Постанова № 46039397, 01.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р. Справа № 917/182/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Потапенко В.І. , суддя Тарасова І. В.,

при секретарі Логвін О.О.,

за участю представника:

позивача - Мироненко Н.С. (за довіреністю від 05.01.2015р. №12/16-000026),

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 1-ї міської клінічної лікарні (вх.№2563П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2015 року по справі №917/182/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", м.Полтава

до 1-ї міської клінічної лікарні, м.Полтава,

про стягнення 25841,66 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.03.2015 року (суддя Киричук О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з 1-ої міської клінічної лікарні, вул.Енгельса, 27 А, м.Полтава, Полтавська область, 36038 (код ЄДРПОУ 01999655) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", вул. Зіньківська, 6, Полтава, Полтавська область, 36029 (код ЄДРПОУ 00110792, р/р 26005000067700 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) 2 грн. заборгованості з орендної плати, 23642,30 грн. відшкодування електроенергії, 1671,65 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2015 у справі №917/182/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що направлення на адресу 1-ї Міської клінічної лікарні актів виконаних робіт не є доказом використання зазначених в них обсягів електроенергії. Апелянт зазначає, що не підписання з боку 1-ї Міської клінічної лікарні актів виконаних робіт повинні розцінюватись як неприйняття наданих послуг, а тому не можуть бути підтвердженням споживання вказаних в них обсягів електроенергії.

До Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх. 8369 від 27.05.2015р.), в яких просить відмовити відповідачу в задоволені апеляційної скарги повністю та рішення господарського суду Полтавської області по справі №917/182/15 від 31.03.2015р. залишити без змін.

Від апелянта надійшло клопотання (вх. №8576 від 02.06.2015р.), в якому він просить апеляційну скаргу розглядати без участі представника відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.05.2015р. розгляд справи було відкладено на 01.07.2015р. о 09:30 год. в складі колегії суддів: головуючий суддя Горбачова Л.П, суддя Істоміна О.А., суддя Потапенко В.І.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати від 30.06.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Потапенко В.І., суддя Тарасова І.В.

Від апелянта надійшло клопотання (вх.№9945 від 30.06.2015р.), в якому він просить апеляційну скаргу розглядати без участі представника відповідача. До вказаного клопотання надав розрахунок відшкодування за спожиту електроенергію.

30.06.2015р. від позивача до суду надійшло клопотання, в якому він зазначає, що на виконання вимог ухвали суду від 03.06.2015р. надає розрахунок (помісячно) заборгованості відповідача за спожиту електроенергію з урахуванням площі, яку займав відповідач. Також надав довідку щодо коефіцієнту трансформації та порядку проведення розрахунків електроенергії.

У судовому засіданні 01.07.2015р. представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, зазначених у запереченнях на апеляційну скаргу, та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. У клопотанні від 30.06.2015р. просив суд апеляційну скаргу розглядати без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

01.01.2012р. між ПAT "Полтавський турбомеханічний завод" (орендодавець) та 1-ою Міською клінічною лікарнею (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №ТМ-191, відповідно до п.1.1. якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення оздоровчого пункту, розташованого за адресою: м. Полтава, вул.Зіньківська 6, що знаходиться на балансі позивача та являється його власністю.

Згідно з п.1.3. договору загальна площа орендованого приміщення становить 1515,0 квадратних метрів.

Пунктом 2.3. договору визначено, що при передачі/поверненні приміщення сторони складають двосторонній акт приймання-передачі. Приміщення вважається переданим/поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Ключі від приміщення передаються орендарю та повертаються ним в момент підписання акту приймання -передачі.

Матеріали справи містять Акт №1 приймання-передачі орендованого приміщення від 01.01.2012р., який підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками (а.с.14). Факт надання в оренду приміщення відповідачем не заперечується.

Додатковою угодою від 01.03.2013р. до договору сторони дійшли згоди змінити п.3.1. договору, виклавши його в наступній редакції: "1.3. загальна площа орендованого приміщення становить 114,6 квадратних метрів" (а.с.15).

28.02.2013р. відповідно до акту №1 приймання-передачі орендованого приміщення, який підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками, відповідач повернув, а позивач прийняв нежитлове приміщення загальною площею 1400,4 квадратних метрів, у відповідача у користуванні залишилося нежитлове приміщення загальною площею 114,6 квадратних метрів (а.с.16).

Відповідно до п.4.1 договору розмір орендної плати за користування приміщенням становить 1 грн. за місяць.

Пунктом 4.3 договору сторони узгодили, що орендар відшкодовує орендодавцю вартість використаної електроенергії згідно з показаннями лічильників та кількості займаної площі на підставі виставлених рахунків протягом 10 днів з моменту їх отримання.

