Постанова № 46039434, 01.07.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа № 903/346/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Демянчук Ю.Г.

при секретарі Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник Качан В.О.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Волинської області від 20.05.15р. у справі № 903/346/15 (суддя Гарбар Ігор Олексійович)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство "ЗІП"

до відповідача Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 891 481, 27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.6.2015р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Коломис В.В. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 903/346/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Демянчук Ю.Г.

Рішенням господарського суду Волинської області у справі №903/346/15 від 20.05.15р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗІП" 891 481,27 грн. (вісімсот дев'яносто одну тисячу чотириста вісімдесят одну гривню і двадцять сім копійок), (з яких: 724 667,23 грн. основна сума заборгованості, 152 180,11 грн. інфляційні втрати, 14 633,93 грн. 3% річних), а також витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 17 829,63 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять гривень шістдесят три копійки)..

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідно до умов договору купівлі-продажу №31, поставлений товар відповідач отримав, однак вартість поставленого товару не сплатив, що спричинило виникнення основного боргу 724 667,23. Заявлений розмір та періоди нарахування індексу інфляцій та 3% річних судом перевірено, а тому нараховані суми збитків підлягають до стягнення з відповідача у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Дочірнє підприємство "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20.05.15р. у справі 903/346/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що спірна специфікація не відноситься до договору, за яким стягуються кошти. Відсутність факту передачі уповноваженій особі відповідача супровідних документів також виключає підставність вимог та можливість їх задоволення. Лише належним чином оформлені первинні документи можуть бути підставою для виникнення зобов'язань. Документи, що містяться у матеріалах справи №903/346/15мають істотні недоліки та не можуть вважатися первинними документами і належними доказами у справі. Договором чітко визначено розмір відповідальності. Твердження суду про те, що інфляційні нарахування та 3% річних не є відповідальністю суперечать чинному законодавству.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Волинської області від 20.05.15р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача (апелянта) у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 99).

Колегія суддів звертає увагу на таке.

До апеляційної скарги апелянтом додана заява про відстрочення сплати судового збору.

Одночасно із заявою скаржник подав постанову про арешт коштів боржника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області від 24.03.2014р.; відомості балансу по ДП "Волинський облавтодор" станом на 01.06.2015р., 03.06.2015р.; консолідований звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за січень-березень 2015р. ДП "Волинський облавтодор"; консолідований звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) на 30 березня 2015р. ДП "Волинський облавтодор", що не дає змоги здійснити оплату за судовий збір.

Клопотання про відстрочення сплати судового збору суд задовольнив відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" та відстрочив сплату судового збору до дати першого судового засідання, зазначеної в п.4 резолютивної частини ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2015р. у справі №903/346/15, тобто до 01.07.2015р.

Однак, скаржник не виконав умови вищевказаної ухвали суду. Натомість, 01.07.2015р. подав до суду клопотання №945 від 30.06.2015р про відкладення розгляду справи з проханням про надання відстрочки по сплаті судового збору на кінець липня у зв'язку із відсутністю фінансування.

Колегія суддів винесла заявлене клопотання на обговорення.

Представник позивача віднесла прийняття рішення по даному клопотанню на розсуд суду, звернувши увагу колегії суддів лише на той факт, що заборгованість відповідача перед позивачем значна і довготривала.

Відповідно до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Застосовуючи у відповідності до част.1 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи част.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Окрім того, будь-яких доводів щодо поважності причин неможливості явки в судове засідання 01.07.2015 року у клопотанні не наведено, доказів в підтвердження зазначених обставин до клопотання не додано.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З'ясовуючи обставини прибуття у судове засідання представника позивача, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що представник Качан В.О. прибула із Дніпродзержинська Дніпропетровської області (відстань - понад 730 км).

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи наведене, а також приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, за якою сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи, колегія суддів відхиляє клопотання Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Оскільки явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, представники належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників апелянта.

За таких обставин апеляційна скарга розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 20.05.15р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.06.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю промислове підприємство "ЗІП" та дочірнім підприємством "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" укладено договір купівлі-продажу № 31 (а.с. 15-20).

Згідно п. 1.1. договору, позивач продає відповідачу лакофарбову продукцію, а відповідач приймає товар та сплачує його вартість на умовах даного договору.

На виконання умов даного договору, позивач здійснив поставку відповідачу товару, лакофарбової продукції, на загальну суму 724 667,23 грн., що підтверджується видатковими накладними (а. с. 22-27):

№ ГП-0000415 від 17.06.2014 р. на суму 268 776,00 грн.;

№ ГП-0000416 від 17.06.2014 р. на суму 6 506,83 грн.;

№ ГП-0000417 від 17.06.2014 р. на суму 107 092,80 грн.;

№ ГП-0000457 від 24.06.2014 р. на суму 268 776,00 грн.;

№ ГП-0000458 від 24.06.2014 р. на суму 32 994,00 грн.;

№ ГП-0000459 від 24.06.2014 р. на суму 40 521,60 грн.

Згідно п. 3.3 договору, оплата за поставлений товар здійснюється на умовах відстрочення платежу до 30 календарних днів з дати отримання узгодженої партії товару.

Поставлений товар відповідач отримав, що підтверджується вищезазначеними видатковими накладними та актами приймання-передачі товару і документів № 1 від 17.06.2014 р., № 2 від 24.06.2014 р. (а. с. 26-31).

Відповідач вартість поставленого товару не сплатив.

05.02.2015 р. позивач направив відповідачу претензію вих. № 3 з вимогою про оплату заборгованості (а. с. 33).

Суд першої інстанції дійшов висновку про підставність стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 724 667,23 грн., з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. Передбачена законами України відповідальність застосовується з врахуванням положень цього договору.

Висновки, які зроблені судом першої інстанції з приводу стягнення з відповідача 152180,11 грн. збитків завданих інфляцією та 14 633,93 грн. 3% річних., відповідають чинному законодавству. Розмір та періоди нарахування індексу інфляцій та 3% річних, заявлених позивачем, стягнуто з відповідача у повному обсязі.

Оцінюючи правильність прийнятого судового рішення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 692 ЦК України регламентовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено ч. 1 п. 1 ст. 193 ГК України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Висновки, які зроблені судом першої інстанції, відповідають чинному законодавству.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

У апеляційній скарзі відповідач заявляв клопотання про надання відстрочки сплати судового збору за подання апеляційної скарги до моменту винесення судового рішення. Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від таке клопотання було задоволене шляхом надання відстрочки сплати судового збору до першого судового засідання - 01.07.15р. Однак на дату розгляду апеляційної скарги доказу про сплату судового збору подано не було.

За таких обставин в порядку статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги слід стягнути з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в доход Державного бюджету України в розмірі 8 916, 61 грн.

Господарському суду Волинської області слід доручити видати наказ.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 03.06.15р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 20 травня 2015 року у справі №903/346/15 залишити без змін.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Ковельська, 41, м. Луцьк, Волинська область 43001, код ЄДРПОУ 32035139) в доход Державного бюджету України 8916,61 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/346/15 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Демянчук Ю.Г.