оскільки експортні операції позивача мали збитковий характер, а окремі господарські операції не були підтверджені достовірними первинними документами. З урахуванням встановлених порушень порядку формування податкового кредиту по періодам: листопад 2012 р. на суму 315961,00 грн., серпень 2013 р. на суму 113559,89 грн., вересень 2013 р. на суму 286190,75 грн., відповідачем правомірно винесено оскаржуване рішення про зменшення розміру від'ємного значення за вересень 2013 року на суму 715712,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 14.11.2013 року по 27.11.2013 року посадовими особами ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПП НВП «Центросталь» залишку відємного значення за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки №1145/151/34884423 від 29.11.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення:

пп.14.1.179, пп.14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п.188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України з урахуванням норм пп. 14.1.36 п. 14.1 пп.14.1.231 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, ст.. 3 ст. 19 ст. 42 ст. 142 Господарського Кодексу України, ст. 235 Цивільного кодексу України ПП НВП «Центросталь» завищено залишок відємного значення з ПДВ за вересень 2013 року на суму 715 712 грн..

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0005661501 від 18 грудня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 715712 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення рішення №0005661501 від 18 грудня 2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було правомірно сформовано податкову звітність та отримано відємне значення з податку на додану вартість, що підтверджується складеними належним чином первинними документами бухгалтерського обліку та фінансової звітності, у звязку з чим, податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню як таке, що порушує права та законні інтереси позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при відємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то:

бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у перердніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг аюо до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави отримання та віднесення платником податків до податкового кредиту наступного звітного періоду суми відємного значення з податку на додану вартість, яка визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що податковим органом зроблено висновок про завищення сум податкового кредиту за листопад 2012 року у розмірі 315961,00 грн. зроблений у зв'язку із встановленням за результатами перевірки відображення обсягу експертних операцій в Декларації за листопад 2012 р. (колонка А), що оподатковуються за ставкою - 0% у сумі 110557,00 грн., у той час, коли, на думку податкового органу, фактично перетинули межі митної території товар на суму 1348669,45 грн. (п. 3.5. Акту перевірки). Крім того, на думку податкового органу, позивачем було безпідставно включено до складу податкового кредиту листопада 2012 р. податкову накладну, виписану ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» від 19.06.2012 р. № 323062 на суму 1210000,8 грн. (в т.ч. ПДВ 201666,8 грн.), оскільки вказана податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накаладних (п. 3.11 Акту перевірки).

Однак, із такою позицією податкового органу неможливо погодитись з огляду на наступне.

Згідно ВМД № 110070000/2012/326121 (а.с. 39), 10.11.2012 р. ПП «НВП «Центросталь» за межі митної території України було вивезено продукцію (згар цинку) на загальну суму 110556,62 грн. (графа 46 ВМД). Вказані суми експортних операцій були відображені позивачем в Декларації з ПДВ за листопад 2012 р. в рядку 2.1 (колонка А) з позначкою « 0» в рядку 2.1. колонки Б «сума податку на додану вартість» (а.с. 106-107).

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що у відповідності до системи АРМ «Мтниця» встановлено, що в листопаді 2012 року позивачем фактично вивезено продукцію на суму 1 348 669.45 грн..

Проте встановленими обставинами справи спростовано вказаний висновок відповідача, так, в графі 42 ВМД № 110070000/2012/326121 вказано суму13831,6800 доларів США, що підтверджується позначкою «USD» в графі 22 - «валюта за рахунком», а з урахуванням курсу валюти 7,993 грн. (графа 23 ВМД), фактурна вартість товару (ціна товару) складає 110556,62 грн.

В ході судового розгляду справи відповідачем не було надано до суду інших належних та допустимих доказів на підтвердження завищення позивачем суми ПДВ за листопад 2012 року, ним також не спростовано доводів позивача стосовно правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 року, в тому числі за наслідками експортних операцій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно були відображені в Декларації з ПДВ за листопад 2012 р. суми експортних операцій по ВМД № 110070000/2012/326121 у розмірі 110557,00 грн., а висновки податкового органу щодо завищення сум податкового кредиту в листопаді 2012 року, є помилковими.

Надаючи правову оцінку правомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковою накладною від ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» на суму 1210000,8 грн. не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У відповідності до п.201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.7. означеної статті Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 201.10. ст. 201 Поадкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Тобто, виходячи з системного аналізу вищезазначених статей, визначальною підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту, при відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, є наявність факту подання скарги на продавця за відмову в реєстрації податкової накладної (додаток 8), та підтвердження здійснення господарської операції, за наслідками якої складено податкову накладну, відповідними первинними документами.