Відповідач договірні зобов'язання в частині проведення розрахунків не виконав належним чином, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди нежитлового приміщення № ТМ-191 від 01.01.2012 р. за період с 01 січня 2012 р. по грудень 2014 р. складає - 25 841,66 грн., а саме: орендна плата - за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 рік - 2 грн., відшкодування електроенергії - за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 рік - 11652,39 грн., відшкодування електроенергії - за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 рік - 9774,65 грн., відшкодування електроенергії - за період з 01.01.2014 року по 02.12.2014 рік - 4 412,62 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-1У (зі змінами та доповненнями) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Договором оренди нежитлового приміщення № ТМ-191 від 01.01.2012 р. сторони погодили, що (п.4.1.) розмір орендної плати за користування нежитловим приміщенням становить 1,00 грн. з ПДВ за місяць, (п.4.3.) орендар відшкодовує орендодавцю вартість використаної електроенергії, згідно з показаннями лічильників та кількості займаної площі на підставі виставлених рахунків протягом 10 днів з моменту їх отримання.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не сплачена орендна плата за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 рік у розмірі 2 грн., докази сплати орендної плати за вказаний період матеріали справи не містять, у зв'язку з чим господарський суд Полтавської області правомірно задовольнив вимоги про стягнення орендної плати.

Позивач зазначає, що відповідач не в повному обсязі проводив відшкодування орендодавцю вартості використаної електроенергії за період з 01.01.2012 року по 02.12.2014 рік.

Обсяги споживання відповідачем електроенергії підтверджуються матеріалами справи, а саме: актами про обсяги спожитої електроенергії спорудою "Поліклініка" за кожен місяць вказаного позивачем періоду, актами про обсяги та вартість спожитої електроенергії орендарем (відповідачем) за кожен місяць вказаного позивачем періоду (а.с.115-а.с.183).

Відповідно до зафіксованих у актах про обсяги та вартість спожитої електроенергії орендарем (відповідачем) обсягів спожитої електроенергії, приймально-здавальних актів позивачем відповідно до п.4.3. договору виставлялися відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)/ рахунки за кожен місяць вказаного позивачем періоду, зокрема: №ТМ-0000061 від 31.01.2012 року на суму 4 215,72 грн., № ТМ-0000148 від 29.02.2012 року на суму 621,60 грн., № ТМ-0000315 від 30.03.2012 року на суму 1432,14 грн., № ТМ-0000405 від 30.04.2012 року на суму 1700,22 грн., № ТМ-0000469 від 31.05.2012 року на суму 303,94 грн., № ТМ-0000599 від 29.06.2012 року на суму 349,90 грн., № ТМ-0000658 від 31.07.2012 року на суму 594,14 грн., № ТМ-0000751 від 31.08.2012 року на суму 170,41 грн., № ТМ-0000842 від 28.09.2012 року на суму 461,23 грн., № ТМ-0000952 від 19.10.2012 року на суму 1359,84 грн., № ТМ-0001070 від 30.11.2012 року на суму 2965,07 грн., № ТМ-0001181 від 31.12.2012 року на суму 4443,05 грн., № ТМ-0000062 від 31.01.2013 року на суму 1930,94 грн., № ТМ-0000166 від 28.02.2013 року на суму 2340,53 грн., № ТМ-0000323 від 10.04.2013 року на суму 2664,00 грн., № ТМ-0000381 від 30.04.2013 року на суму 1631,51 грн., № ТМ-0000519 від 31.05.2013 року на суму 523,51 грн., приймально-здавальний акт від 27.06.2013 на суму 94,74 грн., № ТМ-0000716 від 31.07.2013 року на суму 423,91 грн., № ТМ-0000816 від 30.08.2013 року на суму 323,35 грн., № ТМ-0000909 від 30.09.2013 року на суму 1116,23 грн., № ТМ-0001014 від 31.10.2013 року на суму 852,35 грн., № ТМ-0001088 від 29.11.2013 року на суму 312,19 грн., № ТМ-0001241 від 31.12.2013 року на суму 775,53 грн., № ТМ-0000105 від 31.01.2014 року на суму 2018,13 грн., № ТМ-0000216 від 28.02.2014 року на суму 1639,24 грн., № ТМ-827 від 31.03.2014 року на суму 1038,18 грн., № 1051 від 30.04.2014 року на суму 1678,68 грн., № ТМ-1362 від 30.05.2014 року на суму 311,62 грн., № ТМ-1634 від 30.06.2014 року на суму 229,96 грн., №1998 від 31.07.2014 року на суму 237,70 грн., №2741 від 31.10.2014 року на суму 2020,48 грн., рахунок на оплату №3483 від 28.11.2014 на суму 713,46 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем підписані без заперечень із зазначенням того, що сторони претензій одна до одної не мають, наступні: № ТМ-0000148 від 29.02.2012 року на суму 621,60 грн., № ТМ-0000315 від 30.03.2012 року на суму 1432,14 грн., № ТМ-0000842 від 28.09.2012 року на суму 461,23 грн., № ТМ-0000952 від 19.10.2012 року на суму 1359,84 грн., № ТМ-0001070 від 30.11.2012 року на суму 2965,07 грн., приймально-здавальний акт від 27.06.2013 на суму 94,74 грн., № ТМ-0000816 від 30.08.2013 року на суму 323,35 грн., № ТМ-0001014 від 31.10.2013 року на суму 852,35 грн., № ТМ-0001088 від 29.11.2013 року на суму 312,19 грн., № ТМ-0000105 від 31.01.2014 року на суму 2018,13 грн., №ТМ-0000216 від 28.02.2014 року на суму 1639,24 грн., №ТМ-827 від 31.03.2014 року на суму 1038,18 грн., №ТМ-1362 від 30.05.2014 року на суму 311,62 грн., №ТМ-1634 від 30.06.2014 року на суму 229,96 грн., № 1998 від 31.07.2014 року на суму 237,70 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що акти, які не були підписані відповідачем, позивач повторно направив відповідачу для підписання супровідним листом № 12/12-013489 від 16.09.2014р., в якому також просив підписати та повернути йому кожен другий екземпляр. Згідно з відміткою на вказаному листі відповідач отримав його 17.09.2014р. Відповідно до додатку супровідного листа відповідачу було направлено наступні акти: акт №1051 від 30/04/14, акт №0000405 від 30/04/12, акт №0000599 від 29/06/12, акт №00001181 від 31/12/12, акт №0000100 від 30/06/13, акт №0000160 від 27/09/13, акт №0000223 від 31/12/13, акт №0000062 від 31/01/13, акт №0000166 від 28/02/13, акт №0000323 від 10/04/13, акт №0000381 від 30/04/13, акт №0000519 від 31/05/13, акт №0000624 від 27/06/13, акт №0000716 від 31/07/13, акт №0000909 від 30/09/13, акт №00001014 від 31/10/13, акт №00001241 від 31/12/13 (а.с.17).

Відповідач направлені на його адресу акти не повернув, відповіді на зазначений лист позивачу не направив. Факт отримання зазначених актів відповідач не спростував.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково сплачувалася вартість використаної електроенергії за договором оренди нежитлового приміщення № ТМ-191 від 01.01.2012 р., що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями (а.с.196-а.с.220) та відображено у розрахунку суми заборгованості 1-ї міської клінічної лікарні перед АТ «Полтавський турбомеханічний завод» за договором ТМ-191 від 01.01.2012 року (а.с.188-192).

Судом першої інстанції встановлено, що суми проплат за спожиту елетроенергію за договором ТМ-191 від 01.01.2012 року, вказані в платіжних дорученнях враховані позивачем при визначені суми стягуваної з відповідача заборгованості.

Надані відповідачем платіжні доручення свідчать про часткову сплату вартості використаної електроенергії як за підписаними ним актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), так і за не підписаними.

Колегія суддів, враховуючи те, що відповідач, підписавши договір оренди нежитлового приміщення №ТМ-191 від 01.01.2012р., погодився на передбачений у 4.3 договору спосіб обрахунку вартості використаної електроенергії згідно з показаннями лічильників та кількості займаної площі; а також, беручи до уваги факт часткової оплати відповідачем за спожиту електроенергію за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), та підтверджений позивачем обсяг споживання відповідачем електроенергії актами про обсяги спожитої електроенергії спорудою "Поліклініка" та актами про обсяги та вартість спожитої електроенергії орендарем (відповідачем), погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача відшкодування електроенергії - за період з 01.03.2012 року по 31.12.2012 рік - 9455,03 грн., відшкодування електроенергії - за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 рік - 9774,65 грн., відшкодування електроенергії - за період з 01.01.2014 року по 02.12.2014 рік - 4412,62 грн., всього - 23642,30 грн.

Апелянт посилається на те, що розрахунок обсягу спожитої електроенергії, що відшкодовується орендарем, повинен здійснюватись, виходячи з кількості, потужності та часу роботи електроприладів в орендованому приміщенні.

Однак такі твердження відповідача спростовуються умовами договору оренди нежитлового приміщення №ТМ-191 від 01.01.2012р., зокрема, пунктом 4.3, в якому сторони передбачили спосіб обрахунку вартості використаної електроенергії згідно з показаннями лічильників та кількості займаної площі на підставі виставлених рахунків протягом 10 днів з моменту їх отримання (а.с.12).

Щодо вимог про стягнення з відповідача відшкодування за електроенергію за період з 01.01.2012 року по 31.02.2012 рік у розмірі 2197,36 грн. то судова колегія зазначає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в цій частині, оскільки в актах №ТМ-0000061 від 31.01.2012 року на суму 4215,72 грн. та №ТМ-0000148 від 29.02.2012 року на суму 621,60 грн. міститься посилання про сплату за комунальні послуги, без визначення обсягів, вартості та періоду за спожиту електроенергію (а.с.22, а.с.23).

Згідно зі ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, - колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2015 року по справі №917/182/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 02.07.15р.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Тарасова І. В.