Як встановлено судом першої інстанції позивачем, на виконання ч. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при подачі податкової декларації за звітний податковий період була подана заява №08/20-1 від 20 серпня 2012 року із скаргою на постачальника ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», а також надано до податкового органу первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем дотримано встановлений законом порядок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковою накладною не зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надаючи правову оцінку висновкам контролюючого органу щодо завищення сум податкового кредиту по експортним операціям за листопад 2012 р., серпень та вересень 2013 р. у зв'язку із збитковістю господарських операцій, суд апеляційної\ інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем при порівнянні фактурної вартості реалізованої продукції по ВМД (листопад 2012 р. - 110557,00 грн., серпень 2013 р. - 754527,00 грн., вересень 2013 р. - 2573446,00 грн.) із сукупною ціною (з ПДВ), сплаченою за дану продукцію на території України, зроблений висновок, що за результатами господарських операцій підприємство мало збиток у сумі 728666,22 грн. (с. 9 Акту перевірки).

Згідно із пп.195.1.1 п.195 ст.195 ПКУ, операції з вивезення товарів за межі митної території України оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до п.188.1. ст.188 ПКУ (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно дост.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Аналіз наведених законодавчих положень не дає підстави для висновку, що законодавець зобов'язує платника податку, який здійснює операції з вивезення товарів за межі митної території України, враховувати при визначені вартості таких товарів податок на додану вартість, сплачений ним при придбанні такого товару, а інакше він позбавляється права на віднесення відповідних сум податку до податкового кредиту. Більш того, положеннями п.188.1 ст.188 ПКУ чітко зауважено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг (а операції з вивезення товарів за межі митної території України є такими, що оподатковуються за нульовою ставкою) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, крім податку на додану вартість.

Проте, контролюючим органом при визначенні фінансового результату від проведених операцій на експорт за період: листопад 2012 р. серпень і вересень 2013 р., сума придбання товару (гард цинку, згар цинку) визначалась із врахуванням сум ПДП, а сума реалізації без врахування сум ПДВ, що і призвело до збиткового результату в сумі 728666,22 грн.

Протягом розгляду справи судом апеляційної інстанції, відповідачем не було спростовано зазначених вище фактів стосовно неправомірного розрахування під час перевірки фінансового результату від експортних операцій в розрізі норм матеріального права, у звязку з чим, суд апеляційної погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно відображено у своїй податковій звітності відємне значення з податку на додану вартість, отриманого в тому числі, за рахунок ПДВ від господарських операцій на експорт.

Крім зазначеного, в ході перевірки контролюючим органом нереальність здійснення господарських операцій з ТОВ «СОРБІТ» і ПП «ПРОМ-ТЕХ - СНАэБ», внаслідок чого було встановлено заниження податкового кредиту на суму 127951.18 грн. за вересень 2013 року.

В свою чергу, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано договір № 13-09/12-1 від 12.09.2013 року, відповідно до якого постачальник ТОВ «СОРБІТ» зобовязується здійснити постачання гарт цинку та згар цинку на умовах DAP, м. Дніпропетровськ, тобто до складу покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар.

Здійснення господарської операції підтверджується наступними первинними документам:

Перевезення товару здійснювалось на підставі товарно транспортних накладних, згідно з якими перевізником виступає ТОВ «ОСОБА_3 Україна», замовником перевезень ТО «СОРБІТ», пункт навантаження м.Київ, вул. Промислова, буд 4-А, пункт розвантаження: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 249.

Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними РН-0000096 від 18.09.2013 року, РН№0000097 від 18.09.2013 року, РН 0000098 від 18.09.2013 року, РН-0000131 від 24.09.2013 року, РН-0000132 від 24.09.2013 року, HР-0000133 від 24.09.2013 року.

За наслідками здійснення господарських операцій постачальником виписано на адресу позивача податкові накладні №101 від 18.09.2013 року, №102 від 18.09.2013 року, №103 від 18.09.2013 року, №104 від 24.09.2013 року, №104 від 24.09.2013 року, №105 від 24.09.2013 року, №106 від 24.09.2013 року.

Також позивачем до суду надано договір №79 від 07.08.2013 року, у відповідності до якого замовник ПП НВП «Центросталь» доручив, а виконавець ПП «ПРОМ-ТЕХ-СТНАБ» прийняв на себе зобовязання виконати дроблення згару цинку та гарту цинку.

Згідно пояснень позивача, зазначені послуги фактично надавались виконавцем протягом кількох днів у вересні 2013 року на складі замовника, який розташовано за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду буд. 249.

На підтвердження факту надання послуг сторони підписали Акт здачі приймання послуг від 30.09.2013 року, згідно якого послуги надано у наступному обсязі: дроблення згару цинку та гарту цинку 125.168 тон, перепакування відходів цинку у мішки 187. 163 тон.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обовязкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, наслідком яких є поставка товару та виконання робіт.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та отриманні відємного значення з податку на додану вартість.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетрвоського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі №804/1447/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:О.О. Круговий

Суддя:Ю.М. Дадим

Суддя:С.А. Уханенко